Рішення № 11934615, 28.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2010 р. Справа № 29/263-10

вх. № 7079/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Коваль О.П.

відповідача - Гужва М.В.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Харківспецбуд-1", м. Харків

до ТОВ "Прогрес-Партнер", м. Харків

про стягнення 49870,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 42000 грн. суму основного боргу, 5053,8 грн. пені, 2816,88 грн. штрафу за незаконне користування чужими коштами.

В обгрунтування свого позову, позивач вказує на те, що він виконав для відповідача роботи за договором № 22/п від 24.03.08, а відповідач оплату їх вартості належним чином не здійснив.

В судовому засіданні, яке розпочалося 22.09.10 було оголошено перерву до 28.09.10 для надання додаткових доказів по справі.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву, в яких просить суд застосувати до позовних вимог в частині стягнення пені строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що між ТОВ "Харківспецбуд - 1" та ТОВ БК «Прогрес-Партнер» було укладено договір № 22/п від 24 березня 2008 року, відповідно до п. 1.1, 1.2, якого ТОВ "Харківспецбуд - 1" зобов'язалося виконати роботи відповідачу.

Відповідно до п.7.1 зазначеного договору: загальна вартість робіт, визначена сторонами в договірній ціні, яка орієнтовно склала 72134,40 грн.

Відповідно до п.2.4. договору № 22/п від 24 березня 2008 року, роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується актом виконаних робіт № 1 за квітень 2008 р., на суму 72 000,00 грн., разом із ПДВ, довідкою про вартість виконаних робіт, які були підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 7.1. Договору № 22/п від 24 березня 2008 року, порядок оплати проводиться по факту виконаних робіт, на протязі п'яти банківських днів, після підписання акту приймання виконаних робіт.

Відповідач свої зобов"язання щодо оплати вартості виконаних робіт належним чином не виконав, сплатив позивачу лише 30000 грн., що підтверджується банківською випискою за квітень 2008 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 42000 грн.

Розглянувши заперечення відповідача щодо неналежності акту виконаних робіт, суд визнав їх необгрунтованими та не приймає їх до уваги, оскільки, роботи позивачем були виконані, відповідачем вони були прийняті, про що свідчить печатка відповідача на акті та довідці, та частково оплачені.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 42000 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Ст. 549 Цивільного кодексу України, вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, суд, прийшов до висновку, що штрафні санкції, які встановлені договором, є пенєю.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ж до ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) застосовується скорочений строк позовної давності в один рік.

Позивач здійснив нарахування пені за період з 08.05.08 по 08.11.08 то на момент пред'явлення позивачем позову (04.08.2010) строк давності стосовно вимоги про стягнення пені сплив. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. А відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо нарахованої пені, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 2816,88 грн. штрафу, суд встановив, що за своєю суттю ці грошові кошти є 3% річніх, про що також вказує позивач в мотивувальній частині своєї позовної заяви.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 2816,88 грн., нарахованих річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ БК «Прогрес - Партнер» (61003, м. Харків, пров. Івана Дубового, 9-в, код 35243696) на користь ТОВ «Харківспецбуд-1» (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 23/457 код ЕДРПОУ 33815888) - 42000 грн. суму основного боргу, 2816,88 грн. річних, 448,17 грн. державного мита та 212,08 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 04.10.10