Рішення № 11932407, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/40113.09.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ТНК-ВР Коммерс”

До Дочірнього підприємства “Стильбудсервіс”

Простягнення 250565,02 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОмельченко О.О.–представник за довіреністю від 18.12.2009 р., Дегтярьов Ю.В. –представник за довіреністю від 18.12.2009 р.

Від відповідача не з’явився

13.09.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТНК-ВР Коммерс” звернулося до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “Стильбудсервіс” 202070,80 грн. заборгованості за договором від 25.06.2008 р. № 0047-08/СЛ, 25153,66 грн. пені, 7174,90 грн. 3 % річних та 16165,66 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2010 р. № 46/401, яку призначено до розгляду на 13.09.2010 р.

У судове засідання, призначене на 13.09.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо повернення грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ТНК-ВР Коммерс” в якості позикодавця та Дочірнє підприємство “Стильбудсервіс” в якості позичальника уклали договір безпроцентної цільової позики № 0047-08/СЛ (надалі —Договір).

Відповідно до п. 1.2.1. Договору у порядку і на умовах, визначених Договором, позивач передає у власність відповідача грошові кошти у розмірі, визначеному цим Договором (далі-Позика), виключно при умові належного переоформлення відповідачем автозаправних станцій (далі-АЗС), вказаних у п.1.4. цього Договору, відповідно до вимог Додатку № 3 та Додатку № 3.1. до Субліцензійного договору, а відповідач зобов'язується використовувати таку позику за цільовим призначенням і погасити (повернути) її позивачу на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума позики складала 242 485, 00 грн.

Згідно з п. 2.2. Договору сума позики по відповідній АЗС, яку вказано у п. 1.4. Договору, передається Відповідачу протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту вводу в експлуатацію такої АЗС.

04.07.2008 року між позивачем і відповідачем було підписано Акт вводу в експлуатацію АЗС до Договору безпроцентної цільової позики № 0047-08/СЛ.

17.07.2008 року позивач перерахував на банківський рахунок відповідача суму безпроцентної цільової позики у розмірі 242 485, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.07.2008 р. № 5008.

25.05.2009 року між позивачем і відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору безпроцентної цільової позики № 0047-08/СЛ. Відповідно до п. 1. Додаткової угоди № 1 Сторони домовилися розірвати Договір безпроцентної цільової позики № 0047-08/СЛ від 25.06.2008 року за взаємною згодою сторін з дати повернення суми позики позивачу.

Відповідно до п. 2. Додаткової угоди № 1 сума позики у розмірі 202 070,80 грн. повинна бути повернута (погашена) позивачу шляхом перерахування відповідачем грошових коштів у безготівковому порядку на поточний рахунок позивача, вказаний у Договорі, не пізніше 5-ти робочих днів з дати підписання Сторонами даної Додаткової угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.          

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день розгляду справи відповідач суму позики позивачу не повернув.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 202 070,80 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв у позику грошові кошти у сумі 242 485, 00 грн., але не повернув їх у термін, передбачений Договором позики, чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору становить 202 070,80 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 202 070,80 грн. за договором від 25.06.2008 р. № 0047-08/СЛ документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 25153,66 грн. пені, 7174,90 грн. 3 % річних та 16165,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку порушення відповідачем строку виконання зобов’язань по погашенню (поверненню) суми позики, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення погашення (повернення) такої суми.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 21635,42 грн. пені, 7174,90 грн. 3 % річних та 16165,66 грн. інфляційних втрат.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Стильбудсервіс” (03150, м. Київ, вул. Ізюмська, буд. 7, ідентифікаційний код 33053206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТНК-ВР Коммерс” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, ідентифікаційний код 33500195) 202 070 (двісті дві тисячі сімдесят) грн. 80 коп. основного боргу, 21635 (двадцять одну тисячу шістсот тридцять п’ять) грн. 42 коп. пені, 7174 (сім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 90 коп. 3 % річних, 16165 (шістнадцять тисяч сто шістдесят п’ять) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 2 470 (дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 47 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 20.09.2010 р.