Рішення № 11933776, 14.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 37/131-10

вх. № 6439/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Снєжкін О.Є. за довіреністю № 45 від 12.07.2010 р.

відповідача - Тюменцев В.Ю. за довіреністю № 85/923 від 15.01.2010 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "НВП "Електроприлад ОК", м. Харків

до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення 26634,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електроприлад ОК" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у сумі 26634,00 грн. за договором № 17 від 15.04.2008 р.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 17.08.2010 р. за вх. № 16129, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, оскільки договору № 17 від 15.04.2008 р. між сторонами не існує, а існує інший договір № 17 від 20.05.2010 р. Також, відповідач зазначав, що позивачем не було враховано, що згідно заяви ВАТ «ХТЗ» про залік зустрічних однорідних вимог від 14.01.2009 року, № 60/18с, яку було направлено позивачу, сума зобов'язань відповідача зменшилася на 3240,00 грн. Про зазначений факт також свідчить акт звіряння між ТОВ «НВП «Електроприлад ОК» та ВАТ «ХТЗ» підписаний обома сторонами.

Сторони, через канцелярію господарського суду 14.09.2010 р. за вх. № Д1044, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію господарського суду 27.08.2010 р. за вх. № 17540, надав копії документів згідно супровідного листа, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

09.04.2010 р. між сторонами був укладений договір № 17 від 15 квітня 2008 року (надалі - договір).

Згідно умов даного договору позивач зобов'язувався здійснювати на умовах передбачених договором, продаж відповідачу джгутів і дротів до трактора ТС10М відповідно до специфікації (додаток 1 до договору), а відповідач зобов'язувався прийняти відповідний товар та своєчасно його сплатити.

У відповідності з договором позивач виготовив і поставив відповідачу продукцію - комплект джгутів і дротів до трактора ТС10М на суму 26634,00 грн.

Факт поставки відповідачем позивачу вказаної продукції за договором підтверджується рахунком-фактурою № 17 від 08.09.2008 р. на суму 33240,00 грн.; накладною № 20 від 19.08.2010 року, довіреністю на отримання матеріальних цінностей на представника відповідача № НБІ № 642892/1692 від 15 вересня 2008 року та податковою накладною № 16 від 19.09.2008 р. на суму 26634,00 грн.

Різницю вартості 10 комплектів джгутів згідно договору (33240,00 грн.) та фактично відвантажених відповідачу (26634,00) позивачем було пояснено неможливістю виготовлення джгутів, які містять у собі з'єднувачі різних фірм виробників, які повинні були поставлятися відповідачем позивачу, але не були ним поставлені.

При цьому позивач у позові зазначав, що у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами відповідач звернувся до позивача з проханням відвантажити продукцію без попередньої оплати з обов'язком розрахуватися протягом семиденного терміну.

Отже, суд приходить до висновку, що 19 вересня 2008 року позивач передав, а відповідач отримав виготовлену продукцію в кількості 10 комплектів джгутів і дротів до трактора ТС-10М на суму 26634,00 грн.

Судом встановлено, що листом № 32 від 01 серпня 2008 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо встановлення строку дії протоколу розбіжностей до договору, яким була передбачена 50% попередня оплата, починаючи з 01 жовтня 2008 року, на що відповідач погодився.

Листом № 60/622 від 04 листопада 2008 року відповідач запропонував позивачеві рейструктурізувати свою заборгованість у розмірі 70% до 01 березня 2009 року.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 01 жовтня 2008 року, укладений між сторонами. Суд зазначає, що посилання сторін на цей акт не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки даний акт не містить посилання на договір № 17 від 15 квітня 2008 року, та тим, що акт звірки є тільки тим документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін повинна підтверджуватися первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що договору № 17 від 15.04.2008 р. між сторонами не існує, а існує інший договір № 17 від 20.05.2010 р., теж не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься оригінал договору № 17 від 15.04.2008 р. підписаний сторонами та на якому містяться відповідні печатки підприємств сторін, та тим, що доказів наявності договору № 17 від 20.05.2010 р. в матеріалах справи не міститься.

Щодо посилань відповідача на заяву № 60/18с про залік зустрічних однорідних вимог від 14.01.2009 року, відповідно до якої зменшилася заборгованість відповідача перед позивачем за договором на суму 3240,00 грн., суд зазначає, що дані посилання є безпідставними та вони теж не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог повинно здійснюватися за згодою сторін, та тим, що зарахуванню зустрічних однорідних вимог може підлягати тільки заборгованість, яка виникла саме за вказаним договором, а не за договором № 17 від 20.05.2008 року.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості за договором № 17 від 15 квітня 2008 року у розмірі 26634,00 грн. не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами інших договорів, крім договору № 17 від 15 квітня 2008 року, господарський суд приходить до висновку, що відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 26634,00 грн. саме за договором № 17 від 15.04.2008 р., та вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 266,34 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр-т Московський, 275, код ЄДРПОУ 05750295, п/р 26002032034803 АКІБ «УкрСиббанк» відділення № 816, м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електроприлад ОК" (61039, м. Харків, вул. Володарського, 88, кв. 2, код ЄДРПОУ 14070719, п/р 26009805744410 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) - 26634,00 грн. заборгованості; 266,34 державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 16.09.2010 р.