Рішення № 11930448, 18.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

18.10.2010Справа №2-2/7354-2008 За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) в особі Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Харьківтрансгаз» (98100, м. Феодосія, Керченське шосе, 27)

до відповідача - Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б)

про спонукання укласти договір та стягнення 119949,47грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Мірончук – ю/к Феодосійського лінійного виробничого управління, довіреність у справі.

Від відповідача - Євсєєв – предст, довіреність у справі.

Суть спору:

Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України», відповідно до наказу №207 від 28.8.2009р НАК «Нафтогаз України» ДК «Укртрансгаз» Управління магістральних газопроводів «Харьківтрансгаз», в особі відділення Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Харьківтрансгаз» звернулась до господарського суду АР Крим із позовом до Закритого акціонерного товариства «Теодосія» про спонукання укласти договір № 3 від 14.02.2008 р. на технічне обслуговування газорозподільної станції смт. Приморський на 2008 рік та стягнення 77700,00грн., як відшкодування збитків у вигляді не отриманого доходу за період з 01.01.2008 р. до моменту укладення договору згідно калькуляції.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами існують взаємовідносини з технічного обслуговування газорозподільної станції, яка належить відповідачу, надання вказаних послуг має здійснюватися за договором. У 2008 році позивач безперервно продовжує обслуговування об’єкту, однак, відповідач відмовляється укладати новий договір, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник відповідача 21.8.2008 р. надав суду відзив № 327/ю від 21.08.2008 р., в якому відповідач в частині вимог про спонукання укласти договір № 3 від 14.02.2008 р. на технічне обслуговування газорозподільної станції смт. Приморський на 2008 рік з позовом не погодився, вказавши, що вважає його таким, що задоволенню не підлягає. Також, відповідач у відзиві вказав на те, що розрахунок збитків, які позивач просить стягнути з відповідача позивачем на адресу ЗАТ «Теодосія» не направлявся, у зв’язку з чим відповідач просив зобов’язати позивача направити на адресу ЗАТ «Теодосія» розрахунок збитків.

12 вересня 2008 р. на адресу господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява №482 від 09.09.2008 р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач уточнив позовні вимоги і просить спонукати відповідача укласти договір на технічне обслуговування газорозподільної станції смт. Приморський на 2008 рік в редакції позивача та стягнути з відповідача 124320,00 грн. збитків у вигляді не отриманого доходу.

Представник позивача 12.09.2008 р. у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням вищевказаної заяви № 482 від 09.09.2008 р. про збільшення розміру позовних вимог, підтримав та просив їх задовольнити.

Також, представник позивача надав суду клопотання від 16.09.2008 р., в якому просив викликати у судове засідання уповноважену особу Територіального управління держгірпромнагляду по АР Крим та місту Севастополю Південної міжрегіональної інспекції який може надати пояснення щодо правомірності обслуговування позивачем об’єкту ЗАТ «Теодосія».

Представник позивача 01.12.2009р у судовому засіданні надав суду заяву від 25.11.2009 р. №490/25, якою просить суд лише стягнути з відповідача на користь позивача 170940,00грн збитків у вигляді неотриманого доходу за період з 01 січня по 31 листопада 2008 року включно, вважаючи, що укладення договору на технічне обслуговування ГРС у смт.Приморський з відповідачем вже недоцільно.

Також позивачем 01.12.2009р у судовому засіданні було надано пояснення від 30.11.2009 р. №498/25, яким зазначено, що висновок експерта №108 від 28.9.2009 р. зроблено без врахування фактичних обставин справи та матеріалів справи.

Представник відповідача 11.02.2010р у судовому засіданні надав суду додатковий відзив від 11.02.2010 р., у якому зазначено, що жодного зобов’язання відповідача перед позивачем з приводу технічного обслуговування ГРС приморський за період 2008 р. не існувало, тобто у позивача не має підстав вимагати стягнення з відповідача збитків.

09.03.2010 р. від позивача надійшло доповнення від 04.03.2010 р. №66/25 до позову, яким просять суд стягнути з відповідача збитки у вигляді реальних витрат за надані послуги з технічного обслуговування ГРС смт. Приморський у сумі 119949грн47коп. з січня по листопад 2008р.

01.04.2010 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив від 01.04.2010 року №01/04, у якому зазначено, що відповідач не порушив перед позивачем жодного господарського зобов’язання, тому не має підстав для притягнення відповідача до господарської відповідальності шляхом стягнення збитків у вигляді реальних витрат за надані послуги з технічного обслуговування у сумі 119949грн47коп.

20.04.2010 року від відповідача надійшов додатковий відзив на позовну заяву, яким заперечує проти суми збитків, які вважає необґрунтовано нарахованими.

20.04.2010 року представник позивача надав суду заяву, якою просить суд прийняти до уваги той факт, що відповідно до наказу №207 від 28.8.2009р НАК «Нафтогаз України» ДК «Укртрансгаз» Управління магістральних газопроводів «Харьківтрансгаз» позивачем по даній справі є ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, на користь кого и просять стягнути позовну суму.

28.09.2010 р. на адресу ГС АР Крим від Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Харьківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» надійшли пояснення по справі, в яких зазначено, що позивач повністю згоден з висновком судової економічно-бухгалтерської експертизи № 1253 від 29.07.2010 р. і повністю згоден з висновком експерта, який підтверджує суми витрат, понесених позивачем на технічне обслуговування об’єкту відповідача.

12 жовтня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Мірончук – ю/к Феодосійського лінійного виробничого управління, довіреність у справі, та представника відповідача Євсєєва (довіреність у справі).

У судовому засіданні 12.10.2010 року оголошувалась перерва на 18.10.2010, після перерви судове засідання було продовжене.

18 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник відповідача надавав суду додатковий відзив, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову оскільки, як зазначає відповідач, ЗАТ «Теодосія» не брало та не порушував перед позивачем жодного господарського зобов’язання і не мало обов’язків перед позивачем по обслуговуванню у 2008 році ГРС смт.Приморський, у зв’язку з чим вважає, що не має підстав для притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення збитків у вигляді витрат на обслуговування ГРС Приморський.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ході судового розгляду судом встановлено, що між сторонами склалися тривалі господарські відносини по технічному обслуговуванню позивачем ГРС у смт. Приморський АР Крим.

Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді реальних витрат, понесених позивачем з 01.01.2008р по 31.11.2008р з урахуванням його заяви від 04.3.2010р №66/25 у сумі 119949грн47коп посилаючись на ст..174 ГК України та 1166 ЦК України.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та про те, що вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.

Незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управомоченною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управомочена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ст. 224 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. При невиконанні зобов'язання виконати певну роботу управомочена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання третім особам і вимагати відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов'язання.

Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.

Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

При цьому, як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору по технічному обслуговуванню ГРС у смт. Приморський АР Крим на 2008 рік. Проте, договір не був укладений.

З урахуванням специфіки об’єкту: - ГРС, яка входить до складу магістральних газопроводів, з метою забезпечення та організації своєчасного технічного обслуговування газорозподільних станцій, виконання ремонтних робіт, а також виконання заходів з безпечної та надійної експлуатації ГРС, позивач при відсутності договору продовжував надавати відповідачу послуги по технічному обслуговуванню ГРС, що підтверджується витягом з журналу ППР та ремонтних робіт, графіком роботи операторів, витягом з журналу обліку одоранту.

Враховуючі характер спору та необхідність отримання відповідей на питання, що вимагають спеціальні пізнання, суд призначав по справі судову економічно - бухгалтерську експертизу.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Відповідно до висновку експерта №1253 від 29.7.2010р (судова економічно - бухгалтерська експертиза) по матеріалам справи №2-2/7354-2008 експертом встановлено, що витрати позивача у зв’язку з технічним обслуговуванням газорозподільної станції у смт.Приморський, що належить відповідачу, складають 119949грн47коп за період з 01.01.2008р по 31.11.2008р, які підтверджені бухгалтерськими та іншими документами позивача, оформленими у відповідності до вимог п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.7.1999р №996-ХV із змінами, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.5.1995 року №88.

Факт того, що позивач надавав відповідачу послуги по обслуговуванню ГРС по 31.11.2008р та відповідач їх приймав підтверджується листом відповідача від 28.11.2008р №895, у якому відповідач повідомив позивача про зняття з 01.12.2008р обслуговуючого персоналу з ГРС «Примоський».

Відповідачем також не представлені докази, що підтверджують факт обслуговування ГРС у смт.Приморський у спірному періоді ( з 01.01.2008р до 01.12.2008р) якоюсь іншою особою, що має для виконання даного виду діяльності дозвільні документи.

Не підтверджена відповідачем і можливість експлуатації ГРС без технічного обслуговування.

Доводи відповідача про те, що він не брав та не порушував перед позивачем господарських зобов’язань та не мав зобов’язань перед позивачем по обслуговуванню ГРС смт.Приморський неспроможні, тому як позивачем заявлені вимоги про стягнення позадоговірної шкоди.

За викладених обставин і діючого законодавства виходить, що позивач має право на відшкодування збитків що виникли у нього із-за неправомірних дій відповідача, тому суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню повністю, оскільки вищевикладені дії відповідача були неправомірними та призвели до завдання позивачу збитків.

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог тоді як він такі до суду не надав. Відповідачем не доведено, що не з його вини в результаті протиправних дій на порушення вимог діючого законодавства завдано збитків позивачу. Відповідач при розгляді даної справи не представив до суду доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем відповідно до вимог діючого законодавства, або доказів відсутності своєї провини в неналежному виконанні зобов'язань та в заподіянні позивачу збитків.

Доводи, викладені відповідачем у своїх відзивах неспроможні.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України» в особі Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Харьківтрансгаз» до Закритого акціонерного товариства «Теодосія» про стягнення збитків у вигляді реальних витрат, понесених позивачем з 01.01.2008р по 31.11.2008р з урахуванням його заяви від 04.3.2010р №66/25 у сумі 119949грн47коп, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 22.10.2010р.

Керуючись ст. ст. 49,77,82,84,85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, п/р 26007301350506 у філії «Відділення Промінвестбанку м.Феодосія АРК», МФО 324388, ЄДРПОУ 30689644) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) в особі Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Харьківтрансгаз» (98100, м. Феодосія, Керченське шосе, 27, п/р 26006060670764 у КРУ Приватбанку м.Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 25698645) 119949грн47коп збитків, 1199грн49коп держмита, 118,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.