Рішення № 11932403, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/31213.09.10                               

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю “Мануфактура”

До Товариства з додатковою відповідальністю “Нью текстиль лайн”,

Приватного виробничо-комерційного підприємства “Лагуна”

Простягнення 14884,34 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаСивець Я.В.–представник за довіреністю від 06.12.2010 р.

Від відповідача 1не з’явився

Від відповідача 2не з’явився

13.09.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” в особі Запорізької філії звернулося до суду з позовом від 13.02.2010 р. № 14/02/10-01Ю, відповідно до якого просить стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства “Лагуна” 9472,26 грн. заборгованості за договором поставки від 14.01.2008 р. № 3-140108-02, 4736,13 грн. штрафу, 62,28 грн. 3 % річних та 113,67 грн. інфляційної складової боргу. Також, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью текстиль лайн”, як поручителя Приватного виробничо-комерційного підприємства “Лагуна” 500,00 грн. боргу. Судові витрати по справі позивач просить покласти на відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 р. № 05-5-1/1887, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 р., вищевказаний позов було повернуто без розгляду в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 р. № 05-5-1/1887 вищевказані судові акти судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, матеріалі передані до місцевого господарського суду, у зв’язку з чим позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю “Мануфактура” в особі Запорізької філії підлягає прийняттю до розгляду з порушенням провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. було порушено провадження у справі № 46/312 за вищевказаними вимогами, яку призначено до розгляду на 20.08.2010 р.

20.08.2010 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 13.09.2010 р., з’явився представник позивача, який надав суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких зазначив про часткове погашення заборгованості відповідачем-2 у сумі 3950,00 грн. та проведений взаємозалік з відповідачем-2 на суму 5421,07 грн., тому спросить суд стягнути з відповідача-1заборгованість у сумі 500,00 грн., з відповідача-2 заборгованість у сумі 101,67 грн. Відповідачі уповноважених представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконали, відзивів на позовну заяву не надали, заявлені вимоги не оспорили. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

У ході судового розгляду спору представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” в особі Запорізької філії в якості постачальника та Приватне виробничо-комерційне підприємство “Лагуна” в якості покупця уклали договір № З-140108-02 (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та за цінами в порядку та на умовах, визначених у договорі, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити товар.

Поставка товару проводиться відповідно до замовлення покупця (п. 4.1 договору).

Датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору товар оплачується покупцем протягом чотирнадцяти днів з моменту поставки товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 14.01.2008 р. № З-140108-02 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача-2 (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач-2 прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію.

Відповідно до видаткових накладних № ЗП-2507-04 від 25.07.2008 р., № ЗП-3107-05 від 31.07.2008 р., № ЗП-0608-12 від 06.08.2008 р., № ЗП-1508-03 від 15.08.2008 р., № ЗП-0209-15 від 02.09.2008 р. позивачем передано, а відповідачем-2 отримано товар загальною вартістю 21951,51 грн., який був оплачений відповідачем-2 частково у сумі 12478,77 грн.

Відповідно до уточнення позовних вимог, відповідач-2 у період з 18.06.2010 р. по 09.09.2010 р. частково погасив заборгованість у сумі 3950,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, за твердженнями позивача, між ним та відповідачем-2 21.06.2010 р. був проведений взаємозалік на суму 5421,07 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача-2 перед позивачем склала 101,67 грн.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 основного боргу у сумі 101,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надалі, 12.10.2009 р. позивачем в якості кредитора та відповідачем-1 в якості поручителя укладено договір поруки № 12/10/09-01Ю, за умовами якого поручитель зобов’язався у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань боржника (відповідача-2), що виникли на підставі договору від 14.01.2008 р. № З-140108-02.

Відповідно до укладеної позивачем та відповідачем-2 угоди, її предметом також є відносини по витребуванню поручителем дебіторської заборгованості з боржника, супроводження безпеки укладення угод по поставці товарно-матеріальних цінностей, забезпечення з боку поручителя економіко-правової безпеки ведення господарської діяльності кредитора.

Згідно з п. 2.1 договору від 12.10.2009 р. забезпеченим порукою за цим договором є зобов’язання, що виникло з поставки товарів на підставі договору від 14.01.2008 р. № З-140108-02 між кредитором (позивачем) та боржником (відповідачем-2).

У п. 3.1 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за основним договором у сумі, що не перевищує 500,00 грн.

У відповідності з п. 4.1 договору від 12.10.2009 р. поручитель зобов’язується відповідати за збитки, понесені кредитором та шкоду, нанесену діяльності, але тільки у розмірі, передбаченому п. 3.1 цього договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Враховуючи умови договору поруки та положення чинного законодавства України, вимоги позивача до відповідача-1 про стягнення 500,00 грн., як з поручителя відповідача-2, видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства “Лагуна” (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 30, кв. 39, ідентифікаційний код 34830053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А, ідентифікаційний код 31513808) 101 (сто одну) грн. 67 коп. основного боргу, 143 (сто сорок три) грн. 84 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Нью текстиль лайн” (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, оф. 3, ідентифікаційний код 35756306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А, ідентифікаційний код 31513808) 500 (п’ятсот) грн. боргу, 5 (п’ять) грн. державного мита та 7 (сім) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 20.09.2010 р.