Рішення № 11934625, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 63/248-10 (н.р. 60/188-09)

вх. № 7271/6-63 (н.р. 7693/1-60)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ірицян С.А., довіреність від 21.12.2009 року; відповідача - Пономаренко Ю.Ю., довіреність від 04.02.2010 року; 3-ї особи - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Підприємства об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", м. Харків

до Державного підприємства "48 завод залізничної техніки", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "48 завод залізничної техніки" (відповідач) про визнання недійсним договору № 3/19-ДП, укладеного між сторонами 17.12.2007 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендного нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг орендарю та про стягнення з відповідача суми у розмірі 16316,02 грн., яка помилково перерахована на розрахунковий рахунок відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір укладено з порушенням ст.ст. 203, 207, 215, 234, 761, 162, 765, 766, 1166 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207, 208, 283, 284, 287 Господарського кодексу України.

04.10.2010 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копії актів про налання послуг.

Суд, дослідивши надані акти, долучає їх до матеріалів справи.

04.10.2010 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд витребувати у відповідача розрахунки по договору оренди № 3/18-ДП від 17.12.2007 року; бухгалтерські регістри по цьому договору; розрахунки по договору № 3/19-ДП від 17.12.2007 року, бухгалтерські регістри по цьому договору; методики розрахунків та нарахувань по цим договорам № 3/18-ДП від 17.12.2007 року та № 3/19-ДП від 17.12.2007 року. Також, просить суд, після надання відповідачем вищевказаних документів, призначити по справі економічну експертизу.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, який проти задоволення клопотання заперечував, не знаходить правових підстав для задоволення клопотання з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, в судовому засіданні 28.09.2010 року представником позивача вже заявлялось клопотання про витребування у відповідача вищезазначених доказів та воно було задоволено судом. Проте, відповідач витребувані докази не надав, в судовому засіданні 04.10.2010 року пояснив, що в зв'язку зі зміною керівництва підприємства відповідача витребувані докази було втрачено та відповідач не в змозі їх надати суду. Надав копії про актів надання послуг, підписаних між сторонами.

Щодо клопотання позивача про призначення по справі економічної експертизи суд зазначає наступне. Відповідно до статті 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Позовні вимоги полягають у визнанні договору недійсним та стягнення з відповідача помилково перерахованих грошових коштів. На думку суду, призначення по справі економічної експертизи щодо встановлення відображення у бухгалтерських документах відповідача та встановлення правильності нарахування та перерахування сум по договорах № 3/18-ДП та 3/19-ДП від 17.12.2007 року не входить до предмету доказування. Тому суд, відмовляє в задоволенні клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи.

Крім того, суд зазнає, що згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було підписано договір зберігання майна на підприємстві відповідача, а саме: у приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, б. 36. Цей договір діяв включно до 31.12.2007 року.

17 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 3/18-ДП індивідуально визначеного нерухомого майна, згідно пункту 1.1. якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення компресорної, інвентарний № 246/29 (літ. "2Д-1"), загальною площею 183,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, на першому поверсі, що знаходиться на балансі відповідача, яке було передано позивачу за актом приймання-передачі від 30 грудня 2007 року.

Строк дії договору встановлено до 31 жовтня 2009 року.

Рішенням від 01 жовтня 2009 року господарського суду Харківської області у справі № 61/190-09 вказаний вище договір оренди № 3/18-ДП визнано недійсним.

Одночасно з договором № 3/18-ДП між сторонами було підписано договір № 3/19-ДП від 17.12.2007 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендного нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг орендодавцю, який пов'язаний з договором № 3/18 ДП від 17.12.2007 року.

Позивач просить суд визнати недійсним договір № 3/19-ДП від 17.12.2007 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендного нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг орендодавцю, який пов'язаний з договором № 3/18 ДП від 17.12.2007 року та є супутнім договором, та стягнути з відповідача 16316,02 грн. помилково перерахованих грошових коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Судовий захист інтересів осіб, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визнання правочину недійсним.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 Постанови від № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та за наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Тобто, викладені вище обставини, відповідно п.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, означають недійсність відповідного правочину - договору № 3/19-ДП від 17.12.2007 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендного нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг орендодавцю, оскільки він є супутнім договором до договору № 3/18-ДП від 17.12.2007 року, який визнаний судом недійсним, оскільки його зміст суперечить та не відповідає приписам статті 287 Господарського кодексу Україні, статтям 5, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання недійсним спірного договору обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, а тому суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 16316,02 грн. помилково перерахованих грошових коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", помилковий переказ - це рух певної суми коштів, в результаті якого за помилкою банку чи іншого суб'єкта переводу відбувається її списання з рахунку неналежного платника або зарахування до неналежного отримувача.

Відповідно до п. 1 ст. 32 цього Закону, неналежним отримувачем є особа, яка не має законних підстав на отримання від платника суми по переводу, котра внаслідок помилкового переводу надійшла на його рахунок.

Відповідно до Постанови № 22 від 21.01.2004 року "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно з законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як свідчать матеріали справи, а саме: платіжне доручення № 191 від 21.03.2008 р.; платіжне доручення № 252 від 10.07.2008 р.; платіжне доручення № 278 від 13.08.2008 р.; платіжне доручення № 276 від 12.08.2008 р.; платіжне доручення № 266 від 31.07.2008 р.; платіжне доручення № 267 від 01.10.2008 р.; платіжне доручення № 232 від 03.06.2008 р.; платіжне доручення № 265 від 31.07.2008 р.; платіжне доручення № 269 від 20.10.2008 р., підставою перерахування грошових коштів, вказаною у платіжних документах є надання послуг відповідно до договору № 3/19-ДП від 17.12.2007 року, який був укладений між сторонами. Крім того, в платіжних документах про перерахування суми у розмірі 5726, 79 грн. також вказана підстава - договір оренди № 3/18-ДП від 17.12.2007 року, що також був укладений між сторонами.

Зважаючи на викладене, за переконанням суду, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача саме помилково перерахованих грошових коштів, що вказує на відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, статтею 287 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у відповідача - відмовити.

В задоволенні клопотання позивача про призначення по справі судової економічної експертизи - відмовити.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 3/19-ДП "Про відшкодування витрат Балансоутримувача на отримання орендного нерухомого майна, надання комунальних і інших послуг Орендарю" від 17.12.2007 року.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства “48 Завод залізничної техніки” (61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, код ЄДРПОУ 08112520, р/р 26009001553801 в АКБ "Європейський" в м. Києві, МФО 380184, свідоцтво № 28329741) на користь Підприємства об'єднання громадян "ВСЕСВІТ-2" Харківської обласної благодійної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 19, кімн. 4, код ЄДРПОУ 33119696, п/р 26009036208100 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 06 жовтня 2010 року