Рішення № 11934559, 29.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2010 р. Справа № 53/208-10

вх. № 7586/1-53

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Балановський О.О., посв.№ 155від 03.09.09р.

позивача - не з*явився.

відповідача - не з*явився.

розглянувши справу за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради м. Харків

до СПДФО ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 3574,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору оренди № 4751 від 21.04.2004 року в сумі 3574,54 грн.

Прокурор в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Надав 29 вересня 2010 року супровідним листом копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на відповідача.

Представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не зявились, витребуваних судом документів не надали, про час та місце слухання справи були повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

До господарського суду Харківської області повернулась ухвала господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року, про порушення провадження у справі, яка була надіслана на адресу відповідача, з відміткою пошти: "адресат не значиться".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається законом.

Відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються між ними або з державою.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п. 2 резолютивної частини), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах слід розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійсненій своєї діяльності принципом територіальності.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органа місцевого самоврядування в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Згідно статті 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах селища, села, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. 27.11.2000 р. рішенням VIII сесії XXIII скликання Харківської міської ради затверджено Статут Територіальної громади м. Харкова, в якому зазначено* що територіальна громада є певним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області II сесії V скликання від 31.05.06р. № 21/06 „Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради V скликання" затверджено положення про головні управління, управління, відділи та інші виконавчі органи Харківської міської ради V скликання від 27.09.06р. № 95/06.

Відповідно до положення про управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (далі Управління) є виконавчим органом міської ради, підзвітне і підконтрольне Харківській міській раді, підпорядковане міському голові виконавчому комітету і Головному управлінню економіки та комунального майна Харківської міської ради. Метою діяльності є збереження та примноження власності територіальної громади м. Харкова, створення умов для ефективного її використання.

Стосовно позовних вимог, то судом встановлено, що 21 квітня 2004 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та СПДФО ОСОБА_1 уклали договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4751 про оренду нежитлових приміщень, загальною площею 67,6 м.кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до акту приймання-передачі від 03.03.2004 року СПДФО ОСОБА_1 прийняв в орендне користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Однак, обов'язки орендаря, передбачені законодавством України та договором оренди № 4751 від 21.04.2004 року СПД ФО ОСОБА_1 у повному обсязі не виконує.

Частина 3 ст. 285 Господарського кодексу України, п.З ст. 18 п.п.1;3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачають обов'язковість своєчасного внесення орендної плати за договором оренди.

Відповідно до п. 3.3 договору № 4751 від 21.04.2004 року орендна плата за орендоване приміщення оплачується Орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Станом на 01.08.10 року за СПДФО ОСОБА_1 числиться заборгованість з орендної плати в сумі 3 264, 58 грн.

Зазначена заборгованість виникла внаслідок не внесення орендарем орендних платежів за 14 місяців станом на 01.08.2010 року.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3264,58 грн. (сума основного боргу) правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. та п.7.3 договору відповідачу нарахована пеня за прострочення платежів, що згідно розрахунку складає 309,96 грн. Дана вимога відповідає умовам чинного законодавства України, обгрунтована наданими до матеріалів справи документами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст.526, 530 ЦК України, ст.ст.33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 16, р/р 33213871700002 в ГУДКУ у Харківській області м. Харків, МФО 851011, код ОКПО 24134490) заборгованість по орендній платі у сумі 3264, 58 грн. та пені у сумі 309, 96 грн.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь держбюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 102,00 грн. держмита.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано судом 04.10.2010 року