Рішення № 11931762, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/30002.09.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мап - транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТЗ "Макс-Авто"

про стягнення боргу –7 777,82 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

Від позивача представник –Марчук І.Ф. дов. б/н від 01.08.2010 р.

Від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 6200,00 грн. за надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, 1326,49 грн. пені, 53,10 грн. інфляційних втрат, 198,23 грн. три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2010р. порушено провадження у справі № 8/300, розгляд справи призначений на 05.08.2010р.

В судовому засіданні 05.08.2010р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог у зв’язку з допущенням механічної помилки при поданні позову та просив стягнути з відповідача 6200,00 грн. за надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, 633,75 грн. пені, 822,50 грн. інфляційних втрат, 129,43 грн. три відсотки річних, загальна сума складає 7785,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2010р. розгляд справи відкладений на 02.09.2010р. у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребувати усі докази.

Представник позивача в судове засідання 02.09.2010р. з’явився.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2010р. вдруге не з’явився, витребувані судом докази та відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

27.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВТЗ "Макс-Авто" (надалі –експедитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мап - транс" (надалі –перевізник, позивач) було укладено договір №14-09ЕП/МП про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні (надалі –договір), згідно п.1.1 якого експедитор, діючий в межах даного договору, приймає на себе зобов’язання, за дорученням та й за рахунок замовника, з яким є укладені договори, організувати здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом перевізника, за маршрутом вказаним у заявці, яка після підписання стає невід’ємною частиною даного договору, а перевізник, на підставі укладених заявок, приймає на себе зобов’язання здійснювати за винагороду перевезення вантажів автомобільним транспортом, власником якого він являється.

Згідно п.3.2.2 договору експедитор зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги перевізника, відповідно до умов договору.

Сторони підписали та скріпили печатками заявку-додаток на міжнародне перевезення вантажу №14-09 ЭП/МП/ від 27.03.2009р. до договору, відповідно до якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом D-49377 (Німеччина) –Запоріжжя (Україна) - Орехово. Сума за перевезення – 17700,00 грн.

Позивач здійснив перевезення вищезазначеного вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною наявною в матеріалах справи.

Сторони підписали та скріпили печатками акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого зазначили, що згідно договору №14-09ЕП/МП від 27.03.2009р. позивачем було здійснено міжнародне транспортне перевезення вантажу за маршрутом: Німеччина-Ягодин на суму 14200,00 грн. без ПДВ та перевезення по території України за маршрутом: Ягодин-Запоріжжя на суму 2 916,67 грн. без ПДВ. Загальна вартість послуг становить 17700,00 грн. з ПДВ.

Відповідач оплатив послуги позивача частково, а саме суму 11500,00 грн.

Відповідач розрахунок за отриманні послуги не здійснив. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 6200,00 грн. (17700,00 грн.- 11500,00 грн.).

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно –експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання договору щодо оплати послуг в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 6200,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 633,75 грн. пені, 822,50 грн. інфляційних втрат, 129,43 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем послуги виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем послуг в повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 822,50 грн. інфляційних втрат, 129,43 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 822,50 грн. інфляційних втрат, 129,43 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Таким чином, згідно умов договору підлягає стягнення з відповідача сума пені в розмірі 633,75 грн.

Відповідач свого контрозрахунку та ніяких доказів на спростування обставин повідомлених позивачем не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позовних вимог.

Керуючись Законом України "Про транспортно –експедиторську діяльність", ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 611, 612, 625, 626, 929, 931 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТЗ "Макс-Авто" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 89-А, кв. 102; код 32384259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мап - транс" (45630, Волинська обл., Луцький район, с. Маяки, вул. 17 вересня, буд.114; код 35323205) основний борг в сумі 6 200 (шість тисяч двісті) грн. 00 коп., три відсотки річних 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 43 коп., інфляційні збитки 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 50 коп., пені 633 (шістсот тридцять три) грн. 75 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.С. Катрич