Рішення № 11934651, 27.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2010 р. Справа № 33/177-10

вх. № 6703/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко І.М., дор. № 31/10 від 09.06.2010 року

відповідача - Юркова Т.С., дов. № 533/93 від 12.02.2010 року

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" м. Харків

про стягнення 29919681,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 29919681,37 грн. у тому числі 27235628,45 грн. основного боргу, 2088060,01 грн. пені, 281696,66 грн. інфляційних та 314296,25 грн. 3% річних за договором № 06/08-2306 на постачання природного газу, укладеним між сторонами 31.12.08р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні 21.09.2010 року оголошувалась перерва до 27.09.2010 року до 11:00 години.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

31.12.2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ВАТ „Харківгаз” (Покупець) був укладений договір № 06/08-2306 на постачання природного газу. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність покупцю в 2009 році природний газ, що використовується покупцем виключно для потреб населення, а покупець зобов’язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах даного договору.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачеві природний газ на протязі січня - грудня 2009 року на загальну суму 336169575,09 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, лише частково оплатив поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого, за даними позивача, станом на час подачі позову до суду утворилась заборгованість в сумі 27235628,45 грн.

Відповідач заперечує проти наявності заборгованості за договором № 06/08-2306 на постачання природного газу у розмірі 27235628,45 грн. посилаючись на Правила надання населенню послуг з газопостачання (далі Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. N 2246, відповідно до яких відповідачем в липні 2009 р. та в січні 2010 р. та був зроблений перерахунок вартості використаного природного газу та направлені на адресу ДК “Газ України” скориговані акти приймання-передачі природного газу за січень –грудень 2009 р. Проте ДК “Газ України” отримані акти були повернуті відповідачу без підписання.

Як вбачається із пункту 1 Правил надання населенню послуг з газотранспортування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 9грудня 1999 року, дані правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами –споживачами газу.

Так, згідно пункту10 Правил, із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року № 821, розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЄ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності –за нормами споживання природного газу. Обов’язок здійснювати перерахунок вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг, окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році, встановлений для постачальників газу, які постачають його безпосередньо населенню відповідно до укладених з окремими особами договорів.

Оскільки позивач не є учасником договірних відносин відповідача з населенням, то договірні відносини відповідача з фізичними особами –споживачами газу не породжують для позивача відповідних прав та обов’язків. Позивач не здійснював та не здійснює постачання природного газу безпосередньо населенню, а тому зважаючи на те, що відносини між сторонами ґрунтуються на окремому договорі, який взагалі не стосується відносин відповідача з населенням, позивач не зобов’язаний жодним нормативним актом здійснювати такий перерахунок .

Крім того, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Судом встановлено, що договір № 06/08-2306 на постачання природного газу від 31.12.2008 р. укладений у належній формі, підписаний повноважними представниками сторін. При цьому, відповідно до п.4 договору, ціна на газ встановлена в залежності від кількості газу, використаного населенням (категорії за кількістю споживання), а також наявністю чи відсутністю у споживачів газу (населення) приладів обліку (газових лічильників). Ціна на газ, що вказана в договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, наказами НАК "Нафтогаз України" і є обов’язковою для сторін за даним договором з моменту введення її в дію. У разі зміни ціни на газ в сторону зменшення або збільшення сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та підписується відповідна додаткова угода на зміну ціни.

Також, відповідно до п. 3.4. договору, не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п.12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 року №1729, газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання - передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції.

Отже, саме такий порядок проведення розрахунків встановлено сторонами у відповідних пунктах договору №06/07-2773 від 29.12.2007 року.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що проведення остаточних розрахунків на підставі актів приймання-передачі газу за січень-грудень 2009 р., що підписувались обома сторонами на протязі року та за ціною, що визначена п. 4.1 договору, повністю відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору 06/07-2773 від 29.12.2007 року.

В той же час, заслуговують на увагу заперечення відповідача, щодо визначення заборгованості позивачем без врахування оплати, здійсненої ВАТ “Харківгаз” у розмірі 2000000,00 грн. Так, відповідно до наданої відповідачем до суду копії платіжного доручення № 784 від 31.05.2010 року, останній перерахував позивачу 2000000,00 грн. за природний газ, отриманий за договором № 06/08-2306 від 31.12.2008 року. Отже, відповідач до подачі позову до суду сплатив основну заборгованість в зазначеному розмірі, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 2000000,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ згідно договору № 06/08-2306 від 31.12.2008 року становить 25235628,45 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.1.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати договірного обсягу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання - передачі газу, протягом двох банківських днів з дати отримання покупцем такого акту. Матеріалами справи (а.с. 38-42) підтверджується отримання відповідачем зазначених актів.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 25235628,45 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що згідно з п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату за спожитий газ у строки, зазначені у п.5.1. договору, відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно п. 6.3. договору (в редакції узгодженої сторонами відповідно до протоколу узгодження розбіжностей а.с. 24) неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2088060,01 грн., яка згідно розрахунку була нарахована за період з 05.03.2010 року по 20.07.2010 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2088060,01 грн. пені, не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з розрахунку пені, наданому позивачем, період її нарахування визначений позивачем без врахування строків оплати, передбачених п. 5.1.1. договору та не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. З урахуванням оплати, проведеної відповідачем 07.06.2010 р. в розмірі 2000000,00 грн, належна до сплати сума інфляційних витрат становить 281696,66 грн. та трьох відсотків річних 307244,25 грн. Тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині. В решті заявлених до стягнення 7052,00 грн. трьох відсотків річних суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 22009,81 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 203,70 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" (61022, м. Харків, Держпром, 4 під’їзд, 3 поверх, у тому числі п/р 26009240 ВАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, у тому числі р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) - 25235628,45 грн. заборгованості, 281696,66 грн. - інфляційних витрат, 307244,25 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 22009,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 203,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 2000000,00 грн. заборгованості, 2088060,01 грн. пені, 7052,00 грн. трьох відсотків річних відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 04.10.2010 року.