Рішення № 11930471, 30.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 вересня 2010 р.           Справа 7/177-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс", с.Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", с.Тростянець, Тиврівський район, Вінницької області

про стягнення 18635,70 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання ГринишенаО.В.

Представники

позивача : Пінтійська Н.І., довіреність № б/н від 08.01.2009 року, представник, паспорт серії МО № 995287 виданий 10.04.2002 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 02.08.2010 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" про стягнення 18635,70 грн., з яких 17000,00 грн. основного боргу, 362,28 грн. 3 % річних, 1273,42 грн. втрат від інфляції, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 12.05.2009 року № б/н .

За вказаним позовом 03.08.2010 року порушено провадження у справі № 7/177-10 з призначенням її до розгляду в засіданні суду на 30.09.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалою суду від 03.09.2010 року про порушення провадження у справі.

При цьому судом встановлено, що відповідач про час та місце повідомлений належним чином - факт отримання ухвали про порушення провадження у справі підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20155862, яке наявне в матеріалах справи.

Окрім того суд зауважує, що ухвалу від 03.08.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Жовтнева, 59, с.Тростянець Тиврівського району Вінницької області).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 941113 станом на 20.09.2010 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: вул.Жовтнева, 159, с.Тростянець Тиврівського району Вінницької області яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 03.08.2010 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

30.09.2010 року до суду надійшло письмове пояснення позивача в якому останній просить прийняти рішення про стягнення з відповідача 17000,00 грн. боргу, 1273,42 грн. інфляційних втрат, 351,15 грн. 3 % річних.

Вказане пояснення, яке розцінено судом виходячи із його змісту, власне як заява про зменшення розміру позовних вимог щодо 3 % річних, прийнято судом до розгляду як таке, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

12.05.2009 року між ТОВ "КреМікс" (Постачальник) та ТОВ "Агрокомплекс" (Покупець) укладено договір поставки № б/н згідно п.1.1 якого, Постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначеними цим Договором виготовити і поставити Покупцю замінники молочних кормів, премікси, білково-вітамінні добавки, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах визначених договором.

Згідно п 4.1 Договору поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом окремими партіями на умовах СРТ - фрахт/перевезення оплачено до місця призначення. Під окремою партією Сторони розуміють асортимент і кількість Товару, поставленого Постачальником по одній видатковій накладній і оплачено Покупцем по одному рахунку-фактурі.

В п.5.1 Договору сторони погодили, що Покупець протягом трьох робочих днів після отримання рахунку фактури здійснює попередню оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.

28.10.2009 року між сторонами підписано додаткову угоду до договору поставки № б/н від 12.05.2009 року в якій, крім іншого, погоджено внести зміни до п.п.4.5, 5.1 Договору. При цьому п.5.1 Договору було викладено в наступній редакції: "Оплата Товару здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки товару".

За твердженням позивача за період дії договору від 12.05.2009 року відповідачу було поставлено з 12.05.2009 року по 01.12.2009 року товару на загальну суму 109105,80 грн., за який останній провів розрахунок на суму 92108,80 грн..

Як вказує позивач борг відповідача виник в зв'язку з непроведенням оплати за товар отриманий 01.12.2009 року згідно видаткової накладної № РН-0002650 та довіреності № 753705 від 01.12.2009 року, виписаної на ім'я Гречко Андрія Миколайовича на загальну суму 27094,00 грн..

Слід вказати, що 23.02.2010 року позивач звертався з вимогою до відповідача провести розрахунок по сумі боргу, факт надіслання якої підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком, описом вкладення в цінний лист (лист № 1003, а.с.5, 22, т.1).

Після отримання товару 01.12.2009 року та вимоги про сплату боргу відповідач провів розрахунок на суму 10094,00 грн. 09.04.2010 року.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Агрокомплекс" перед ТОВ "КреМікс" по договору б/н від 12.05.2009 року становить 17000,00 грн. (27094,00-10094,00).

Слід вказати, що в підтвердження наведених вище обставин позивачем надано відповідні письмові докази, а саме: видаткову накладну від 01.12.2009 року № РН-0002650, довіреність № 753705 від 01.12.2009, банківські виписки, довідку № 123 від 24.09.2010 року щодо здійснених відповідачем розрахунків за період з 12.05.2009 року по 24.09.2010 року, довідку від 30.09.2010 року № 129 щодо розміру боргу відповідача перед позивачем станом на 30.09.2010 року, довідку від 30.09.2010 року № 130 щодо хронології поставок товару відповідачу за період з 12.05.2009 року по 30.09.2010 року за підписами директора та головного бухгалтера скріпленими гербовою печаткою підприємства.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по здійсненню поставки товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище в п.5.1 Договору сторони погодили проведення розрахунку відповідачем на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту поставки.

Ч.2 названої статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 23.02.2010 року позивачем заявлялась відповідна вимога на оплату заборгованості.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 17000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 351,15 грн. 3 % річних за період з 20.12.2009 року по 22.06.2010 року та 1273,42 грн. інфляційних втрат за період з 15.12.2009 року по 08.04.2010 року згідно наданого розрахунку за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

При перевірці 3 % річних та інфляційних втрат судом виявлено помилки допущені позивачем у розрахунку 3 % річних, які полягають в наступному.

Так позивачем заявлено до стягнення 351,15 грн. 3 % річних, які є сумою річних відсотків визначених за період з 20.12.2009 року по 08.04.2010 року (період прострочення 110 днів, сума боргу 27094,00 грн., сума відсотків 244,96 грн.) та за період з 09.04.2010 року по 22.06.2010 року (період прострочення 75 днів, сума боргу 17000,00 грн., сума відсотків 104,79 грн.).

Однак сума відсотків за перший та другий період становить 349,75 грн. (244,96+104,79), виходячи з чого позовні вимоги в частині стягнення 01,45 грн. 3 % річних не підлягають задоволенню

Інфляційні втрати підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі позаяк при перевірці їх розрахунку судом не виявлено помилок.

При перевірці розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом взято до уваги те, що у видатковій накладній від 01.12.2009 року не міститься посилання на договір, але із врахуванням приписів ст.692 ЦК України визначення позивачем періоду прострочення зі спливом 20 днів після поставки не свідчить про їх неправильність.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні 3 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 49 ГПК України.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином розподіл судових витрат здійснюється виходячи з того, що нова ціна позову складає 18624,57 грн. (17000,00 грн. заборгованості, 351,15 грн. 3% річних, 1273,42 грн. інфляційних втрат).

30.09.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "Агрокомплекс", вул.Жовтнева,59, с.Тростянець Тиврівського району Вінницької області, 23332 (ідентифікаційний код - 30006132 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс", вул.Колгоспна, 51, село Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701 - (ідентифікаційний код- 30748505 ) - 17000 грн. 00 коп. - основної суми боргу, 349 грн. 75 коп. - 3 % річних, 1273 грн. 42 коп. втрат від інфляції, 186 грн. 23 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 235 грн. 98 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 листопада 2010 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ТОВ "Агрокомплекс", вул.Жовтнева, 59, с.Тростянець, Тиврівський р-н,Вінницька область, 23332.