Рішення № 11933953, 20.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2010 р. Справа № 29/227-10 вх. № 6525/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Рогозін С.Л.

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ті-М-Сі", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА", м. Харків;

про стягнення 22796,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 22796,47 грн. заборгованості по договору №12/П-08 від 03.03.08.

Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №17779 від 13.09.10) відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 22796,47 грн. боргу за договором №12/П-08 від 03.03.08, 76368,17 грн. пені та судові витрати. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (вх. №17781 від 13.09.10), в якій просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Вказану заяву суд визнав такою, що слід прийняти до розгляду.

Ухвалою суду від 13.09.10 розгляд справи був відкладений на 20.09.10.

20 вересня 2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву за вх.№19833 та заяву за вх.№19832 про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03 березня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір субпідряду № 12/П-08. Згідно умов договору, позивач зобов'язався провести роботи по монтажу системи вентиляції будівлі міської клінічної лікарні № 30 по Московському проспекту, № 195, в м. Харків, а відповідач зобов"язався провести оплату виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свою частину зобов'язань, про що між позивачем та відповідачем було складено Акти прийому - передачі виконаних робіт: 30.06.2008р. - Акт на суму 32359,43грн., 29.08.2008р. - Акт на суму 67672,04грн.

Крім того, згідно умов договору, позивач передав відповідачу комплект вентиляторів, на загальну суму - 90079,22грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковою накладною № 7 від 27.04.2009 р.

Відповідно до п.5.2. договору, відповідач зобов"язаний протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі робіт за поточний період, прийняти та перерахувати на розрахунковий рахунок позивача вартість робіт згідно акту КБ-2а та КБ-3.

Відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт та товару, а саме у розмірі 210000,00грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 22796,47грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 22796,47грн. правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи та такі, що не спростовані відповідачем, суд задовільняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 7.6. Договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день просрочки платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4691,07 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В задоволенні позову в частині стягнення 71677,10 грн. слід відмовити у зв"язку з тим, що відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) застосовується скорочений строк позовної давності в один рік та тим, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні, оскільки позивач не надав доказів в підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду не надав. А відповідно до ч.1 ст. 66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов"язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. В обгрунтування вказаних витрат позивач надав суду - договір від 01 квітня 2010 року; копію виписки банку, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльностю №1470 на ім"я Рогозіна Сергія Леонідовича.

Враховуючи вищевикладене, суд покладає витрати із правової допомоги у розмірі 6000,00грн. на відповідача.

При поданні позову, позивачем сплачено державне мито в розмірі 227,97 грн, в той час як у відповідності до підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 " Про державне мито" в новій редакції із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1% відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.). Таким чином, за заявленим позовом розмір державного мита мав складати 991,65 грн. За таких обставин суд вважає необхідним додатково стягнути з позивача решту несплаченого державного мита в розмірі 716,78 грн. про що видати наказ. Також, позивачу підлягає відшкодування державного мита за рахунок відповідача в розмірі 274,87 грн. (1% від розміру задоволених вимог) та 65,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно задоволених вимог, 170,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід залишити за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193,230 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, п.4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА" (м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 38, кв. 143, код ЄДРПОУ 31439386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ті-М-Сі" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 44, код ЄДРПОУ 22679386) 22796,47 грн. основного боргу, 4691,07 грн. пені, 6000,00грн. витрат на правову допомогу, 274,87 державного мита та 65,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ті-М-Сі" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 44, код ЄДРПОУ 22679386) на користь державного бюджету України - 716,78 грн. державного мита

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 27 вересня 2010 року.