Рішення № 11933774, 14.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 37/152-10

вх. № 6794/5-37

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Гриценко І.М. за довіреністю № 1148 від 16.08.2010 р.

відповідача - Мирошниченко Ю.Ю. за довіреністю № 22/09 від 16.01.2009 р.

розглянувши справу за позовом ВАТ "Криворізький міськмолокозавод №1", м. Кривий Ріг

до ЗАТ "Лозівський молочний завод", м. Лозова

про стягнення 343618,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Криворізький міськмолокозавод № 1" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 347351,34 грн., в тому числі:

- 329231,63 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 17/07 від 09.04.2010 р.;

- 14446,92 грн. пені за прострочення платежу;

- 3436,79 грн. витрат з держмита;

- 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

09.09.2010 року для розгляду справи № 37/152-10 була призначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Тихий П.В. та суддя Буракова А.М.

У судовому засіданні призначеному на 14.09.2010 року о 09:40 було оголошено перерву до 14.09.2010 року о 11:15.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 14.09.2010 р. за вх. № 17890, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 64605, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45 А, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

09.04.2010 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 17/07 (надалі - договір).

Згідно умов даного договору продавець (позивач) виробляє та передає у власність покупця (відповідача) молоко знежирене в кількості, за цінами та в строк, що вказані в специфікаціях до цього договору, а відповідач зобов'язувався своїм транспортом та за свій рахунок вивезти від позивача продукцію та здійснити своєчасний розрахунок.

За період з 10.04.2010 р. по 23.04.2010 р. відповідачу було відвантажено молока знежиреного на загальну суму 436231,63 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи.

За умовами п.4.1. договору № 17/07 від 09.04.2010 р. відповідач повинен був здійснити оплату за продукцію в термін 7 (семи) календарних днів з моменту її отримання.

Однак, свої обов'язки відповідач виконав частково, сплативши за отриману продукцію 107000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи. Решта суми - 329231,63 грн. залишилася не сплаченою, у зв'язку з чим 23.06.2010 р. відповідачу був направлений претензійний лист за вихідним №144/4, в якому позивач запропонував відповідачу погасити дебіторську заборгованість в сумі 329231,63 грн. шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок позивача. Відповіді відповідача на вищевказану претензію позивача в матеріалах справи не міститься.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу вищевказаної заборгованості у розмірі 329231,63 грн. за договором не міститься.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 329231,63 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 329231,63 грн. перед позивачем за договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 329231,63 грн. за договором підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 7.1. договору було передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1., відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % вартості простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Що ж стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14446,92 грн. господарський суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним:

- у розрахунку пені позивачем за період з 23.04.2010 р. по 15.07.2010 р. було невірно визначено кількість днів простроченого платежу - 86, замість 83, у зв'язку з чим перерахована судом сума пені за цей період складає 1941,62 грн.

- у розрахунку пені позивачем за період з 22.04.2010 р. по 15.07.2010 р. була невірно обчислена сума пені у розмірі 1811,66 грн., у зв'язку з чим перерахована судом сума пені за цей період складає 1674,45 грн.

Отже, господарським судом було встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає загальна сума пені у розмірі 14236,39 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 329231,63 грн. заборгованості та 14236,39 грн. пені, всього - 343468,02 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 3434,68 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 233,64 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія –

ВИРІШИЛА:

Задовольнити заяву відповідача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 64605, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45 А, та надсилати всі процесуальні документи по справі відповідачу на вказану адресу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" (64600, Харківська область, місто Лозова, вул. Червоногвардійська, 45-А, код ЄДРПОУ 00447310, р/р 26006818792270 ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Криворізький міськмолокозавод № 1" (50025, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 9, код ЄДРПОУ 00444932, р/р 26001301142298 в філії "Центрально-Міське відділення Промінвестбанку в м. Кривому Розі Дніпропетровської області", МФО 305493) - 329231,63 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 17/07 від 09.04.2010 р.; 14236,39 грн. пені за прострочення платежу; 3434,68 грн. витрат з держмита та 233,64 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Рішення підписано 16.09.2010 р.