Рішення № 11933900, 20.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2010 р. Справа № 64/177-10

вх. № 4591/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Рябчун Р.М. за довіреністю від 01.09.2010р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Агропромислового Інвестування "Кредит-Агро", м. Харків;

про стягнення 5352,76 грн. та зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Агропромислового Інвестування "Кредит-Агро", м. Харків; до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство", м. Харків; про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№96 від 19.05.2010р.), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Агропромислового Інвестування "Кредит-Агро" суму нарахованої пені за зберігання зерна і соняшника за період з 31.10.2008 року по 10.03.2009 року в розмірі 5352,76грн. та судові витрати: 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не своєчасно розрахувався з позивачем за надані останнім на виконання умов договору складського зберігання зерна №61 від 20.10.2008р.

05 липня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду зустрічний позов про розірвання договору та витребування майна із чужого незаконного володіння (вих.№2/07-10/01 від 02.07.2010р.), в якому просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, зернові та олійні культури, які зберігаються у Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство"; витребувати у Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство" зернові та олійні культури, які зберігаються у позивача та передати їх власнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Агропромислового Інвестування "Кредит-Агро". Разом із зустрічним позовом відповідач надав документи в обгрунтування зустрічних позовних вимог та докази сплати державного мита, витрат на ІТЗ та докази надсилання зустрічного позову позивачу.

Ухвалою суду від 05 липня 2010 року було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Агропромислового Інвестування "Кредит-Агро" до розгляду, розгляд справи був відкладений на 06.09.2010р.

06 вересня 2010 року позивач надав відзив на зустрічний позов, в якому проти позовних вимог відповідача заперечує, вважає їх незаконними та необгрунтованими. Зокрема, позивач вказує на п.14 договору зберігання та те, що позивач мав право застосувати притримання зерна як засіб забезпечення виконання зобов"язання відповідача по сплаті наданих послуг зберігання. Разом з відзивом позивач надав документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.09.2010р. розгляд справи був відкладений на 20.09.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову, проти вимог заявлених у зустрічному позові заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Первісні позовні вимоги грунтуються на наступному.

20 жовтня 2008 року між Дочірнім підприємством Державної акціонерної Компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство" (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Агропромислового Інвестування "Кредит-Агро" (відповідач) було укладено Договір складського зберігання зерна № 61, згідно з умовами якого зерновий склад (позивач) зобов'язався прийняти на зберігання від поклажодавця (відповідач) зерно на визначених означеним Договором умовах.

Позивач свої обов'язки, передбачені умовами Договору виконав у повному обсязі, зокрема прийняв на зберігання зерно, та зберігав його, що підтверджується складськими документами, а саме складські квитанції на зерно (а.с. 7-14).

Відповідно до п.13 договору, поклажодавець сплачує вартість послуг зернового складу, пов"язаних з прийманням, очисткою та сушкою зерна при передачі такого зерна на зберігання, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних днів з моменту видачі складського документу на таке зерно. Послуги із зберігання зерна сплачуються щомісячно в строк до 7 числа місяця наступного за місяцем в якому було надано послугу.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача склалася заборгованість перед позивачем за оплатою по Договору в період з 31.10.2008 року по 10.03.2009 року у розмірі 94176,07грн., що підтверджується рахунками-фактурами, актами виконаних робіт.

Станом на 29 квітня 2009 року заборгованість за надані послуги в сумі 94176,07грн. сплачена.

Відповідно до пункту 18 розділу договору "Відповідальність сторін", у разі невиконання відповідачем підпункту 2 пункту 8 розділу "Права та обов'язки сторін" та пункту 13 розділу "Взаєморозрахунки сторін", поклажодавець за кожен день прострочення платежу виплачує зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5352,76грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у зустрічному позові обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно умов Договору складського зберігання зерна №61 від 20.10.2008р., укладеного сторонами, поклажодавець зобов'язався передати зернові та олійні культури зерновому складу, який зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання терміном не довше 01 травня 2009р. (п.21 Договору) на визначених цим договором умовах.

Зберігання зерна понад строк, встановлений договором можливе лише тільки за взаємною домовленістю сторін, шляхом укладення додаткової угоди (п.22 Договору). Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (або його частиною) поклажодавця (п.16 Договору).

Проте, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що майно належне йому зберігається у відповідача за зустрічним позовом незаконно спростовується матеріалами справи, а саме п.14 розділу "Взаєморозрахунки сторін", стророни встановили, що, відвантаження зерна поклажодавцеві здійснюється після відшкодування витрат зернового складу у повному обсязі.

Як вже було встановлено судом, відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг, а саме із порушенням строків оплати, внаслідок чого позивач за первісним позовом мав право керуватись п.14 договору та здійснити відвантаження зерна після відшкодування витрат відповідачем позивачу, що були прямо визначені сторонами у договорі (п.18 договору).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, майно (зернові та олійні культури), яке позивач за зустрічним позовом просить витребувати у відповідача за зустрічним позовом, перебуває на складі відповідача (ДП ДАК "Хліб України") та на це майно накладено арешт у зв'язку з порушенням кримінальної справи відповідно до постанови від 09.07.2009р. справа №66090435 (а.с.85).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини першої 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Натомість в даному разі позивач за зустічним позовом не довів наявності обставин з якими закон пов’язує можливість витребування майна в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги не обгрунтовані, не доведені матеріалами справи та такі, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, те, що в задоволенні зустрічного позову було відмовлено, суд відмовляє в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за первісним позовом у даній справі покладаються на відповідача та судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом, суд покладає на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 204, 211, 215, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 33, ч. 4 ст. 37 та ч. З ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Агропромислового Інвестування "Кредит-Агро" (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 22, кв. 18, кімната З, код 35973943, ІНН 359739420335, свідоцтво №100139185, р/р 260002010562901 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство" (61035, м. Харків, вул. Матросова, буд. 24, код 32237559, свідоцтво №29016480, ІНН 322375520326, р/р 260093011805 ПХФ ПАТ "АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351599) суму пені у розмірі 5352,76грн., 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Агропромислового Інвестування "Кредит-Агро" до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство" відмовити повністю.

Суддя

Рішення підписано 27 вересня 2010 року.