Рішення № 11933718, 05.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 37/137-10

вх. № 6534/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Соловцев С.І. за довіреністю № 4 від 25.08.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Корал + ", м. Харків

до ПП "Енеїда", смт. Високий

про стягнення 45569,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал + " (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Енеїда" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за поставлені продукти харчування в сумі 68246,36 грн., суми пені у розмірі 3021,27 грн. та 3% річних у розмірі 460,19 грн. у зв'язку з несплатою відповідачем вартості товару за договором № б/н від 30.03.2010 року.

В процесі розгляду справи позивачем були зменшені позовні вимоги, оскільки 24.06.2010 р. відповідач частково сплатив борг у сумі 26158,40 грн. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача:

- основний борг за поставлені продукти харчування в сумі 42087,96 грн.;

- суму пені 3021,27 грн.;

- 3% річних у сумі 460,19 грн.;

- сплачене державне мито в сумі 717,28 грн. та сплачені затрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

30.03.2010 р. між сторони був укладений договір № б/н (надалі - договір) відповідно до п.1.1. якого позивач (продавець) зобов'язувався поставити товар відповідно до замовлення відповідача (покупця), а покупець прийняти його відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору і оплатити в терміни, обговорені цим договором.

Пунктом 1.2. договору було передбачено, що передача товару продавцем у власність покупця оформлюється видатковими накладними і настає з моменту їх підписання представниками сторін.

Розділом 3 договору був передбачений порядок розрахунків за договором.

Пунктом 5.3. договору було передбачено, що у випадку несвоєчасного розрахунку за придбаний товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що на протязі квітня 2010 року, згідно договору № б\н від 30.03.2010 р. позивач поставив відповідачу товар - продукти харчування на загальну суму 117267,56 грн. згідно трьох видаткових накладних.

Позивач у позові зазначає, що одна із накладних була повністю оплачена у сумі 49021,20 грн., а решта дві видаткові накладні за № 10260 від 15.04.2010 р. на суму 2856,38 грн. (товар отриманий за довіреністю № 000029 від 15.04.2010 р.) та за № 10512 від 17.04.2010 р. на суму 65389,98 грн. (товар отриманий за довіреністю № 000030 від 16.04.2010 р.) залишилися неоплаченими на загальну суму 68246,36 грн.

Ця заборгованість була підтверджена актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р., укладеним між сторонами, станом на 31.05.2010 р.

16.06.2010 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 10 від 14.06.2010 р.

Враховуючи те, що позивачем при зменшені позовних вимог зазначалося про те, що 24.06.2010 р. відповідач частково сплатив борг у сумі 26158,40 грн., тобто ще до подання позову до суду, господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлені продукти харчування за договором становить 42087,96 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних на суму 460,19 грн. у зв'язку з чим ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що ж стосується нарахування позивачем відповідачу пені у розмірі 3021,27 грн. господарський суд зазначає, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не було враховано те, що з 12.08.2009 р. облікова ставка НБУ складала 10,25%, з 08.06.2010 р. облікова ставка НБУ складала 9,5%, з 08.07.2010 р. облікова ставка НБУ складала 7,5%, а відтак, сума пені складає не 3021,27 грн., як заявлено у позові, а 2968,93 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлені продукти харчування в сумі 42087,96 грн.; 3% річних у сумі 460,19 грн. та пені у сумі 2968,93 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, та те, що станом на момент подання позову до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлені продукти харчування за договором становила 42087,96 грн., господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 455,17 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 235,53 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Енеїда" (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Красіна, буд. 26, код ЄДРПОУ 32101096, поточний рахунок № 260000015844 у АТ «Регіон- банк» м. Харків, МФО 351254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал + " (61020, м. Харків, Станційний в'їзд, буд. 3, код ЄДРПОУ 32339212, поточний рахунок № 260047328 у ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 350589) основний борг за поставлені продукти харчування в сумі 42087,96 грн.; 3% річних у сумі 460,19 грн.; пеню у сумі 2968,93 грн.; 455,17 грн. державного мита та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 235,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 06.10.2010 р.