Рішення № 11933773, 14.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 37/128-10

вх. № 6414/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

- ОСОБА_2 за довіреністю № 3508 від 29.07.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до ТОВ фірма "Фламенко-ЛТД", м. Харків

про стягнення 16550,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фламенко-ЛТД" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 8000,00 грн. за придбаний універсальний фрезерний станок та пені у розмірі 8500,00 грн. на підставі договору № 05-07 від 26.04.2007 р., який було укладено між сторонами.

Позивач та його представник до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 14.09.2010 р. за вх. № Д1024, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Позивач, через канцелярію господарського суду 14.09.2010 р. за вх. № 17889, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61024, АДРЕСА_2, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 14.09.2010 р. за вх. № 17893, надав заяву про залучення до матеріалів справи копії банківської виписки від 03.08.2010 р. про сплату відповідачем суми основного боргу в сумі 8000,00 грн., яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8500,00 грн. у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, встановив наступне.

26 квітня 2007 р. між ТОВ фірма «Фламенко - ЛТД» як покупцем, з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_1, продавець, було укладено договір № 05-07 (надалі - договір). Відповідно до умов договору продавець зобов'язувався передати у власність, а покупець прийняти універсально-фрезерний станок мод. 6720П, та сплатити його вартість у розмірі 15000,00 грн., ПДВ 20% - 3000,00 грн.; всього 18000,00 грн.

Пунктами 2.3.1. та 2.3.2. договору було передбачено, що розрахунок за постачання обладнання проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на поточній рахунок позивача у два етапу.

1-й етап - відповідач перераховує на поточній рахунок позивача 10000,00 грн. у трьох банківський денний термін після укладення угоди.

2-й етап - відповідач перераховує на поточний рахунок позивача 8000,00 грн. у строк 15 банківських днів з часу відпуску обладнання.

Пунктом 7.3. договору було передбачено, що за несвоєчасну сплату обладнання, передбачену п.2.3.2 договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за кожний день прострочки.

Судом було встановлено, що на момент подання позову до суду позивач отримав від відповідача 10000,00 грн. за договором, а відповідач отримав від позивача універсально-фрезерний станок 6720П.

Станом на момент подання відповідного позову до суду решта суми за договором у розмірі 8000,00 грн. відповідачем не була сплачена. Одна після подання відповідного позову до суду дана сума була сплачена відповідачем.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем позову до суду (15.07.2010 року) заборгованість відповідача перед позивачем становила 8000,00 грн.

Однак, відповідачем 02.08.2010 року була погашена заборгованість у розмірі 8000,00 грн. (про що сам зазначав позивач). За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи умови п. 7.3. договору щодо нарахування пені, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем зроблено не вірно, у зв'язку з тим, що нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань відповідачем здійснювалося протягом 3-х років, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України судом була перерахована сума пені та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 801,75 грн. за період з 15.01.2010 р. по 15.07.2010 р.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, та те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 88,02 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 125,55 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву позивача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61024, АДРЕСА_2, та надсилати всі процесуальні документи по справі позивачу на вказану адресу.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 8000,00 грн. припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фламенко-ЛТД" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, офіс 1007, код ЄДРПОУ 19465300, п/р 260053013740 в АКБ «Золоті Ворота» м. Харкова) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2) - 801,75 грн. пені; 88,02 грн. державного мита та 125,55 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 16.09.2010 р.