Рішення № 11934678, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 67/68-10

вх. № 7486/5-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Колісніченко Ю.О., за довіреністю б/н від 10.06.10 р.

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафіт", м. Суми

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 24104,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафіт" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" про стягнення грошових коштів у розмірі 23627,84 грн. за договором № 185 від 26.11.2008 р., а також витрат по оплаті державного мита в розмірі 241,05 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 вересня 2010 року о 10:30 годині.

16.09.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав заяву (вх. № 19488), в якій просив суд долучити до матеріалів справи наступні документи: оригінал платіжного доручення про оплату державного мита; посвідчену належним чином копію довідки з ЄДРПОУ станом на 20.11.2007 р. стосовно позивача; оригінал акту взаємних розрахунків станом на 15.09.2010 р.; довідку від 15.09.2010 р. за вих. № 84; витяг з ЄДРПОУ станом на 14.09.2010 р. стосовно відповідача; посвідчену належним чином копію довіреності від 10.06.2010 р.

Суд прийняв дані документи та долучив їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2010 р. наполягав на заявлених позовних вимогах та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.09.2010 р. не з"явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 19 серпня 2010 року документів не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 16.09.2010 р. розгляд справи було відкладено на 04.10.2010 р. о 10:30 годині.

Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2010 р. наполягає на заявлених позовних вимогах та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 04.10.2010 р. не з"явився, витребуваних попередніми ухвалами суду від 19.08.2010 р. та від 16.09.2010 р. документів не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалами суду від 12.08.2010 р., від 31.08.2010 р. та від 22.09.2010 р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого відповідачу для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З"ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

26.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сафіт» (позивач по справі) та Закритим акціонерним товариством "Техноімпекс" (відповідач по справі) був укладений договір № 185, у відповідності до п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов"язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (надалі-товар) у власність покупця (відповідача), а покупець зобов"язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент та загальна вартість товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації (додаток да даного договору).

Згідно п. 2.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Відповідно до п. 7.1. договору ціна товару погоджується сторонами у специфікації у національній валюті України - гривні.

Згідно п. 7.2. договору ціна конкретної партії товару визначається виходячи із специфікації, замовлення покупця, накладних на товар та актів про виявлені недоліки товару, які підтверджують кількість фактично прийнятого покупцем товару, поставленого постачальником згідно даного договору.

Відповідно до п. 7.5. договору загальна вартість даного договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору.

Позивач свої зобов”язання за договором № 185 від 26.11.2008 р. виконав у повному обсязі з додержанням вимог договору та поставив відповідачу товар на суму 59553,88 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 492 від 28.11.2008 р., № 493 від 28.11.2008 р., № 558 від 17.12.2008 р., № 585 від 24.12.2008 р., № 586 від 24.12.2008 р., № 117 від 04.02.2009 р., № 118 від 04.02.2009 р., № 273 від 03.03.2009 р., № 274 від 03.03.2009 р., № 733 від 28.05.2009 р., № 734 від 28.05.2009 р., № 914 від 03.07.2009 р., № 915 від 03.07.2009 р., № 1125 від 12.08.2009 р., № 1126 від 12.08.2009 р., № 11326 від 14.09.2009 р., № 1327 від 14.09.2009 р.

Однак, відповідач в порушення умов вказаного договору за отриманий товар розрахувався частково на суму 35926,04 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами (а.с. 16-28), у зв”язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 23627,84 грн., що підтверджується актом взаємних розрахунків станом на 15.09.2010 р.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 23627,84 грн. правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, кв. 914, ідентифікаційний код 31799372, р/р 260003223 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафіт" (40032, м. Суми, вул. Черепіна, буд. 42 в, офіс 19, код ЄДРПОУ 34744059, р/р 2600106505900 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 380128) 23627,84 грн. – заборгованості, 241,05 грн. – державного мита та 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення по справі 67/68-10 складено і підписано 07.10 2010 р.