Рішення № 11931759, 29.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/28029.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Инвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промпостач"

про стягнення 62 000,00 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Мартинюк І.Г. за довіреністю №8 від 04.01.2010р.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 62000,00 грн. перерахованих позивачем коштів на рахунок відповідача за договором №40/08 на постачання та монтаж ліфтового обладнання від 28.05.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. порушено провадження у справі № 8/280, розгляд справи призначений на 29.07.2010р.

У судове засідання, призначене на 29.07.2010р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

28.05.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промпостач" (надалі –виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Инвест" (надалі –замовник) уклали договір №40/08 на постачання та монтаж ліфтового обладнання (надалі– договір).

Згідно п.1.1 договору, виконавець зобов’язується поставити ліфтове обладнання, здійснити його монтаж та провести пусконалагоджувальні роботи на умовах визначених договором, а замовник зобов’язується провести оплату обладнання та робіт на умовах, визначених договором.

Сторонами було погоджено суму договору в розмірі 74000,00 грн. (п.2.1 договору).

Згідно п.2.2 договору замовник зобов’язується здійснити авансові платежі на поточний рахунок виконавця наступним чином: у строк до 20.06.2008р. перерахувати авансовий платіж у розмірі 50% від вартості обладнання, що складає 31000,00 грн. з ПДВ (п.2.2.1 договору); друга оплата у строк до 30.06.2008р. перерахувати кінцевий платіж за обладнання у розмірі 50% від вартості обладнання, що складає 31000,00 грн. з ПДВ (п.2.2.2 договору); третя оплата у розмірі 50% від вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт, що складає 6000,00 грн. з ПДВ за 5 днів до початку робіт (п.2.2.3 договору); четверта оплата у розмірі 50% від вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт, що складає 6000,00 грн. з ПДВ на протязі 5-ти діб після закінчення робіт (п.2.2.4 договору).

На виконання своїх зобов’язань по вказаному договору позивач сплатив відповідачу 31000грн. у т.ч. ПДВ відповідно до платіжного доручення №1555 від 12.06.2008 року та 31000грн. у т.ч. ПДВ відповідно до платіжного доручення №1841 від 08.07.2008 року в якості попередньої оплати.

Залишок коштів підлягає сплаті згідно умов вищевказаного договору.

На даний час відповідач свої зобов’язання по договору на постачання та монтаж ліфтового обладнання не виконав, ліфтове обладнання позивачу не поставив.

Вимога позивача про повернення грошових коштів №60 від 31.03.2010 року, яка була направлена відповідачу 31.03.2010р. цінним листом з описом вкладення, залишилась без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, виконання робіт не здійснив, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 62000,00 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 62000,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промпостач" (03142, м. Київ, проспект Перемоги, 136, офіс 34; код 32558485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Инвест" (18018, м.Черкаси, вул. Різдвяна, 300; код 34556406) 62 000 (шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості, 620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич