Рішення № 11934713, 28.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2010 р. Справа № 33/189-10

вх. № 7054/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер", м. Запоріжжя

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 8254,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані автотранспортні послуги згідно договору № 26052010/GR/Л/8/1 від 02.06.2010 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума боргу становить 8254,13 грн., з яких - 8000,00 грн. - сума основного боргу, 76,16 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 25,64 грн. - три відсотки річних, 152,33 грн. - пеня. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Представники сторін в призначене судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

07.09.2010 року від позивача до канцелярії господарського суду надійшли документи, витребувані ухвалою суду, які були залучені судом до матеріалів справи.

В ухвалі суду від 02.09.2010 року сторони попереджені про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

02.06.2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ “Віннер”(Перевізник) укладено договір №26052010/GR/K/8/1. Відповідно п. 1.1. договору, відповідач від свого імені та за рахунок замовника, поручає позивачу організувати транспортно - експедиційне обслуговування по перевезенню вантажу по маршруту, вказаному в заявці.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.909, ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж , до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

02.06.2010 року між відповідач надав позивачу Заявку № 26052010/GR/K/8/1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

Згідно Заявки ТОВ “Віннер” взяло на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Нікополь-Маріуполь (Україна) - м. Тольяті (Росія). Згідно Заявки вартість перевезення складає 15500 грн. Умови оплати визначені заявкою: 50% після 2-х днів після замитнення та 50% після 2-3 днів після розмитнення.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив обумовлене Заявкою перевезення, що підтверджується СМR № 0066053 від 07.06.2010 року, в який стоїть відмітка вантажоодержувача ТОВ "Оріон" про одержання вантажу. Також, відповідно до СМR № 0066053 розмитнення товару здійснено 18.06.2010 р.

Відповідач платіжним дорученням №@2РL209792 від 15.06.2010 року частково сплатив суму вартість послуг перевезення у розмірі на 7500,00грн. Решту суми не перерахував, внаслідок чого, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення становить 8000,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 8000,00 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 5.7. договору зобовязання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за надану послугу за кожен день прострочення платежу.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобовязань" від 22.11.1996р. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 152,33 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу, а також 3% річних з простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача 25,64 грн. трьох відсотків річних також обґрунтована та підлягаюча задоволенню.

В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача ще 76,16 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Тут маються на увазі докази в розумінні ст. 32 ГПК - будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Крім того, згідно до п.5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити посилання на законодавство на підставі якого подається позов.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, всупереч вказаним вимогам, позивачем в позовній заяві не визначено норм чинного законодавства та не наведено обставин в обґрунтування вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 76,16 грн.

При дослідженні договору №26052010/GR/K/8/1 від 02.06.2010 року та заявки №26052010/GR/K/8/1 від 02.06.2010 року, судом встановлено, що сторонами під час укладення договору та надання Заявки не було передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати наданих послуг.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача іншого, ніж 3% річних, розміру процентів за користування чужими грошовими коштами за прострочення виконання грошового зобовязання з оплати послуг перевезення, тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 76,16 грн відсотків.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 101,06 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233,82 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер" (адреса: 69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, р/р 26002976712063 в Ф ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" м. Запоріжжя, МФО 313623, код 24511745) - 8000,00 грн. основного боргу, 25,64 грн. трьох відсотків річних, 152,33 грн. пені, 101,06 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,82 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 76,16 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 04.10.2010 року.