Рішення № 11932378, 08.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/33008.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство СД»

прозвернення стягнення на заставлене майно СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача Козак О.Д., гол. юр-т, дов. №2763 від 31.08.2010; від відповідача не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБіЛізинг» (далі позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство СД»(далі відповідач), в якому просив для погашення заборгованості відповідача за лізинговими платежами в сумі 622 788,72 грн., пені 12754,50 грн., 3% річних 1 866,50 грн., інфляційних витрат 4 429,49 грн., що разом складає 669 229,21 грн. за договором фінансового лізингу № 091211-07/ФЛ-Ю-С від 11.12.2009 (далі Договір лізингу) перед позивачем, звернути стягнення на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство СД», а саме сідловий тягач МАN ТGА 26.440, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконав умови Договору лізингу та передав відповідачу в користування предмет лізингу, а останній в свою чергу, зобовязувався прийняти майно та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки визначені Договором лізингу.

Натомість, відповідач свої зобовязання перед позивачем не виконав, в звязку з чим, за останнім рахується заборгованість за лізинговими платежами за період з січня травня 2010 року в сумі 622788,72 грн.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання 08.09.2010 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2009 між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) укладено Договір лізингу, за умовами якого позивач зобовязався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору, а відповідач зобовязався прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, визначені Договором лізингу.

Відповідно до Специфікації предметом лізингу є екскаватор гусеничний Volvo, НОМЕР_3, заводський номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, 2008 року випуску, ціна якого становить 1141250 грн. (без ПДВ).

Загальними умовами договору, які є додатком до Договору лізингу передбачено, що усі платежі за Договором лізингу Лізингоодержувавч зобовязаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу, з врахуванням користування, вказаного в пунктах 2.7-2.10, 3.4 загальних умов.

Пунктом 2.4 загальних умов договору визначено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-2.10 загальних умов, починаючи, з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний Акт. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобовязаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Як слідує з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобовязання та передав в користування відповідачу предмет лізингу, на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі майна.

Відповідач зобовязався сплатити позивачу другу частину авансового лізингового платежу до 10 травня 2010 року в сумі, визначеній в графіку сплати лізингових платежів, а саме - 418027,70 грн.

Однак, відповідач, всупереч прийнятих обовязків, зобовязання щодо сплати авансового лізингового платежу та періодичних лізингових платежів не виконав.

Згідно наявних в матеріалах справи документів на день прийняття рішення умови Договору лізингу відповідачем не виконані, кошти не повернуті.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, загальний розмір заборгованості за лізинговими платежами становить 622 788,72 грн., а саме:

- з 15.01.2010 заборгованість збільшилась на суму 42006,14 грн. (рахунок - фактура № СФ-920295 від 15.01.2010);

- з 15.02.2010 заборгованість збільшилась на суму 41 366,95 грн. (рахунок - фактура № СФ-921832 від 15.02.2010).

- в зв'язку з тим, що за січень та лютий місяць було невірно розраховано розмір лізингових платежів, а саме:

платіж за січень місяць складає не 42006,14 грн. (згідно рахунку-фактури № СФ-920295), а 42805,41 грн. (згідно довідки про нарахування лізингового платежу на 15.01.2010), тобто сума лізингового платежу за місяць була занижена на 42805,41 грн. -42006,14 грн. = 799,27 грн.

платіж: за лютий місяць складає не 41366,95 грн. (згідно рахунку-фактури № СФ-921832), а 41709,17 грн. (згідно довідки про нарахування лізингового платежу на 15.02.2010), тобто сума лізингового платежу за місяць була занижена на 41709,17 грн. - 41366,95 грн. =342,22 грн.

- тобто, загальна сума заниження розмірів лізингових платежів за два місяці складає 1141,49 грн., дана сума була довиставлена відповідачу (рахунок-фактура СФ- 926522 від 15.03.2010).

- з 15.03.2010 заборгованість збільшилась на суму 39840,79 грн. (рахунок - фактура № СФ-923272 від 15.03.2010);

- з 15.04.2010 заборгованість збільшилась на суму 40623,97 грн. (рахунок - фактура № СФ-924749 від 15.04.2010);

- з 10.05.2010 існує заборгованість на суму 418027,70 грн. (друга частина авансового лізингового платежу);

- з 14.05.2010 заборгованість збільшилась на суму 39781,68 грн. (рахунок - фактура № СФ-925952 від 14.05.2010).

Відтак, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за лізинговими платежами в сумі 622788,72 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.1.1 Договору лізингу, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, відповідно до пункту 5.2.1 Договору лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком «Довідка»до Договору лізингу.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 12754,50 грн. пені, 4 429,49 грн. інфляційних втрат та 1 866,50 грн. 3% річних. Розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору лізингу.

З метою забезпечення вимог Заставодержателя (позивача), які виникають з Договору лізингу між позивачем та відповідачем укладеного договір застави майна № 091211-57/3 від 11.12.2009, за умовами якого відповідач надав в заставу сідловий тягач МАN ТGА 26.440, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, вартість 420500 грн.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України «Про заставу»визначено, що застава це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як зазначено у статтях 3-4 Закону України «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Згідно статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У разі невиконання Заставодавцем зобовязань за договором, зазначеним у п.1.3 цього договору Заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку зазначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, винагороду (комісію), відшкодування збитків, завданих відстрочкою (розстрочкою) виконання, або простроченням виконання, неустойку, необхідні витрати на отримання предмету застави, та його реалізацію.

Пунктом 5.1 Договору застави передбачено, Заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставлене майно, зокрема у разі порушення будь-якого зобов'язання яке забезпечено заставою за цим Договором, зокрема, порушення будь-якого зобов'язання Заставодавця за цим Договором та/або будь-якого зобов'язання за Договором фінансового лізингу.

Відтак, вимога позивача про звернення стягнення на заставлене майно відповідача, в рахунок погашення його заборгованості перед позивачем є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник саме з його вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство СД» (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, буд. 53/5, ідентифікаційний код 20592592) за лізинговими платежами в сумі 622788,72 грн., пені 12754,50 грн., 3% річних 1866,50 грн., інфляційних витрат 4429,49 грн., що разом складає 669 229 (шістсот шістдесят дев'ять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 21 коп., за договором фінансового лізингу № 091211-07/ФЛ-Ю-С від 11.12.2009 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, ідентифікаційний код 33880354) звернути стягнення на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство СД»(03179, м. Київ, вул. Ірпінська, буд. 53/5, ідентифікаційний код 20592592), а саме: сідловий тягач МАN ТGА 26.440, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство СД»(03179, м. Київ, вул. Ірпінська, буд. 53/5, ідентифікаційний код 20592592) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, ідентифікаційний код 33880354) 6692 (шість тисяч шістсот девяносто дві) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 22.09.2010