Рішення № 11933813, 20.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2010 р. Справа № 63/259-10

вх. № 7775/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Вегієв Р.С., довіреність від 01.07.2010 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм-Експрес", м. Харків

до Приватної фірми "Віктор" м. Харків

про стягнення 6882,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 4882,66 грн. заборгованості, з яких: 3577,52 грн. основний борг, 353,81 грн. пеня, 767,68 грн. штраф, 54,98 грн. три відсотки річних, 128,67 грн. інфляційні нарахування, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1.09.2009 року, що був укладений між сторонами 01.09.2009 року. Позов обґрунтований статтями 174, 193, 232, 265 ГК України та статтями 509, 525, 526, 534, 536, 549, 610-612, 614, 625, 629, 651 ЦК України. Судові витрати, які складаються із 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 2000,00 грн. витрат на юридичну допомогу, позивач просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

17.09.2010 року до господарського суду від позивача надійшла заява в якій він просить суд надати час для отримання в Департаменті державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців витягів з ЄДР про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру.

Суд, вислухавши представника позивача та дослідивши надану заяву, вважає за доцільне її задовольнити.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16:00 години 20 вересня 2010 року.

20.09.2010 року до господарського суду від позивача надійшли довідки з ЄДРЮОтаФОП про включення відповідача та позивача до ЄДР.

Суд, дослідивши надані довідки долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.09.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 1.09.2009 (надалі - договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8614,44 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи (аркуші справи 15-24).

Відповідно до пункту 3.1 договору відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар по факту його отримання.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав в повному обсязі, товар оплатив частково в сумі 5036,92 грн. (банківські виписки аркуші справи 25-33) внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3577,52 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент розгляду справи, відповідач 3577,52 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленого товару за договором поставки № 1.09.2009 року від 01.09.2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

Позивачем на підставі п. 7.2 вищезазначеного договору нарахована пеня в розмірі 353,81 грн.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Як вбачається з наданого розрахунку, пеня позивачем нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та арифметично обчислена вірно.

Крім того позивачем нарахований штраф, відповідно до п. 7.3 договору в сумі 767,68 грн.

Так умовою застосування штрафу, відповідно до договору є несплата поставленого товару більше ніж 45 календарних днів. Як свідчать матеріали справи відповідач поставлений товар не оплатив, тому позивачем правомірно нарахований штраф, відносно загальної суми заборгованості у сумі 767,68 грн.

На підставі наведеного позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 353,81 грн. та штрафу в сумі 767,68 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 54,98 грн. трьох відсотків річних та 128,67 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4882,66 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат на правову допомогу, відповідно до договору № 352/1/048-02 про надання юридичних послуг від 01.07.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ "МЦАК "Фабула".

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав, для задоволення позовних вимог в частині стягнення судових витрат на правову допомогу, оскільки, позивачем суду не надано доказів про надання послуг саме адвокатом, також не надано доказів оплати наданих послуг (платіжне доручення, платіжна квитанція тощо).

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на останнього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "Віктор" (61007, м. Харків, пр. Орджонікідзе, 15, код ЄДРПОУ 30752988, р/р 260037101654 в Орджонікідзевському відділенні ХФ ВАТ "Кредитпромбанк" м. Харків, МФО 350727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм-Експрес" (61001, м. Харків, в-д Чугуївський 1-й, б. 6, кв. 2, код ЄДРПОУ 36371878, р/р 26005996106023 у відділенні № 4 філії ЗАТ "ПУМБ" в м. Харкові, МФО 350385) - 3577,52 грн. заборгованості, 353,81 грн. пені, 767,68 грн. штрафу, 54,98 грн. трьох відсотків річних, 128,67 грн. інфляційних, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення судових витрат на юридичну допомогу в сумі 2000,00 грн. - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 21 вересня 2010 року