Рішення № 11933168, 27.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.10                                                                                           Справа№ 14/149

За позовом : Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності департаменту економічної політики, м.Львів

до відповідача : Регіонального благодійного фонду імені Короля Данила, м.Львів

про : виселення з приміщень

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Хороз І.Б

Представники :

від прокуратури : Лящук Т.І. –пом прокурора

від позивача - не з»явився

від відповідача –Басистий В.О. –представник

Права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 господарського процесуального кодексу України, судом роз»яснено. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Позовну заяву подано Прокурором Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності департаменту економічної політики, м.Львів , до відповідача, Регіонального благодійного фонду імені Короля Данила, м.Львів,про виселення з приміщень.

У прохальній частині позовної заяви прокурор просить : «п.2. Задовольнити позов та усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями півпідвалу загальною площею 67,8 кв.м. на вул..І.Франка,124 шляхом зобов»язання Відповідача –Регіонального благодійного фонду імені Короля Данидла –вивільнити вищевказані нежитлові приміщення».

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.09.2010 року було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.10.10 року.

Прокурор та позивач забезпечили в судове засідання явку повноважних представників. З мотивів, наведених у позовній заяві, прокурор позовні вимоги підтримує та просить задоволити. Стверджує, що між Управлінням комунального майна Львівської міської ради , функції та повноваження якого на даний час здійснює управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі-позивач) та Регіональним благодійним фондом імені Короля Данила (далі –відповідач) укладено договір оренди нежитлових приміщень від 24.05.2006 р №Г-4353-6, згідно з умовами якого в користування відповідачеві передано нежитлові приміщення загальною площею 67,8 кв.м., що знаходяться за адресою вул.І.Франка,124 у м.Львові. Договір укладено на термін до 23.05.2007 року із цільовим призначенням «для офісу». Покликаючись на умови п.4.3 договору, ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», прокурор стверджує, що позивачем було скеровано на адресу відповідача, повідомлення про припинення договірних відносин у зв»язку із закінченням терміну дії договору оренди ( повідомлення від 29.05.2008 року №2302-3381). Однак, відповідач у встановлений п.9.3 договору термін не передав об»єкт оренди у розпорядження орендодавця, не вивільнив його у встановленому порядку. Покликається на лист від 16.02.2009 р №1.7-1244 , який надійшов до Управління комунальної власності від Галицького РВ ГУ МВС України у Львівській області стосовно порушення відповідачем санітарних норм та правил пожежної безпеки, а відтак у відповідь Актом обстеження , складеним 27.02.2009 року комісією у складі представників позивача та балансоутримувача , засвідчено незадовільний стан приміщень. Прокурор стверджує, що оскільки відповідач не вивільнив вказані приміщення , позивач не має можливості розпоряджатися ними, в т.ч. надати їх в оренду у встановленому законом порядку, та в результаті отримувати відповідні надходження до міського бюджету у вигляді орендної плати.

З аналогічних підстав просить задоволити позов і представник позивача в судовому засіданні 06.10.10 р.

Розгляд справи двічі відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 06.1-0.10 р та від 13.10.2010 року. Від учасників судового процесу витребовувались додаткові документи., до участі у справі з ініціативи суду залучено на стороні позивача в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Львівське комунальне підприємство «Снопківське», яке є балансоутримувачем спірних приміщень.

18.10.10 р від відповідача в канцелярію суду поступило клопотання , в додаток до якого додано відзив на позовну заяву, довіреність на представника відповідача, копії довідки про включення до ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію та статуту відповідача. Просить розглянути справу без участі повноважного представника відповідача , у зв»язку із його участю в судових справах в Дніпропетровському апеляційному господарському суді та господарському суді Дніпропетровської області.

27.10.2010 року в канцелярію суду від третьої особи поступило Поясненні від 26.10.2010 р б/н по даній справі. Стверджує, що у ЛКП «Снопківське» відсутній акт приймання-передачі нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою : м.Львів, вул..І.Франка,124 в м.Львові в оренду Регіональному благодійному фонду імені Короля Данила за договором оренди №Г-4353-6 від 24.05.2006 року, оскільки такий акт за участю підприємства не складався. Відповідно , не було і повернення відповідачем майна з оренди. Пояснює, що відповідно до п.7.6 договору щоквартальні акти звірки з орендної плати між орендарем і балансоутримувачем не складалися, оплати підприємство балансоутримувача не отримувало, ймовірно плата здійснювалась орендодавцю. Згадуваний договір підприємству не надавався і про такий балансоутримувачу стало відомо з ухвали суду. Пояснює, що угода між відповідачем і балансоутримувачем на відшкодування експлуатаційних витрат не укладалася; хто відшкодовує по об»єкту експлуатаційні витрати балансоутримувачу невідомо. Пояснює, причини, з яких не може забезпечити в судове засідання явку повноваженого представника ( слухання цивільної справи Франківським районим судом м.Львова; доказів в підтвердження даної обставини не подає).

27.10.10 року від прокурора подано через канцелярію суду документи та пояснення згідно вимог ухвали суду від 13.10.10 р. Зокрема : пояснення , підписане представником позивача за довіреністю від 01.07.2010 р №2302-1274 О.Головко , при цьому довіреність на представника відсутня. У зазначеному поясненні повідомляється, що лист управління комунальної власності від 29.05.2008 року №2302-3381 надісланий орендарю –Регіональному благодійному фонду імені Короля Данила на адресу : І.Франка,12/7 з тих підстав, що облік договорів термін яких закінчується , ведеться в електронній базі де допущено помилку в адресі об»єкта відповідача.

В судовому засіданні 27.10.10 року взяв участь прокурор і представник відповідача. З невідомих суду причин позивач явку повноважного представника не забезпечив, хоч така судом визнавалась обов»язковою. З клопотаннями, заявами позивач до суду не звертався.

З мотивів, наведених у позовній заяві прокурор позов підтримав та просить задоволити.

Відповідач, з мотивів наведених у відзові , позов заперечує. Вважає позов безпідставним та просить у його задоволенні відмовити. Стверджує, що позов є за своєю суттю негаторним позовом. Підставою негаторного позову повинні слугувати посилання позивача ( прокурора) на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти , що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Заперечує твердження прокурора , що позивачем (листом за №2302-3381 від 29.05.08 р) відповідач повідомлявся про припинення договірних стосунків, у зв»язку із закінченням строку дії договору оренди №Г-4353-6 від 24.05.06 р , а також вважає неналежним доказом акт обстеження від 27.02.09 р , на який посилається прокурор у позові. Лист-повідомлення, як вбачається з його змісту, був надісланий на адресу м.Львів, вул..Ф.Франка,12/7, однак зазначена адреса не є ані юридичною адресою відповідача, ані адресою місцезнаходження об»єкта оренди, ані адресою зазначеною сторонами в договорі оренди для листування. Відповідач ніколи не перебував та не реєструвався за вказаною в листі-повідомленні від 29.05.08 р №2302-3381 адресою, а відтак і не міг отримати вказаного повідомлення. Відповідно до п.15 договору оренди №Г-4353-6 від 24.06.06 р , статуту відповідача, довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію, адресою орендаря (відповідача) є наступна адреса : м.Львів, вул..Герцена,3. Поскільки відповідачем не було отримано жодного повідомлення про припинення дії договору у строки , визначені в п.4.3 договору, та відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Поро оренду державного та комунального майна», то зазначений договір є пролонгованим і чинним станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду, а посилання прокурора на незаконне перебування майна у користуванні відповідача, вважає безпідставним.

У відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, які брали участь у судових засіданнях, створивши у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Відповідач по справі, Благодійна організація Регіональний благодійний фонд імені Короля Данила, є юридичною особою, місцезнаходженням якого є адреса : 79005 , вул..Герцена, буд.3, м.Львів, дата державної реєстрації :15.01.2004 р, серія, номер та дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію : АОО 82304,12.12.2005 ; код ЄДРПОУ 26484053, керівник : Гарцула Ярослав Іванович, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 27.09.2010 року ( копія долучена прокурором до матеріалів справи).

24 травня 2006 року між Управлінням комунального майна Львівської міської ради, надалі-орендодавець, та Регіональним благодійним фондом імені Короля Данила , надалі –орендар, укладено договір оренди №Г-4353-6. Відповідно до договору, орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності майна від 17 травня 2005 р №15-А передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно ( далі-об»єкт оренди) , що знаходиться на балансі ЛКП «Снопківське», надалі балансоутримувач.

Об»єктом оренди є нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою : м.Львів, вул..І.Франка, 124, загальною площею 67,890 кв.м. у тому числі : півпідвал загальною площею 67,8 кв.м.., з індексами приміщення 7-1,7-2,7-3,7-4,7-5,7-6, згідно з даними технічного паспорта від 16.06.2005 року за інвентаризаційним номером 994. Цільове призначення об»єкта оренди –для офісу.

Відповідно до п.3.1 договору, приймання-передача об»єкта оренди здійснюється орендарем і балансоутримувачем. В додаток до листа , поданого в канцелярію суду прокурором 27.10.10 р, долучено засвідчену позивачем копію Акту приймання-передачі від 24 травня 2006 року нежитлового приміщення за адресою : м.Львів, вул..Ів.Франка,124, загальною площею 67,8 кв.м., зі змісту якого вбачається , що балансоутримувач (ЛКП «Снопківське») здав, а орендар ( відповідач) прийняв спірні приміщенні в оренду. Даним документом спростовуються твердження третьої особи по справі про те, що такий акт за участю балансоутримувача не складався.

Відповідно до п.3.5 договору об»єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання. Термін договору оренди визначений з 24 травня 2006 року до 23 травня 20907 року ( п.4.1 договору). Відповідно до умов в п.4.3, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В розділі 15 договору іменованому як «Юридичні адреси, банківські реквізити і підписи сторін», вказано , що юридичною адресою орендаря є адреса : 79005, м.Львів, вул..Герцена,3. Зазначена адреса, як місцезнаходження відповідача , вказана і у п.1.9 статуту Регіонального благодійного Фонду імені Короля Данила, свідоцтві про державну реєстрацію Серія АОО №382304, копії яких долучені відповідачем до справи.

Правовідносини, що стосуються оренди державного та комунального майна врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України. Відповідно до п.6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, спірні нежитлові приміщення є комунальною власністю, тому, відносини, пов»язані з передачею в оренду спірного майна регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідно до приписів статей 2,3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна«правовою підставою користування майном, що перебуває у комунальній власності, є договір оренди.

В силу приписів ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може також бути особа, уповноважена на укладення договору оренди.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна «термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору орендар протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженими на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначена умова передбачена і в п.4.3 договору оренди від 24.05.2006 р №Г-4353-6.

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.764 ЦК України , якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

У разі , зокрема, закінчення строку дії договору та відмови від його продовження, орендар зобов»язаний повернути орендодавцеві об»єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічний обов»язок наймача повернути майно закріплено і в ч.1 ст.785 ЦК України.

Оцінивши наявні у справі докази, суд не дійшов висновку про доведеність тверджень прокурора про те, що позивач скеровував відповідачу повідомлення про припинення договірних відносин, в зв»язку із закінченням терміну дії договору оренди, зокрема повідомлення від 29.05.2008 р №2302-3381. Навпаки, пояснення позивача від 26.10.10 р №1.7-10232/2302, яке подане прокурором 27.10.10 р в канцелярію суду з переліком інших документів, підтверджує, що таке повідомлення відповідачу не скеровувалось. Допущена помилка в адресі, як пояснює позивач ( при цьому незрозуміло, що має на увазі позивач : адресу місцезнаходження об»єкту оренди чи місцезнаходження відповідача), лише підтверджує дану обставину.

Таким чином, є всі підстави вважати , що договір оренди від 24.05.2006 р №Г-4353-6 , у зв»язку із відсутністю заяв, передбачених в п.4.3 договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов»язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність , встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до п.10.1 договору оренди , за невиконання або неналежне виконання зобов»язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

В силу приписів ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За правилами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов»язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч.3 ст.26).

Тобто, правовою підставою для розірвання договору в судовому порядку є встановлення факту порушення стороною своїх зобов»язань, обов»язкове дотримання яких вимагається договором або законом. У випадку розірвання договору , в силу приписів ст.785 Цивільного кодексу України, статей 26,26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у орендаря виникає обов»язок повернути орендодавцю орендовані приміщення, на умовах, визначених договором . У випадку неповернення, виникає право орендодавця на захист свого порушеного права шляхом звернення з віндикаційним чи негаторним позовом.

Однак, як вбачається , правових підстав для звернення до суду з віндикаційним чи негаторним позовом, враховуючи наявність діючого договору оренди, немає.

Доказів в підтвердження того, що спір про розірвання договору оренди та виселення орендаря із орендованих приміщень розглядався в іншому судовому провадженні, доказів припинення дії договору суборенди чи визнання його недійсним суду не подано, та й таку обставину не підтвердив ні прокурор, ні позивач.

Відповідно до вимог ст.387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У випадку звернення з таким позовом, захищаються права власника не тільки на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна в чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку є чинним договір оренди , що спростовує твердження про незаконне перебування майна у відповідача..

В силу приписів ст.391 ЦК України за негаторним позовом здійснюється захист права власності власника, в тому числі і шляхом усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть, якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння. Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Право користування –це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей. Право розпорядження –це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо ( ст.317 ЦК України).

Здавання майна в оренду є одним із способів здійснення належного наймодавцю права власності, зокрема повноваження розпорядження майном, що входить до його складу. .

Відповідно до ст.28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Як встановлено договір оренди є чинним. Недійсним зазначений договір не визнавався; належних і допустимих доказів припинення дії договору, відмови орендодавця від договору , суду не надано.

За вказаних обставин відсутні правові підстави витребовувати майно у орендаря з мотивів, на які покликаються прокурор і позивач. Неналежне виконання орендарем обов»язків за договором , який не припинив свою дію, є підставою інших вимог, однак, які не заявляються в даній справі.

Статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

В силу ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути : визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов»язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Проте, згадана норма законодавства не передбачає вибраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.

Зазначений у ч.2 ст.16 ЦК України перелік способів не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Господарський суд виносить рішення в межах позовних вимог та на основі встановлення всіх обставин справи, що доведені належним чином.

У відповідності до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, прокурор не надав жодних доказів порушення відповідачем будь-яким чином прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що було ю підставою для звернення до суду із заявленою вимогою.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не доведені матеріалами справи і в їх задоволенні слід відмовити.

Виходячи із наведеного. Керуючись ст.ст.22,33,34,35,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення Повний текст рішення складено 29.10.2010 року.

Суддя