Рішення № 11934400, 28.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2010 р. Справа № 55/174-10

вх. № 6780/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Садовського Т.Є.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміон-Оіл", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м.Харків

про стягнення 10086,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміон-Оіл", м.Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м.Харків, 10086,40 грн. заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення Договору № 218/02-09 ВХ від 10.02.2009р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати товару. Позивач також просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2010р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 55/174-10 та розгляд справи призначено на 20.09.2010р. о 15:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2010р. розгляд справи № 55/174-10 відкладено на 28.09.2010р. об 11:30 год., у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання.

27.09.2010р. позивач надав через канцелярію суду наступні документи: копії видаткових накладних, відповідно до яких позивач передав у власність відповідача товар; копії накладних на повернення, відповідно до яких відповідач частково повернув товар позивачу та копії банківських виписок, що засвідчують проведення періодичних оплат відповідачем, на підставі яких відповідач частково зменшив власну заборгованість перед позивачем.

Надані позивачем документи долучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського пору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами, порушує права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача, як необґрунтованої.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.09.2010р., представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному розмірі, вказує, що відповідач визнає позовні вимоги, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією двостороннє підписаного Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. В обґрунтування позовних вимог представник позивача надав додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився; документів, витребуваних ухвалою, суду не надав; про причину нез'явлення суд не повідомив; про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каміон-Оіл" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (відповідач) було укладено Договір № 218/02-09 ВХ.

Згідно п. 1.1. даного Договору, позивач (постачальник) зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки непродовольчу продукцію у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору та п. 3 Угоди про Умови (Додаток до Договору), строк оплати товару становить 45 днів з дня його поставки.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до умов Договору, поставив відповідачу товар торгової марки "LIQUI MOLY" 125557,27 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідач, в свою чергу, лише частково розрахувався за поставлений товар, а також частково повернув товар позивачу, але повного розрахунку за поставлений товар не провів, внаслідок чого він має заборгованість перед позивачем у розмірі 10086,40 грн.

Зазначена сума заборгованості документально підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р., підписаним представниками ТОВ "Каміон-Оіл" та ТОВ "Караван будівельний Харків" (копія якого додана позивачем до позовної заяви).

18.05.2010р. позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом претензію з вимогою провести розрахунок за поставлений товар, яку відповідач отримав 25.05.2010р., про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач не виконав зобов'язання, передбачені п.7.1. Договору та п. 3 Додатку № 2009/Харків до Договору, оплату за поставлений товар не провів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість в розмірі 10086,40 грн. не сплатив.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за Договором № 218/02-09 ВХ від 10.02.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 10086,40 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м.Харків, вул.Героїв Праці, 7; код ЄДРПОУ: 34859030; п/р 26006065159900 в АКІБ "УкрСиббанк" в м.Харків, відділення № 815; МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміон-Оіл" (03151, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 58; р/р 26007007420 в ПАТ Банк "Український капітал", МФО 320371; код ЄДРПОУ: 23536275) - 10086,40 грн. основної заборгованості; 102,00 грн. витрат з оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення складено "30" вересня 2010 року.