Рішення № 11934676, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 37/209-10

вх. № 7973/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Харьковий М.Я. за довіреністю № 20/09 від 20.09.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПОСП "Прогрес", с. Тихопілля

до ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод", смт. Краснопавлівка

про стягнення 141395,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Прогрес" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Краснопавлівський молокозавод" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь боргу за поставлене молоко в сумі 141395,72 грн. на підставі договору на закупівлю молока № 25/12/08 від 25.12.2008 р.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 04.10.2010 р. за вх. № 19165, надав пояснення до позовної заяви, які господарським судом залучається до матеріалів справи. В наданих поясненнях позивач вказував про те, що станом на 04.10.2010 року сума боргу змінилася у зв'язку з тим, що відповідачем було погашено борг на суму 16500,00 грн. товарною продукцію, про що свідчить видаткова накладна № РН-Ф1287 від 22.09.2010 р., а загальна сума боргу становить 124895,72 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 124895,72 грн.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

25.12.2008 р. між сторонами був укладений договір на закупівлю молока № 25/12/08 (надалі – договір) з додатками до нього - протокол № 1 узгодження закупівельних цін на молоко.

Предметом договору є постачання позивачем відповідачу молока коров'ячого цільного.

Згідно п.3.1. договору було передбачено, що оплата за молоко проводиться на підставі протоколу погодження цін, за фактом відвантаження молока відповідачу.

Відповідно до п.2.1.2. договору до обов'язків позивача входила підготовка та здавання молока відповідачу на молочному пункті відповідача у відповідності з оформленими супровідними документами (ТТН).

Згідно п.2.2.3. договору відповідач був зобов'язаний оплачувати прийняте від позивача молоко.

01.01.2010 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору на закупівлю молока № 25/12/08 від 25.12.2008 р. умовами якої сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р.

В процесі розгляду справи позивачем зазначалося про те, що у відповідності до умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу молоко, що підтверджується зведеною відомістю приймальних квитанцій та самими приймальними квитанціями відповідача. Відповідачем частково був проведений розрахунок за поставлене молоко шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача, продукцією (маслом) та внесення готівкових коштів в касу підприємства позивача.

Судом встановлено, що відповідачем було порушені умови оплати поставленої продукцію і тому з урахуванням часткового погашення за поставлене молоко станом на 19.08.2010 р. його борг перед позивачем складав 196395,72 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 19.08.2010 р., який було підписаного повноважними особами сторін та скріпленого печатками підприємств.

Крім того, 27.08.2010 р. та 01.09.2010 р. відповідач частково сплатив в касу підприємства позивача 55000,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 450 та № 465.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що станом на дату подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем за договором складав 141395,72 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що після подання позивачем відповідного позову до суду, відповідачем було погашено борг за договором на суму 16500,00 грн. товарною продукцію, про що свідчить видаткова накладна № РН-Ф1287 від 22.09.2010 р., яка була прийнята позивачем в рахунок оплати за вищевказаним договором. За таких обставин суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 16500,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що станом на момент подання позову до суду сума боргу відповідача перед позивачем за вищевказаним договором становила 141395,72 грн., та те, що відповідачем в процесі розгляду справи було погашено позивачу суму боргу у розмірі 16500,00 грн., господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума боргу у розмірі 124895,72 грн.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1413,96 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 16500,00 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Краснопавлівський молокозавод" (64621, Харківська область, Лозівський район, смт. Краснопалівка, вул. Червоногвардійська, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 24271471, п/р 26000011842900 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" (64682, Харківська область, Лозівський район, с. Тихопілля, код ЄДРПОУ 30758424, п/р 26002131618, в ХОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) суму боргу у розмірі 124895,72 грн.; 1413,96 грн. державного мита та витрати по сплаті за інформаційне - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 07.10.2010 р.