Рішення № 11930866, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/39623.09.10 За позовом В.о. прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві

до Закритого акціонерного товариства «Полюс»

про відшкодування шкоди в розмірі 3975,77 грн.

                              Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від прокуратури: Одуденко А.В. – за посвідченням;

від позивача: Монолій Є.А. – представник за довіреністю № 5152 від 02.09.10;

від відповідача: Двоєглазов Д.О. - представник за довіреністю № б/н від 12.07.10.

В судовому засіданні 23.09.10, з в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва переданий позов в.о. прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороню земель у м. Києві до закритого акціонерного товариства «Полюс» про стягнення шкоди в сумі 3975,77 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,034 га за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 17.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що позивачем було проведено додержання вимог земельного законодавства при використанні відповідачем земельних ділянок площею 0,2069 га, 0425 га, 0,0340 га за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 17.

За результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 0,0340 га використовується без правовстановлюючих документів. Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття ЗАТ «Полюс» вказаної земельної ділянки, згідно з яким шкода становить 3975,77 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.08.10 р. було порушено провадження у справі № 40/396 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.09.10 р.

У судове засідання 14.09.2010 представники сторін та прокуратури з’явились, вимоги ували суду від 11.08.10 виконали.

Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує, виходячи з наступного.

За твердженням відповідача після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 25.01.2001 року до підприємства листа-повідомлення про закінчення терміну дії договору не надходило, крім того відповідач звернувся до Київського міського голови з листом № 03/32 від 27.01.06 про продовження терміну дії договору. 16.02.06 відповідач звернувся до Головного управління земельних ресурсів листом № 03/49 з проханням у відповідності до законодавства України продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки.

Крім того, на думку відповідача, наданий прокурором акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 1461/25 від 28.07.10 було складено з порушеннями, а саме: акт був складений та підписаний інспектором з контролю за використанням і охороною земель одноособово.

Відповідно до ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву до 23.09.2010.

Судом заслухані пояснення представників сторін та прокуратури, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру", органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом6 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", визначено що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень, Прокуратура Деснянського району міста Києва звернулась до суду в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві, посилаючись на те, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем заподіяно шкоду державі в розмірі 3975,77 грн.

Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві відповідно до ст. ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" було проведено перевірку щодо земельного законодавства при використанні відповідачем земельних ділянок площею 0,2069 га, 0425 га, 0,0340 га за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 17 та встановлено, що ЗАТ "Полюс" використовує земельні ділянки площею 0,2069 га, 0,0425 га та 0,0340 га. за вищевказаною адресою для експлуатації існуючого міні-ринку з продажу сільськогосподарської продукції на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.01.2001 року, укладеного між відповідачем (орендар) та Київської міською радою (орендодавець). Вказаний договір було зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА 25.01.2001 року за № 62-6-00015.

Прокуратура вказує на те, що станом на момент розгляду справи у відповідача відсутні будь-які документи, які б посвідчували його право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,0340 га за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 17.

Провстановлені порушенняпозивачем було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 1461/25 від 28.07.10. та проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, яка за розрахунком позивача склала 3 975,77 грн.

За результатами вищезазначеної перевірки було винесено постанови № 272 та № 273 від 28.07.10 про накладення адміністративного стягнення на завідуючого філією ЗАТ "Полюс" (копії наявні в матеріалах справи), але відповідач не звільнив займану земельну ділянку і продовжує її використовувати.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм3нутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2001 року між відповідачем та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київради від 01.07.1999 за № 324/425, передає, а орендар приймає у оренду земельні ділянки, місце розташування яких: просп. Володимира Маяковського, 17 у м. Києві, загальним розміром 0,2834 га для обслуговування та експлуатації існуючого міні-ринку з продажу сільськогосподарської продукції, з них у оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,2069 га та земельну ділянку площею 0,0425 га; у оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,0340 га в межах червоних ліній.

Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації у Київській міській державній адміністрації (п. 14 договору).

Вказаний договір було зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА 25.01.2001 року за № 62-6-00015.

Відповідно до п.13 договору його дія припиняється зокрема в разі закінчення терміну, на який укладено цей договір.

Згідно ч.1 статті 19 Закону України "Про оренду землі"строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч.1 статті 31 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, строк дії договору в частині оренди земельної ділянки площею 0,0340 га закінчився 25.01.2006 року.

Судом відхиляються доводи відповідача про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 10.01.01. виходячи з наступного.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Однак цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради – сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні належних та допустимих доказів на підтвердження існування рішення про надання земельної ділянки площею 0,0340 га на просп. Володимира Маяковського, 17 у м. Києві в користування відповідачу суду надано не було.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельних ділянок – будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до п. "а" ст. 9 Земельного кодексу України та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядженням землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні селищні, сільські, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Згідно п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок проводиться Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами.

Згідно з п. 8 вказаної Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагенством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з розрахунком, проведеним у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007р., розмір заподіяної відповідачем шкоди складає 3975 грн. 77 коп.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, у разі самовільного зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0340 га на просп. Володимира Маяковського, 17 у м. Києві, державі було нанесено шкоду в розмірі 3975,77 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 3 975,77 грн обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Полюс" (02225 м. Київ, проспект Маяковського, 5-В, код ЄДРПОУ 19029704) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 3975 (три тисячі дев’ятсот сімдесят п’ять) грн 77 коп. (одержувач – ГУ УДК у м. Києві, р/р 31517921700001, код платежу 24062100).

3.Стягнути з закритого акціонерного товариства "Полюс" (02225 м. Київ, проспект Маяковського, 5-В, код ЄДРПОУ 19029704) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн 00 коп. – державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 23.09.2010р.