Рішення № 11934299, 23.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2010 р. Справа № 29/224-10

вх. № 6529/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача 1 - не з"явився

відповідача 2 - Шульженко Л.Г.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інтертранслогістик", м. Харків

до ТОВ НВП "Техма", м. Харків

та до ВАТ "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

про стягнення 284333,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Інтертранслогістик» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з 1-го відповідача ТОВ НВП «Техма» та 2-го відповідача ВАТ «Енергомашспецсталь» солідарно борг за простим векселем у сумі 284333,37 грн., судові витрати 2834,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 57000,00грн. - вартість послуг адвоката.

До початку розгляду справи по суті 04.08.2010 року, в порядку ст. 22 ГПК України позивач уточнив позовні вимоги. Згідно уточненої позовної заяви позивач просить визнати простий вексель № АА 0751166 від 04.11.2008 року на суму 284333,37 грн. недійсним як такий, що не має вексельної сили, таким, що не підлягає оплаті ТОВ НВП «Техма», стягнути з ВАТ «Енергомашспецсталь» заборгованість за договором купівлі-продажу № 15/1682 від 14.11.2007 року в сумі 283333,37 грн., державне мито в сумі 2834,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати на сплату послуг адвоката в сумі 57000,00 грн.

04.08.2010 року розгляд справи відкладено на 10.09.2010 року у звязку із надходженням до матеріалів справи клопотання 2-го відповідача та уточненням позову. 10.09.2010 року розгляд справи відкладено на 20.09.2010 року у звязку із задоволенням клопотанням 2-го відповідача про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи. 20.09.2010 року судовий розгляд справи продовжено. У судовому засіданні оголошено перерву до 23.09.2010 року. За заявою представників 2-го відповідача на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжений на три дні.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнень від 04.08.2010 року в повному обсязі; 10.09.2010 року надав клопотання про залучення до матеріалів справи наданих ним документів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність заборгованості 2-го відповідача у сумі 284333,37 грн. за договором № 15/1682 від 14.11.2007 року, розмір та факт наявності якої 2-м відповідачем не оскаржується. Ґрунтуючи позицію у частині визнання векселя від 04.11.2008 року на суму 284333,37 грн. недійсним як такий, що не має вексельної сили, таким, що не підлягає оплаті ТОВ НВП «Техма» позивач зокрема посилається на розповсюдження на сторін спірних правовідносин обовязкових вимог ст.4 ЗУ "Про обіг векселів в Україні" у частині законодавчо закріпленої можливості розрахунків із застосуванням векселів виключно для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Позивач зазначає про відсутність грошового зобовязання ТОВ НВП «Техма» на момент видачі векселя, як такої, стверджуючи, що на момент видачі оскаржуваного векселя векселедавець не мав перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, жодного зобов'язання, а розрахунки із застосуванням векселів не передбачалися сторонами у жодному письмовому договорі.

Надані позивачем документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Перший відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Другий відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві, додатковому та доповненому відзиві на уточнений позов. Не заперечуючи по суті відсутності грошових зобовязань на момент оформлення вексельних розрахунків із ТОВ НВП «Техма» представники відповідача зазначають про відсутність підстав визнання векселя недійсним за Уніфікованим законом, вважають, що позивачем пропущений строк позовної давності про застосування якого залучили до матерів справи письмову заяву. Зокрема у письмових доповненнях до відзиву 2-й відповідач посилається на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, ст. 70 Уніфікованого закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та другого відповідача суд встановив наступне.

14 листопада 2007 року між позивачем та 2-м відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 15/1682 на виконання умов якого, згідно накладної № РН-0000002, довіреності Серія ЯОН № 930424, що містяться у матеріалах справи: позивач передав, а 2-й відповідач прийняв у власність ножиці листові механічні моделі НА 3225, 1991 р.випуску у комплекті з рольгангами та відкатною теліжкою 2х4 м з електроприводом 1 шт. за ціною 450000,00 грн.

30.06.2008 року, згідно наявного у матеріалах справи акту введення в експлуатацію (приймання-передачі в роботу) продукції, відвантаженої за договором № 15/1682, зазначений товар був введений в експлуатацію. Пунктом 12.2. договору № 15/1682 сторони обумовили такий порядок розрахунків за договором: 30% на протязі 5 днів з моменту підписання договору або отримання рахунку, 70% на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акту вводу в експлуатацію. Положень щодо можливості застосування за договором вексельних розрахунків зазначений договір не містить.

Судовим розглядом справи встановлено, що сторони окремого договору, щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів не укладали.

Матеріалами справи встановлено, що у звязку з неналежним виконанням 2-м відповідачем зобовязань з розрахунків у строки та розмірі, встановлені п. 12.2. договору № 15/1682, станом на 04.11.2008 року заборгованість 2-го відповідача становила 284333,37 грн. На зазначену суму позивач отримав від 2-го відповідача вексель, що підтверджується індосаментом виконаним на самому векселі на імя ТОВ «Інтертранслогістик».

Згідно п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» N 5, 08.06.2007 відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України). Таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги як Уніфікованого закону про переказні та прості векселі так і вимоги Закону України N 2374-III "Про обіг векселів в Україні".

Відповідно до ст.194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником цінного папера.

Згідно ст.196 ЦК України обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

Відповідно до статті 2 Женевської Конвенції від 07.06.1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі Уніфікований закон застосовується до переказних та простих векселів, які видані на момент набуття чинності цієї Конвенції.

Спірний вексель видано 04.11.2008р., а 06.01.2000р. для України набула чинності Женевська конвенція 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Таким чином, спірні відносини мають регулюватися зокрема Уніфікованим Законом “Про переказні векселі та прості векселі” та Законом України "Про обіг векселів в Україні". За приписами статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема що стосується індосаменту та реквізитів векселя, положення щодо строку платежу, давності.

Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону. Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України та статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем).

Відповідно до п.7 ст.75 Уніфікованого закону, простий вексель повинен містити у своєму тексті підпис того, хто видає документ від імені векселедавця.

Матеріалами справи встановлено, що обовязковий реквізит векселя, з яким зокрема закон повязує його дійсність, наявний на оскаржуваному векселі, містить повністю закреслений підпис векселедавця. Таким чином, спірний вексель вимогам ст. 75 Уніфікованого закону не відповідає.

З урахуванням наведеного, суд не приймає доводи 2-го відповідача, що обґрунтовані з посиланням на відповідність оскаржуваного векселя вимогам ст. 75 Уніфікованого закону.

Законом України "Про обіг векселів в Україні" закріплено особливості обігу векселів в Україні. Вимогами ст.4 згаданого закону встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі простого векселя векселедавець повинен мати перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Частиною 3 ст.4 Закону унормовано, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Таким чином, законодавчо закріплено, що обовязковою умовою видачі векселів є наявність договорів, у даному випадку укладених між позивачем та ВАТ «Енергомашспецсталь» та ТОВ НВП «Техма» та ВАТ «Енергомашспецсталь», із застереженням у їх письмових текстах про можливість проведення вексельних розрахунків.

Матеріалами справи, а саме: договором купівлі-продажу № 15/1682, актами приймання передачі векселів від 04.11.2008р. встановлено відсутність письмової угоди щодо можливості проведення розрахунків із застосуванням векселів.

Згідно актів приймання передачі векселів від 04.11.2008 року, вексель № 0751166 від 04.11.2008 року номінальною вартістю 284333,37 грн. видано ТОВ НВП «Техма» за договорами № 07/1847 від 29.11.2007р. на суму 140941,86 грн. та № 07/1691 від 22.11.2007р. на суму 143391,51грн.

Суд зауважує, що матеріали справи містять копії таких, що набрали законної сили і жодних зауважень чи заперечень щодо яких відповідачі під час розгляду даної справи не заявили, рішень господарського суду Харківської області від 30.03.2009 у справі № 45/12-09 та від 17.03.2009р. у справі № 35/06-09.

Згідно рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2009р. у справі № 35/06-09 за договором № 07/1847 від 29.11.2007р. ВАТ «Енергомашспецсталь» перерахував на рахунок ТОВ НВП «Техма» передплату у сумі 140941,86 грн., а 05.11.2008р. ТОВ НВП «Техма» повідомив про неможливість виконання договору № 07/1847, у звязку з чим сторони відмовилися від договору. При цьому згідно акту приймання передачі векселів від 04.11.2008р. спірний вексель № 0751166 від 04.11.2008р. видано у рахунок погашення заборгованості ТОВ НВП «Техма» за договором № 07/1847 на суму 140941,86 грн.

Згідно рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2009 у справі № 45/12-09 за договором № 07/1691 від 22.11.2007р. ВАТ «Енергомашспецсталь» перерахував на рахунок ТОВ НВП «Техма» передплату у сумі 143391,51грн., а 20.11.2008р. ТОВ НВП «Техма» повернув ВАТ «Енергомашспецсталь» станок і сторони домовилися про розірвання договору № 07/1691.

Тобто даними судовими актами встановлено, що станом на момент розрахунків із застосуванням спірного векселя № 075166, векселедавець не мав перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання на суму 284333,37 грн. (номінальна вартість векселя) та взагалі не мав грошового зобовязання.

Матеріалами справи встановлено відсутність у 1-го відповідача грошового боргу за товари, роботи, надані послуги у розмірі, достатньому для видачі спірного векселя.

З урахуванням наведеного, видачу спірного векселя № 0751166 суд визнає такою, що не відповідає приписам закону № 2374-III, за яким особливості обігу векселів в Україні полягають зокрема у тому, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги при оформленні такого порядку розрахунків виключно окремим письмовим договором.

Суд не приймає до уваги доводи 2-го відповідача, що обґрунтовані з посиланням на відсутність підстав для визнання оскаржуваного векселя недійсним, оскільки по суті позовних вимог у частині відсутності грошового зобовязання на момент розрахунків спірним векселем відповідач жодних заперечень чи зауважень не надав. Натомість матеріалами справи встановлено істотне порушення відповідачами обовязкових вимог ст.4 ЗУ "Про обіг векселів в Україні", у частині порушення обмеження у видачі переказних та простих векселів на території Держави без наявності грошового зобовязання, тобто порушення вимог закону, що безпосередньо регламентує спірні правовідносини і вимоги якого обовязкові для всіх учасників операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності. Суд зауважує, що досліджуючи матеріали справи встановив окрему невідповідність оскаржуваного векселя вимогам ст.75 Уніфікованого закону.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.196 ЦК України, ст.76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не має сили простого векселя, і не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст.76 Уніфікованого закону.

Згідно висновків Верховного Суду України, що містяться у п.3 Пленуму «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» N 5 від 08.06.2007 перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2, абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили. Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред'явлення позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів.

Матеріалами справи встановлено не збереження обовязкового реквізиту спірного векселя підпису того, хто видав спірний вексель № 075166.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України та статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем).

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 2-й відповідач не залучив до матеріалів справи жодного доказу, в обґрунтування своєї позиції у справі та на спростовування доводів позовних вимог та доказів на їх обґрунтування.

Суд не приймає до уваги заперечення 2-го відповідача, що обґрунтовані з посиланням на пропуск встановленого ст. 70 Уніфікованого закону строку позовної давності. Відповідно до ст. ст. 70, 78 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі”, право вимоги отримати платіж по векселю у позивача зберігається до векселедавця протягом трьох років, які обчислюються із дати настання строку платежу, незалежно від опротестування векселя.

Відповідно до ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем. За спірним векселем № 0751166 від 04.11.2008р., номінальною вартістю 284333,37 грн., строк оплати за предявленням. Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення. У разі не пред'явлення до платежу простого векселя, векселедержатель має права за ним до векселедавця (ст. 53, 78 Уніфікованого Закону).

Згідно уточненого позову, позовні вимоги стосуються не стягнення за векселем з векселедавця та акцептанта, а щодо визнання простого векселя № АА 0751166 від 04.11.08 недійсним як такого, що не має вексельної сили, такого, що не підлягає оплаті ТОВ НВП «Техма», стягнення з ВАТ «Енергомашспецсталь» заборгованості за договором купівлі-продажу № 15/1682 від 14.11.2007р. Тобто позов заявлено в межах строків, встановлених ст.ст. 70, 78 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі”, ст. ст. 257 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню, у звязку з чим простий вексель серії АА № 0751166 від 04.11.2008р., є недійсним як такий, що не має вексельної сили, і таким, що не підлягає оплаті ТОВ НВП «Техма», оскільки він виданий всупереч вимог ст. 4 ЗУ «Про обіг векселів в Україні» та не містить усіх реквізитів, визначених законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги позивача у частині стягнення з 2-го відповідача суми заборгованості за договором купівлі-продажу № 15/1682, суд виходить із приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, підтвердження позовних вимог матеріалами справи та відсутності будь-яких заперечень чи доказів на спростовування позовних вимоги у цій частині з боку 2-го відповідача.

Матеріалами справи, а саме: специфікацією до договору № 15/1682, рахунком-фактурою № 0707/2 за договором № 15/1682, довіреністю Серія ЯОН № 930424 на отримання продукції за договором № 15/1682, накладною № РН-0000002 за договором № 15/1682, актом введення в експлуатацію (приймання-передачі в роботу) продукції, відвантаженої за договором № 15/1682, встановлено виконання позивачем умов про передачу у власність відповідача ножиць листових механічних моделі НА 3225, 1991 р.в. у комплекті з рольгангами та відкатною теліжкою 2х4 м з електроприводом 1 шт. за ціною 450000,00 грн., введення товару в експлуатацію та невиконання 2-м відповідачем у відповідності до положень п. 12.2. договору повних розрахунків за отриману продукцію, наявність заборгованості у сумі 284333,37 грн. Крім того, згідно наявних у матеріалах справи доказів позивач направляв у адресу 2-го відповідача претензію-вимогу, залишену без розгляду та задоволення.

Стаття 526 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів пропорційно: на першого відповідача державне мито 1417,00 грн.; 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 28500,00 витрати на оплату послуг адвоката. На другого відповідача державне мито 1417,00 грн.; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 28500,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката. Підставами стягнення останніх є наявні в матеріалах справи докази сплати адвокату ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане ХОКДКА від 13.02.2002р. №НОМЕР_1) суми 57000,00 грн. за договором про надання правової допомоги адвокатом.

Така вартість послуг адвоката визнається судом розумною та справедливою, такою, що є адекватною предмету спору (встановлення недійсності простого векселя, як такого, що не має вексельної сили, такого, що не підлягає оплаті стороною спірних правовідносин та стягнення заборгованості з боржника за договором) відповідає трудовим та інтелектуальним затратам адвоката у даній справі з урахуванням її складності та тривалості та іншим обставинам справи. Ця сума покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 11, 14-16, 194-198, 525, 526 ЦК України, ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", Уніфікованим Законом «Про переказні векселі та прості векселі», керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 8285 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати простий вексель № АА 0751166 від 04.11.2008 року номінальною вартістю 284333,37 грн. недійсним як такий, що не має вексельної сили, і таким, що не підлягає оплаті ТОВ НВП «Техма» (61000, м. Харків, вул. Совнаркомівська, 6/8, код ЄДРПОУ 31236879).

Стягнути з ТОВ НВП «Техма» (61000, м. Харків, вул. Совнаркомівська, 6/8, код ЄДРПОУ 31236879) на користь ТОВ „Інтертранслогістик” (м. Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.10, Код 31827404, р/р 26002405386001 в від. № 2 ХГРУ „ПриватБанк”, МФО 351533) державне мито 1417,00 грн.; 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 28500,00 витрати на оплату послуг адвоката.

Стягнути з ВАТ «Енергомашспецсталь» (84306, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь ТОВ „Інтертранслогістик” (м. Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.10, Код 31827404, р/р 26002405386001 в від. № 2 ХГРУ „ПриватБанк”, МФО 351533) заборгованість за договором купівлі-продажу № 15/1682 від 14.11.2007 року у розмірі 283333,37 грн., державне мито 1417,00 грн.; 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 28500,00 витрати на оплату послуг адвоката.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 28.09.10