Рішення № 11933999, 20.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2010 р. Справа № 54/190-10

вх. № 6971/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Сухорукова І.К., наказ № 522К від 31.05.2010 року

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави. в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків

до ФОП ОСОБА_1, смт. Пересічне

про стягнення 33471,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість з орендної плати у сумі 30852,80 грн. та пені у сумі 2618,88 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 2963 від 28.09.2006 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи суду не надав. Ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.08.2010р. та про відкладення розгляду справи від 16.08.2010 р., які було направлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві (АДРЕСА_1), повернулась до суду, з довідкою поштового відділення про неможливість вручення листа у зв'язку з тим, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до наданої прокурором довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.08.10 р. місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_1, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 вересня 2006 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (позивачем у справі) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2963. Відповідно до умов договору оренди, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення загальною площею 41,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

06 червня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 по договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2963 від 28.09.2006. У зв'язку з чим відповідачу в строкове платне користування надані нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-11 в житловому будинку літ. “В-5”, загальною площею 145,3 м. кв., (технічний паспорт КП “ХМБТІ”, інвентаризаційний № 36011 від 22.11.2007) розташоване за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Додатковою угодою № 7 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2963 від 28.09.2006 строк дії договору було продовжено до28.07.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Згідно п. 3.2. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням XIV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 30.03.2000р.

Відповідно до п. 3.6. Договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Пунктом 3.5. Договору сторони встановили, що орендна плата за орендоване майно сплачується відповідачем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Згідно п. 4.4. Договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого станом на 02.06.2010 року виникла заборгованість у сумі 30852,80 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 30852,80 грн. (сума основного боргу) правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Окрім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 2618,88 грн.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 9.3. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь позивача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, оскільки п.3.8. Договору сторонами було встановлено зобов`язання відповідача сплатити пеню за весь період прострочення виконання зобов'язання, з дня виникнення зобов`язання по оплаті орендної плати та включаючи день її оплати, суд приходить до висновку про узгодження сторонами у спірному договорі про те, що нарахування штрафних санкцій (пені) не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2618,88 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 334,71 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції,16, б/р 33213871700002 в ГУДКУ у Харківській області, одержувач УДК у м. Харкові 22080401, МФО 851011, код ОКПО 24134490) 30852,80 грн. основного боргу та 2618,88 грн. пені.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 334,71 грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 27.09.2010 року.