Рішення № 11933721, 31.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2010 р. Справа № 54/186-10

вх. № 6905/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Тітаренко О.О., дов. № 505/11.5.2 від 30.07.2010 року

відповідача - Походенко О.М., дов. від 13.01.2010 року

розглянувши справу за позовом ПАТ "ВТБ Банк", м. Київ

до ПФ "АПІЯ" м. Харків

про стягнення 17275846,37 дол. США та 11713712,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "ВТБ Банк" (позивач) звернувся до господарського суду Харківськоїобласті з позовною заявою про стягнення з відповідача – ПФ "АПІЯ", заборгованість у розмірі 17275846,37 дол. США та 11713712,53 грн. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконання відповідачем своїх зобов’язань передбачених договором про відкриття кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.2008 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що між позивачем та Приватною фірмою „Апія” був укладений договір про відкриття валютної кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.2008 року, згідно якого відповідачеві були надані кошти. На виконання умов цього договору, позивач належним чином виконав свої зобов’язання по кредитному договору, однак позичальник користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії свої зобов’язання не виконав, в установлений договором строк грошові кошти за кредитною лінією не повернув, не сплатив заборгованість по процентам за користування кредитом. Таким чином, позивач посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2010 року було здійснено заміну вибулої сторони - Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" її правонаступником Публічним акціонерним товариством „ВТБ Банк”.

Від Приватної фірми "АПІЯ" до господарського суду Харківської області надійшов зустрічний позов до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.2008р., укладеного між ПФ "АПІЯ" та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк"; визнання недійсним іпотечного договору №196-Z/1 від 09.09.2008р., укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Таміра" та зобов'язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Машкову Світлану Леонідовну виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис за реєстровим номером № 2962 про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за іпотечний договір №196-Z/1 від 09.09.2008р.; визнання недійсним договору поруки № 196-П/4 від 09.09.2008р., укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ПФ "Кібела"; визнання недійсним договору поруки №196-П/3 від 09.09.2008р., укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ фірмою "Пранк"; визнання недійсним договору поруки №196-П/5 від 09.09.2008р., укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ПФ "Орнатус"; визнання недійсним договору застави товарів в обігу № 196-Z/2 від 09.09.2008 р., укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ПФ "Кібела". Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Представник відповідача по первісному позову у судовому засіданні просить суд прийняти зустрічний позов до сумісного розгляду з первісним позовом.

Суд, розглянувши вищезазначені матеріали зустрічної позовної заяви, встановив, що зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст. 60 Господарського процесуального кодексу України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Однак, позивачем не надано доказів сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Згідно ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. У відповідності до п. "б" розд. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про неоподатковуваних визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру ставка державного мита встановлюються в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто 85,00 грн. (17,00 грн. х 5 = 85,00 грн.).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 55 ГПК України у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою усіх вимог. Отже в даному разі з урахуванням об'єднання в одній позовній заяві шести окремих немайнових вимог сума державного мита, яка підлягає сплаті, складає 765,00 грн. (85,00 х 6 = 340,00 грн.). Натомість позивачем до позовної заяви додані докази сплати державного мита лише у сумі 85,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

За таких обставин, суд на підставі п.п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне повернути зустрічну позовну заяву по справі № 54/186-10 без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи для надання додаткових доказів по справі.

Представник позивача заперечує проти перенесення розгляду справи, оскільки вважає, що представнику відповідача було надано достатньо часу для надання доказів.

Суд розглянувши матеріали справи та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає клопотання необґрунтованим і відхиляє його, оскільки ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2010 року сторонам було запропоновано за три дні до судового засідання подати до суду додаткові докази в обґрунтування своїх позицій по справі, тобто відповідачу був наданий час для реалізації свого права, але він своїм правом не скористався.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та Приватною фірмою „Апія” був укладений Договір про відкриття валютної кредитної лінії № 196-Ю, пунктом 1.1 якого визначено, позивач на положеннях та умовах цього договору надає відповідачу грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної валютної кредитної лінії, з максимальним загальним лімітом 16435000 доларів США, сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних. Додатковими угодами до цього договору сторонами узгоджено зміну максимального загального ліміту.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.п. 1.1.3 договору Строк користування кредитною лінією передбачений по 08 березня 2010 р.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний повернути позивачу отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлені кредитним договором.

На виконання умов цього договору, позивачем позичальникові були надані грошові кошти шляхом перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 12945833,33 долари США та 7616500,00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами.

Однак, позичальник зобов’язання згідно Договору про відкриття валютної кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.2008 р. не виконав, доказів повернення кредиту згідно умов договору та сплати процентів за користування кредитом суду не надав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак, як підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами, позичальником зобов’язання по договору про відкриття кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.2008 р. не виконані, в установлений договором строк позичальник не повернув позивачеві отримані ним у кредит грошові кошти, а також не сплатив заборгованість по процентам за користування кредитом. Факт наявності заборгованості за договором № 196-Ю від 09.09.2008 р. підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що загальна сума боргу відповідача перед позивачем по Договору про відкриття валютної кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.2008 р. становить 12945833,33 (двадцять мільйонів дев’ятсот сорок п’ять тисяч вісімсот тридцять три) долари, 33 центи, 7616500,00 (сім мільйонів шістсот шістнадцять тисяч п’ятсот) грн.., 00 коп.; заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом, нараховану за період з квітня 2009 року по червень 2010 року по кредитному договору від 09 вересня 2008 року № 196-Ю у розмірі: 2598492,78 (два мільйони п’ятсот дев’яносто вісім тисяч чотириста дев’яносто два) доларів, 78 центів, 2569160,21 (два мільйони п’ятсот шістдесят дев’ять тисяч сто шістдесят) гривень 21 копійка; пені за несвоєчасну сплату процентів, нараховану за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р. у розмірі 516043, 96 (п’ятсот шістнадцять тисяч сорок три) гривень, 96 копійок; пеню за несвоєчасну сплату процентів, нараховану за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 р. у розмірі 212595,21 (двісті дванадцять тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять) доларів США, 21 цент, 207315,98 (двісті сім тисяч триста п’ятнадцять) гривень, 98 копійок; три проценти річних, нараховані за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 219401,46 (двісті дев’ятнадцять тисяч чотириста один) долар США, 46 центів; три проценти річних, нараховані за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 76999,68 (сімдесят шість тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) гривень 68 копійок; три проценти річних за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р., нараховані на суму прострочених процентів як плати за кредит, у розмірі 47809,99 (сорок сім тисяч вісімсот дев’ять) доларів США, 99 центів, 46622,76 (сорок шість тисяч шістсот двадцять дві) гривні, 76 копійок; інфляційні втрати за період з травня 2009 р. по квітень 2010 р., нараховані на суму прострочених процентів як сплати за кредит, у розмірі 124018,32 (сто двадцять чотири тисячі вісімнадцять) гривень, 32 копійки, 557051,62 (п’ятсот п’ятдесят сім тисяч п’ятдесят одна) гривня 62 копійки.

Таким чином, приймаючи до уваги факт не виконання відповідачем умов Договору про відкриття валютної кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.2008 р., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 46, 47 -1, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Зустрічну позовну заяву з доданими до неї матеріалами на 39 аркушах повернути ПАриватній фірмі "Апія" без розгляду.

У задоволенні клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми „Апія” (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 24, код ЄДРПОУ 14359319) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, п/р 351979000900 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, код ЕДРПОУ 14359319) суму основного боргу у розмірі 12945833,33 долари США, 7616500,00 грн.; заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом, нараховану за період з квітня 2009 року по червень 2010 року у розмірі: 2598492,78 доларів США, 2569160,21 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів, нараховану за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р. у розмірі 516043,96 грн.; пеню за несвоєчасну сплату процентів, нараховану за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 р. у розмірі 212595,21 доларів США, 207315,98 грн.; три проценти річних, нараховані за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 219401,46 доларів США; три проценти річних, нараховані за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 76999,68 грн.; три проценти річних за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р., нараховані на суму прострочених процентів як плати за кредит, у розмірі 47809,99 доларів США, 46622,76 грн.; інфляційні втрати за період з травня 2009 р. по квітень 2010 р., нараховані на суму прострочених процентів як сплати за кредит, у розмірі 124018,32 грн., комісію за обслуговування кредиту у розмірі 557051,62 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 2974,35 доларів США грн., 2014,50 грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 01.09.2010 року.