Рішення № 11930989, 01.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/11501.09.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ Медікал», м.Київ

до Відповідача: Київського міського протитуберкульозного диспансеру №1, м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 17 124,47 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Вернигора Д.С. (довіреність №б/н від 24.06.2010р.);

від Відповідача – не з’явився.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.08.2010р. до 01.09.2010р. у відповідності до ст. 77 Господарського кодексу України.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізоформ Медікал», м.Київ, (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського міського протитуберкульозного диспансеру №1, м.Київ (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 17 124,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчі документи, Договір поставки № 9-02 від 06.02.2009р., Специфікацію (Додаток №1 до Договору №9-02 від 06.02.2009) на суму 7794,70 грн., Видаткову накладну № 4182 від 28.04.2009р., Довіреність серії НБЕ №547210 від 29.04.2009р., Видаткову накладну № 8330 від 14.07.2009р., Довіреність серії НБЕ №547225 від 15.07.2009р., Видаткову накладну № 11945 від 28.09.2009р., Довіреність серії НБЕ №547242 від 29.09.2009р., Видаткову накладну № 15802 від 24.11.2009р., банківські виписки, Претензію про оплату заборгованості №03-04/123 від 18.05.2010р. та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.229,232 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 11.08.2010р. Відповідач надав лист №282 від 11.08.2010р., Кошторис на 2010р. Київського міського протитуберкульозного диспансера №1, Довідку № 62/3 від 17.03.2010р., платіжне доручення № 853 від 22.07.2010р., на суму 6458,60 грн., № 856 від 22.07.2010р. на суму 633,40 грн.

В судовому засіданні 01.09.2010р. представник Позивача надав Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2010р., підписаний з боку Позивача, платіжне доручення № U1034341 від 18.08.2010р. на суму 2020,20 грн., платіжне доручення № U1034340 від 18.08.2010р. на суму 6 458,60 грн.

Позивач у судове засідання 01.09.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання 01.09.2010р. не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить відмітка про вручення поштового повідомлення від 09.08.2010р., яке міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін у судовому засіданні клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізоформ Медікал» (Постачальник) та Київським міським протитуберкульозним диспансером № 1 (Покупець) був укладений Договір поставки №9-02 від 06.02.2009р. (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується поставити товар: продукцію хімічну фотографічну(24.64.11), а Покупець прийняти його й оплатити на умовах, оговорених в Договорі. Асортимент і ціна товару узгоджується сторонами в Специфікації, яка є невід’ємною частиною цього Договору. (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору товар поставляється окремими партіями на підставі Заявки Покупця. Заявка передається в письмовій формі по факсу, електронною поштою або через представника Покупця.

Згідно п.2.5. Договору право власності на товар і всі ризики втрати, псування або загибелі товару, переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної на товар.

Розділом 4 Договору сторони визначили ціну Договору та порядок розрахунків, зокрема:

-          Сума договору складає: сім тисяч сімсот дев’яносто чотири грн. сімдесят коп., без ПДВ (п.4.1.Договору).

-          Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту постачання товару (п..4.2. Договору)

Згідно п.5.2. Договору у випадку прострочення оплати Покупцем поставленого товару, останній сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати товару.

Термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання і до 31.12.209р. але в будь-якому випадку до повного виконання зобов’язання до нього. (п.8.1.Договору)

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 20 160,80 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними №4182 від 28 квітня 2009р. на суму 5233,40грн., № 8380 від 14.07.2009р. на суму 6458,60 грн., № 11945 від 28 вересня 2009р. на суму 6 458,60 грн., № 15802 від 24 листопада 2009р. на суму 2020,20 грн. та Довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 4590,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Позивач направив Відповідачу Претензію про сплату заборгованості від 18.05.2010р. № 03-04/123, проте відповіді або сплати суми заборгованості не отримав.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 15 570,80 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень № 856 від 22.07.2010р. на суму 633,40 грн., та № 853 від 22.07.2010р. на суму 6458,60 грн., № U1034341 від 18.08.2010р. на суму 2020,20грн., №U1034340 від 18.08.2010р. на суму 6458,60 грн.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем Договір поставки №9-02 від 06.02.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 20 160,80 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними №4182 від 28 квітня 2009р. на суму 5233,40грн., № 8380 від 14.07.2009р. на суму 6458,60 грн., № 11945 від 28 вересня 2009р. на суму 6 458,60 грн., № 15802 від 24 листопада 2009р. на суму 2020,20 грн. та Довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 4590,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання із сплати поставленої продукції у повному обсязі. Судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно видаткових накладних на суму 15 570,80грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Щодо сплати 22.07.2010р. та 18.08.2010р. суми заборгованості за поставлену продукцію згідно договору поставки № 9-02 від 06.02.2009р. у розмірі 15 570,80 грн. що підтверджується платіжними дорученнями № 853 від 22.07.2010р на суму 6458,60грн., № 856 від 22.07.2010р., на суму 633,40грн., № U1034341 від 18.08.2010р. на суму 2020,20грн., №U1034340 від 18.08.2010р. на суму 6458,60 грн.:

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду 22.07.2010р. та 18.08.2010р., таке усунення існування предмету спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15 570,80 грн. у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п.3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 5.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 1553,67 грн. за період з 11.01.2010р. по 09.07.2010р.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ Медікал», м.Київ, ідентифікаційний код 36257034 задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського міського протитуберкульозного диспансера №1, м.Київ, ідентифікаційний код 05416202 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ Медікал», м.Київ, ідентифікаційний код 36257034 пеню у розмірі 1553,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 15 570,80грн.

4. Стягнути з Київського міського протитуберкульозного диспансера №1, м.Київ, ідентифікаційний код 05416202 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ Медікал», м.Київ, ідентифікаційний код 36257034 державне мито в розмірі 15,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 21,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 06.09.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева