Рішення № 11931761, 12.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/23712.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали та технології"

до Комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-

будівельне управління"

про стягнення 227 861,97 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача представник –Самойленко О.В. (довіреність № 7 від 01.10.2009р.)

Від відповідача представник –Шевченко В.С (довіреність № б/н від 15.03.2010р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 183789,77 грн. заборгованості за договором поставки № 100909-01 від 10.09.2009р. та 10310,27 грн. збитків від інфляції, 1963,78 грн. трьох відсотків річних, 13419,17 грн. пені, 18378,98 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010р. порушено провадження у справі № 8/237, розгляд справи призначений на 10.06.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2010р. розгляд справи відкладений на 08.07.2010р., у зв’язку з неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладений на 12.08.2010р. у зв’язку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів.

У судове засідання, призначене на 12.08.2010р. з‘явились представники сторін.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

10.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали та технології" (надалі –позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір поставки №100909-01 (надалі – договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов’язується передавати у власність покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебневу продукцію, пісок, а останній зобов’язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах даного договору.

Згідно п.п. 6.1 договору оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання покупцем у власність відповідної партії продукції, що підтверджується відповідною накладною.

Так, Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу щебеневу продукцію згідно видаткових накладних, а саме:

1.          накладною №АО29/09-1 від 29 вересня 2009 року на суму 52532,56грн.; (довіреність №264 від 29 вересня 2009 року)

2.          накладною №АО29/09-2 від 29 вересня 2009 року на суму 35782,20грн.; (довіреність №264 від 29 вересня 2009 року)

3.          накладною №АЮ31/10-2 від 31 жовтня 2009 року на суму 78100,96грн.; (довіреність №290 від 26 жовтня 2009 року)

4.          накладною №АЮ31/10-4 від 31 жовтня 2009 року на суму 9906,56грн.; (довіреність №290 від 26 жовтня 2009 року)

5.          накладною №АЮ31/10-5 від 31 жовтня 2009 року на суму 47049,07грн.; (довіреність №290 від 26 жовтня 2009 року)

6.          накладною №АЮ31/10-6 від 31 жовтня 2009 року на суму 7962,97грн.; (довіреність №290 від 26 жовтня 2009 року)

7.          накладною №АЮ11/11-3 від 11 листопада 2009 року на суму 110432,44грн.;

8.          накладною №АЮ11/11-4 від 11 листопада 2009 року на суму 151216,63грн.;

9.          накладною №АЮ11/11-5 від 11 листопада 2009 року на суму 103874,96грн.;

10.          накладною №АЮ21/11-2 від 21 листопада 2009 року на суму 31902,90грн.;

11.          накладною №АЮ21/11-3 від 21 листопада 2009 року на суму 173342,51грн.

Загальна вартість поставленої продукції за договором склала 802103,76грн.

В свою чергу Відповідач на виконання умов Договору здійснив лише часткову оплату у розмірі 618314,00грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (містяться в матеріалах справи), а саме:

-          банківська виписка БВ-0000181 від 28 вересня 2009 року на суму 60000,00грн.

-          банківська виписка БВ-0000200 від 23 жовтня 2009 року на суму 20000,00грн.

-          банківська виписка БВ-0000201 від 26 жовтня 2009 року на суму 38314,00грн.

-          банківська виписка БВ-0000203 від 28 жовтня 2009 року на суму 50000,00грн.

-          банківська виписка БВ-0000207 від 03 листопада 2009 року на суму 50000,00грн.

-          банківська виписка БВ-0000208 від 04 листопада 2009 року на суму 100000,00грн.

-          банківська виписка БВ-0000213 від 11 листопада 2009 року на суму 150000,00грн.

-          банківська виписка БВ-0000217 від 17 листопада 2009 року на суму 100000,00грн.

-          банківська виписка БВ-0000219 від 19 листопада 2009 року на суму 50000,00грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 183789,76 грн. (802103,76грн. –618314,00грн.).

Сторонами підписаний та скріплений печатками акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.06.2010р., в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 183789,76 грн.

Суд врахував, що після подання позову відповідач оплатив додатково 80000,00 грн., а саме платіжними дорученнями №565 від 12.07.2010р. на суму 30000,00 грн., №824 від 11.08.2010р. на суму 10000,00 грн, №712 від 27.07.2010р. на суму 30000,00 грн., №663 від 23.07.2010р. на суму 10000,00 грн. за товар за договором, тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 80000,00 грн. по справі слід припинити відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України. Судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів того, що відповідачем здійснено повну оплату за поставлений позивачем товар по договору суду не надано.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи і не спростована відповідачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 103789,76 грн. (183789,76 грн.-80000,00 грн.).

В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 0,01 грн. суд відмовляє.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 80000,00 грн. провадження у справі слід припинити відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10310,27 грн. збитків від інфляції, 1963,78 грн. трьох відсотків річних, 13419,17 грн. пені, 18378,98 грн. штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт в повному обсязі, відповідачем не надано контррозрахунок нарахованих позивачем 10310,27 грн. збитків від інфляції, 1963,78 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10310,27 грн. збитків від інфляції, 1963,78 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно п.8.5 договору, у разі порушення покупцем умов оплати за договором, постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), а в разі прострочення оплати за поставлену продукцію понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець додатково повинен сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заборгованості.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі 13419,17 грн.

Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, як це передбачено п. 8.5 договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 173, 193, 231 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 33, 49, 80, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 3; код 03333937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали та технології" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд.19; код 30435548) 103 789 (сто три тисячі сімсот вісімдесят дев’ять) грн. 76 коп. основного боргу, 10310 (десять тисяч триста десять) грн. 27 коп. інфляційних збитків, 1963 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят три) грн. 78 коп. трьох відсотків річних, 13419 (тринадцять тисяч чотириста дев’ятнадцять) грн. 17 коп. пені, 2 094 (дві тисячі дев’яносто чотири) грн. 83 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 80000,00 грн. провадження у справі №8/237 припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяВ.С. Катрич