Рішення № 11933951, 22.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2010 р. Справа № 47/207-10

вх. № 6976/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Тімановського В.Є. довіреність №15 від 12.01.10 р.;

розглянувши справу за позовом Військової частини А2920, м. Вознесенськ

до Державного підприємства МО України "Харківський бронетанковий ремонтний завод" , м. Харків

про стягнення 19920,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А2920 (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача - Державного підприємства МО України "Харківський бронетанковий ремонтний завод" штрафні санкції в розмірі 19 920,00 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань відповідно договору на закупівлю майна №132 від 30.10.2008 р. Також просить зобов"язати відповідача поставити позивачу продукцію зазначену у п. 1.1. договору на закупівлю майна №132 від 30.10.2008 р. відповідної якості, комплектності та нанесеним маркуванням. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду 09 вересня 2010 року заяву (вх.№3379) в якій пояснює, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати за його відсутності.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову Військової частини А2920заперечує з підстав викладених ним у відзиві на позов (вх.№19729), який долучено судом до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

30 жовтня 2008 року між відповідачем (далі по тексту - Постачальником) та позивачем (далі по тексту - Замовником) укладено договір №132 про закупівлю майна (далі по тексту - договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов вищевказаного договору постачальник зобов"язався виготовити та поставити наступну продукцію: обтюратор виробу 2С9 (експериментальна партія) у кількості 10 комплектів та обтюратор виробу 2С9 у кількості 29 комплектів відповідно до наданих зразків, Формуляру самохідно - артилерійської гармати 2С9 та вимог Договору щодо якості комплектності та маркування (п.п.31., 3.2. Договору). Загальна ціна договору складає 99 600,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.4. договору розрахунок за продукцію здійснюється лише після ії фактичного отримання замовником та за фактично отриману продукцію на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунків фактур постачальника протягом 10 банківських днів, за умови наявності коштів на рахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник (відповідач) на виконання вимог п.1.1. та Розділу 3 Договору 30.10.2008 року поставив вказану продукцію, та комісією у складі уповноважених осіб сторін був підписаний акт прийому передачі від 30.10.2008 року згідно якого Замовник прийняв продукцію по кількості та якості, зауважень у представників Замовника до поставленої продукції по якості не виникло, тобто відповідачем зобов"язання за договором виконані у повному обсязі.

Замовник (позивач) 31.10.2008 року перерахував відповідачу грошові кошти передбачені 4 розділом Договору, що підтверджується платіжним дорученням №520 від 31.10.08 р. та випискою з особового рахунку відповідача, тобто у позивача на час проведення проплати претензій до якості продукції небуло.

Відповідач у судовому засіданні проти нарахування позивачем штрафних санкцій відповідно договору №132 про закупівлю майна від 30 жовтня 2008 року заперечує, посилаючись на ст. 269 Господарського кодексу України строк позовної давності минув ще в серпні 2009 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторони дійшли згоди та після повернення товару позивачем - відповідач повернув позивачу грошові кошти у розмірі 99 600,00 грн. позивачу, що підтверджується платіжним дорученням № 763 від "02" липня 2009 року.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу договір №132 від 30.10.2010 р. є договором поставки.

Відповідно до статті 269 Господарського кодексу, якою дається визначення . гарантії якості товарів. Претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів.

1. Строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

2. Стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами.

3. Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором.

4. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.

5. Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.

6. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

7. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

8. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене та те, що позивачем пропущено строк на подання позову по даній справі, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви не сплачені судові витрати у вигляді державного мита у розмірі 199,20 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. ці суми підлягають стягненню з позивача до державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 199,20 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст. 265, 269 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача про розгляд справи за його відсутності - задовольнити.

2. У задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Військової частини А2920 (56503, м. Вознесенськ, вул. Кутвицького, 49, код ЄДРПОУ 08140309, р/р 35218031000149 в ГУДКУ Миколаївської області м. Миколаїв, МФО 826013) до державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) державне мито в сумі 85,00 грн.

3. Стягнути з Військової частини А2920 (56503, м. Вознесенськ, вул. Кутвицького, 49, код ЄДРПОУ 08140309, р/р 35218031000149 в ГУДКУ Миколаївської області м. Миколаїв, МФО 826013) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/207-10

Повне рішення складене 23 вересня 2010 року.