Рішення № 11934296, 22.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2010 р. Справа № 29/187-10

вх. № 6198/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Іноземцев Є.С.

відповідача - Новохацька Н.Є.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Техноторг", м. Миколаїв

до ПП "Золота нива 1", с. Забавне

про стягнення 20694,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути Приватного підприємства "Золота нива 1" заборгованість в сумі 20000,00 грн., пеню в сумі 603,84 грн. та 3% річних у розмірі 90,16 грн., всього 20694,00 грн.; стягнути з відповідача 206,94 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі розрахувався за товар, що був поставлений йому позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу від 23.03.2010р.

Ухвалою суду від 09.07.2010р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

26 липня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду супровідним листом довідку про назви та номери рахунків підприємства відповідача.

27 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду Харківської області документи для долучення до матеріалів справи.

26 липня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вих. б/н від 26.07.2010 року), в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з відрядженням представника відповідача. Разом з цим відповідач надав докази на підтвердження обставин вказаних у клопотанні.

Вказане клопотання було задоволено судом та відкладено розгляд справи на 07.09.10.

В судовому засіданні 07.09.10 представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору за межами двохмісячного терміну, встановленого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів, у зв"язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Строк розгляду справи було продовжено до 23.09.10.

Також, відповідач 07.09.10 подав до суду зустрічний позов в якому просить суд визнати недійсним правочин додаткового узгодження б/н від 22.04.10 до договору купівлі - продажу б/н від 23.03.10, укладений між сторонами в частині зміни ціни (загальної вартості) товару та розміру кінцевої оплати товару.

Зустрічний позов було прийнято судом до розгляду сумісно з первісним позовом, розгляд справи було відкладено на 22.09.10.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду відзив на зустрічний позов відповідача, в якому проти зустрічних вимог заперечує.

Відповідач проти позову заперечує, підтримує свої зустрічні позовні вимоги.

В обгрунтування своїх заперечень, відповідач вказує на те, що в накладній, за якою поставлявся товар, підставою вказано рахунок-фактура №ТОВР000042 від 23.03.10, в якому зазначено інший товар.

Дослідивши рахунок рахунок-фактуру №ТОВР000042 від 23.03.10, суд встановив, що строк його дії встановлено о 30.03.10 та він не був оплачений відповідачем, тому вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23 березня 2010 року між сторонами було підписано договір купівлі-продажу сівалки універсальної пневматичної «Веста-8» . Додатковим узгодженням від 22 квітня 2010 року до Договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди про зміну об'єкту договору на сівалку універсальну 8-ми рядкову СПУ-5,6 в кількості 4 одиниці на загальну суму 312000,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі від 29 квітня 2010 року, підписаного позивачем та відповідачем, відповідачу було передано товар - сівалку універсальну 8-ми рядкову СПУ-5,6 в кількості 4 одиниці на суму 312000 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору із урахуванням додаткового узгодження, Відповідач прийняв на себе зобов'язання оплатити вартість товару у наступному порядку:

-          суму 58400,00 грн., що складає 20% вартості товару сплатити протягом 3 днів з моменту укладання Договору;

-          суму 253600,00 грн. вартості товару зазначеному у видатковій накладній та аті прийому-передачі по факту доставки техніки на склад Відповідача на протязі одного календарного дня.

Відповідач лише частково оплатив товар - згідно банківської виписки від 24.03.2010р. на суму 58400,00 грн. та від 30.04.2010р. на суму 233600,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем 20000,00 грн.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 20000 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Пунктом 4.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 603,84 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 90,16 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічний позов відповідача, суд визнав його таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Додатковим узгодженням від 22 квітня 2010 року до Договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди про зміну об'єкту договору на сівалку універсальну 8-ми рядкову СПУ-5,6 в кількості 4 одиниці на загальну суму 312000,00 грн. та було змінено п. 2.1, 2.2.2. Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору із урахуванням додаткового узгодження, Позивач за зустрічним позовом прийняв на себе зобов'язання оплатити вартість товару у наступному порядку:

-          суму 58400,00 грн., що складає 20% вартості товару сплатити протягом 3 днів з моменту укладання Договору;

-          суму 253600,00 грн. вартості товару зазначеному у видатковій накладній та аті прийому-передачі по факту доставки техніки на склад Відповідача на протязі одного календарного дня.

Відповідач як на підставу визнання недійсним додаткового узгодження, посилається на те, що вимоги ч. 2 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом та зазначає, що договір між Сторонами не містить умов, які б визначали випадки або підстави, умови чи порядок зміни ціни (вартості) товару.

Така позиція відповідача є невірною, оскільки, самими сторонами в п. 7.6. договору, сторони дійшли згоди про те, що за домовленістю сторін, до договору можуть бути внесено зміни, а на підставі ст. 7.7 такі зміни набувають чинності після підписання відповідної додаткової угоди.

Крім того, ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Додатковим узгодженням від 22 квітня 2010 року Сторони змінили об'єкт договору купівлі-продажу від 23 березня 2010 року - сівалка універсальна пневматична «Веста-8» в кількості 4 одиниці, загальною вартістю 292000,00 грн. виробництва ВАТ «Червона зірка», на сівалка пневматична універсальна 8-ми рядкова СПУ - 5,6, в кількості 4 одиниці, загальною вартістю 312000,00 грн., виробництва ВАТ "Ахтирсельмаш".

Спірну додаткову угоду підписано сторонами.

Тобто Сторони договору, Додатковим узгодження від 22 квітня 2010 року, погодили зміну договору в частині об'єкта договору, його загальної вартості та порядку оплати коштів.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ст. 653 ЦК України).

Згідно акту приймання-передачі від 29 квітня 2010 року позивачем було передано, а відповідачем було прийнято 4 одиниці сівалки пневматичної універсальної 8-ми рядкової СПУ - 5,6, загальною вартістю 312 000,00 грн.

Таким чином, посилання відповідача на невідповідність Додаткового узгодження від 23 квітня 2010 року чинному законодавству України є неправомірним та суперечить дійсним обставинами укладення договору купівлі-продажу від 23 березня 2010 року та Додаткового узгодження від 22 квітня 2010 року.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги відповідача суд визнав такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ "Техноторг" задовольнити повністю.

Стягнути з ПП "Золота Нива 1" (64333, Харківська обл. Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 33897138) на користь ТОВ "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113, код ЄДРПОУ 30976452) - заборгованість в сумі 20000,00 грн., пеню в сумі 603,84 грн. та 3% річних у розмірі 90,16 грн., стягнути з відповідача 206,94 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В зустрічному позові ПП "Золота Нива 1" відмовити повністю.

Суддя

Повний текст рішення складено 27.09.10.