Рішення № 11933940, 22.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2010 р. Справа № 59/228-10

вх. № 6482/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Дергачов В.С. за довір. б/н від 14.07.2010 р.

відповідача - не з"явився.

3-я особа - не з"явився.

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кулінар", м. Люботин

до Люботинської міської ради, м. Люботин

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м.Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

19.07.2010р. позивач ТОВ фірма “Кулінар”, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача Люботинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно. З урахуванням заяви про зміну предмету позовної заяви (вх. №17956 від 01.09.2010р.) поданої з додержанням вимог ст. 22 ГПК України і прийнятої судом до розгляду, позивач просить суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, ковбасний цех, літ.А-1,А-2,А-3, загальною площею 344,5 кв.м., що розташована: Харківська область, м. Люботин, вул. Курортна , буд. 21-А. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 331, 321, 392 ЦК України, стверджує, що право власності на спірний об’єкт нерухомості виникло у позивача внаслідок проведеної ним реконструкції будівель за адресою вул. Курортна , буд. 21, які належать позивачеві на праві власності. В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач Люботинська міська рада правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. Натомість відповідач надіслав заяву (вх. №2921 від 05.08.2010р.) в якою просить розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі документами. Заперечень проти задоволення позову чи інших зауважень відповідач не навів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. В письмових поясненнях (вх. №17955 від 01.09.2010р.) третя особа вказує, що даний спір не стосується прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи, просить розглянути справу за відсутності її представника, заперечень проти позову чи інших зауважень не наводить.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11.03.1997р. рішенням виконавчого комітету Люботинської міської ради (надалі - виконком Люботинської міськради) №336 “Про оформлення самовільно розпочатого будівництва нежитлових приміщень і надання в постійне користування земельної ділянки ТОВ фірмі “Кулінар” в м. Люботині по вул. Курортній, 21 для обслуговування складського приміщення” дозволено оформити та закінчити ТОВ фірмі “Кулінар” будівництво.

14.03.1997 р. Люботинським проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро на підставі вищезазначеного рішення актом закріплено земельну ділянку для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень.

Рішенням виконкому Люботинської міськради №269 “Про видачу державного акту на право постійного користування землею ТОВ фірмі “Кулінар” надано додатково у постійне користування земельну ділянку площею 0,3 Га.

06.04.1998 р. розпорядженням виконкому Люботинської міськради №82 затверджено акт державної приймальної комісії від 03.03.1998 р. по приймання в експлуатацію закінченого будівництва нежитлових приміщень та дозволено оформити права власності, на підставі чого видано реєстраційне посвідчення від 10.06.1998 р.

З 2000 року позивачем на підставі робочого проекту цеху з виробництва ковбасних виробів та технічного звіту по складанню державного акту на право постійного користування здійснювались будівельні роботи з реконструкції нежитлових приміщень та одночасно відбудовувалась нежитлова будівля ковбасного цеху за будівельною адресою м. Люботин, вул. Курортна, б. 21-А, будівництво якої входило до складу запроектованих комплексних будівельних робіт, які проводились позивачем на виділеній за цільовим призначенням та згодом розширеній земельній ділянці.

Після завершення будівельних робіт та реконструкції рішенням виконкому Люботинської міськради №290 від 16.05.2006 р. було затверджено Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом цеху по виготовленню ковбасних виробів ТОВ Фірми “Кулінар”та вирішено оформити право власності на нежитлові будівлі: будівлю ковбасного цеху та будівлю складу. На підставі рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.06.2006 р.

В процесі оформлення Акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом цеху по виготовленню ковбасних виробів ТОВ Фірми “Кулінар” спеціальною комісією не було враховано окремі матеріали проектної документації і прийнято в експлуатацію тільки об’єкти нерухомості, у складі приміщень ковбасного цеху та складу, розташовані за будівельною адресою м. Люботині по вул. Курортній, б. 21, які були за проектом реконструйовані і не включено до Акту державної комісії і відповідно не прийнято до експлуатації відбудовану за проектом нежитлову будівлю ковбасного цеху, розташовану за будівельною адресою м. Люботин, вул. Курортна, б. 21-А.

Рішення виконкому Люботинської міськради №290 від 16.05.2006 р., яким було затверджено Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом цеху по виготовленню ковбасних виробів ТОВ Фірми “Кулінар”набуло чинності без внесення відповідних змін і доповнень до акту, з метою приведення його до положень проектної документації та без мотивованого технічного та нормативного обґрунтування. Вищезазначені обставини перешкоджають позивачу реалізовувати право власності на належне йому нерухоме майно.

Позивач, зі спливом встановлених чинним законодавством строків, позбавлений права на звернення до відповідача з заявою щодо внесення змін і доповнень до вищевказаного рішення та акту та усунення обмежень щодо реалізації свого права власності на спірний об’єкт нерухомості.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не визнається та оспорюється право власності, позивач вважає, що такі обставини, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права. Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Згідно ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи із наведеного, на підставі наявних у справі матеріалів суд приходить до висновку про те, що позивачем внаслідок проведеної ним реконструкції майна створено новий об’єкт, право власності на який за ним не зареєстровано. Відповідач та жодна інша особа на визнання за ним право власності на це майно станом на момент вирішення спору не претендують. За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав. У зв’язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, спір виник не з вини відповідачів, а в зв’язку з тим, що позивач не зареєстрував право власності у відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 328, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Кулінар» (код ЄДРПОУ 22616629; місцезнаходження: 62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Курортна, б. 21) право власності на нежитлову будівлю, ковбасний цех, літ.А-1,А-2,А-3, загальною площею 344,5 кв.м., що розташована: Харківська область, м. Люботин, вул. Курортна , буд. 21-А.

Суддя

/Повний текст рішення

підписано 23.09.2010р.

Справа №59/228-10/