Рішення № 11930437, 19.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2010Справа №2-17/1066-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер»

До відповідача Державної гідрометеорологічної служби Центр з гідрометеорології в Автономної Республіки Крим

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1.          Виконавчий комітет Алуштинської міської ради

2.          ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь»

3.          ДП РСП «Кримаерорух»

За участю Прокуратури АР Крим

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення земельного сервітуту

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Северненко Д.А., представник

Від відповідача - Резниченко С.А., представник

Прокурор – Яковлєв О.О.

Експерт – Анісімова Т.І.

Суть спору: Позивач згідно з позовом просить усунути перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою, що знаходиться в його володінні та користуванні на підставі договору оренди землі від 19.09.2006 року шляхом встановлення для позивача відносно відповідача права постійного земельного сервітуту, який передбачає: право проходу (входу – виходу) в будь який час доби працівників, службовців, відряджених осіб, гостей та представників позивача до своєї земельної ділянки по єдиному можливому шляху – ґрунтовій дорозі яка проходить через земельну ділянку відповідача; право проїзду (в’їзду та виїзду ) транспорту позивачу автомобільного транспорту проїздити до земельної ділянки позивача по єдиному можливому шляху – ґрунтовій дорозі яка проходить через земельну ділянку відповідача, у зв’язку з неможливістю використовування земельної ділянки за своїм призначенням.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, та вказує, що пропозиції позивача не відповідають законодавству, та не враховують інтереси відповідача.

В судовому засіданні, що відбулося 06.10. 2010 року оголошена перерва до 19.10.2010 року. Після перерви прокурор та експерт в судове засідання не з’явились.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

У відповідності з Договором оренди землі від 19.06.2006 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» знаходиться в оренді земельна ділянка загальною площею 1,1 га (кадастровий номер № 01103000 00 : 01: 009: 0273), розташований в м. Алушта, Професорській уголок. Вищезазначена земельна ділянка передана позивачу згідно рішення 4-ї сесії 5-го скликання Алуштинської міської ради № 4/110 від 16.08.2006 року для будівництва багатофункціонального рекреаційного комплексу для сімейного відпочинку з дітьми.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:

З метою сприяння безпечній, регулярній та ефективній аеронавігації Державній гідрометеорологічній службі Центру з гідрометеорології в Автономної Республіки Крим 24 червня 2005 року виданий Державний акт серії ЯЯ № 000073 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,3000 га для розміщення та обслуговування метеорологічної станції Алушта.

В теперішній час на земельній ділянці за адресою: м. Алушта, вул. Чатирдагська 7 в м. Алушта розташована метеорологічна станція Алушта, де відповідачем проводяться метеорологічні спостереження.

При цьому необхідними умовами певних спостережень є належна експлуатація приладів, що використовуються, та дотримання певних вимог до їх розміщення та установки, що закріплено відповідними галузевими стандартами.

Згідно п. 3.5.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» розмежовується встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов). У зв'язку з цим основним критерієм цього є наявність або відсутність протиправного характеру дій відповідача. За відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. У такому разі позивач для задоволення потреби у доступі до свого нерухомого майна повинен вжити заходів для встановлення земельного сервітуту або іншим способом отримати право користування земельною ділянкою.

Позивачем не надано доказів здійснення відповідачем протиправних дій.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Окрім цього, суд вважає, що з урахуванням п. 3.5.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» вимога позивача у такому вигляді, як вона сформульована – не відповідає способу захисту порушеного права.

Так, негаторний позов не може задовольнятися шляхом встановлення сервітуту, що має місце у даній позовній вимозі.

Згідно ст. 16 ЦК України порушене право та інтерес захищаються способом, передбаченим договором або законом, а не будь-яким способом.

Діючим законодавством не передбачений спосіб захисту порушеного права та інтересу шляхом усунення перешкоди в користуванні шляхом встановлення сервітуту.

В інформаційному листі Вищого Господарського Суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482 вказується про те, що у випадку захисту права та інтересу способом, не передбаченим ні законом, ні договором, необхідно відмовляти у позові, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 13.07.2004 року за № 10/732).

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Таким чином, вимога про усунення перешкоди в користуванні шляхом встановлення сервітуту задоволена у даному випадку бути не може.

Необхідно відмітити, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Необхідно також відмітити, що при прийняття в користування земельної ділянки позивач мав право переконатися про можливість його використання, в тому числі про можливість проїзду та проходу до нього, а за їх відсутності мав право відмовитися вій прийняття земельної ділянки до користування.

Необхідно відмітити, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Окрім цього, із сенсу ст. 319 ЦК України витікає, що використання права не повинне використовуватися у шкоду іншим особам.

Однак, встановлення сервітуту у сріпному випадку може порушити права та законні інтереси відповідача.

Згідно висновку № 1608 судової будівельно-технічної експертизи від 29.07.2010 року встановлення сервітуту відносно земельної ділянки, переданої в постійне користування Державній гідрометеорологічній службі Центр з гідрометеорології в Автономної Республіки Крим неможливе, оскільки при цьому можливе спотворення вимірів, що потягне за собою надання недостовірної метеоінформації. В процесі досліджень встановлено, що існуючий проїзний шлях до земельної ділянки, що займається метеостанцією «МГ Алушта» використовувати з метою проїзду по території земельної ділянки, виділеної в постійне користування Державній гідрометеорологічній службі Центр з гідрометеорології в Автономної Республіки Крим неможливе. Виконання Центром гідрометеорології в АР Крим цілей та задач, закріплених за ним, а також здійснення на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні діяльності по забезпеченню проведення систематичних наземних, метеорологічних, аерологічних, геліофізичних, радіолокаційних, авіаційних та інших досліджень за умови встановлення на земельній ділянці, що призначена для розміщення метеорологічних приладів та обладнання, сервітуту, що передбачає право проходу (проїзду) в будь-який час доби працівників, гостей та представників ТОВ НВП «Пластополімер» до своєї земельної ділянки по ґрунтовому проїзду, що веде до земельної ділянки, на якій розташована метеостанція МГ «Алушта» неможливо.

Встановлення сервітуту у даному випадку будуть порушені інтереси не тільки відповідача, але і інших осіб.

При цьому вказані інтереси пов’язані з безпекою громадян.

Окрім цього, метеозабезпечення, тобто отримання достовірної метеорологічної інформації оперативної документації ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» відповідно до укладеного договору на підставі нормативних документів, що регламентують метеозабезпечення цивільної авіації в Україні, міжнародним нормам і рекомендаціям здійснювати буде неможливо.

Окрім цього, як вбачається з вищезазначеного висновку експертизи, існуючий проїзд до земельної ділянки, на якій розташована метеостанція МГ «Алушта» не відповідає вимогам ДБН В.2.3-5-2001 «Улиці та дороги населених пунктів» та ДСТУ 3587-97 «Автомобільні догори, улиці та залізничні переїзди вимоги до експлуатаційного стану», відповідно, вказаний проїзд неможливо віднести до категорії доріг. Під’їзний шлях до земельної ділянки, займаємої метеостанцією МГ «Алушта» не відповідає вимогам Закону України «Про автомобільні дороги» та Закону України «Про автомобільний рух». Проїзд по території земельної ділянки, виділеної в постійне користування Центру з гідрометеорології в Автономної Республіки Крим для виконання ряду досліджень здійснювати неможливо.

Тобто, встановлення сервітуту по ґрунтовій дорозі, що є вимогою позивача, може призвети до небезпечних наслідків.

Таким чином, встановлення сервітут також порушує закріплені в ст. 3 ЦК України основні принципи цивільного права – принципи добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 1608 від 29.07.2010 року з метою визначення можливості устрою під’їзного шляху до ділянки необхідно провести інженерно-геологічні дослідження грунтів, прилеглих до орендованої земельної ділянки, а також виконати комплекс топографо-геодезичних робіт.

Таким чином, право позивача відповідачем на цей час не можна вважати порушеним, оскільки позивачем не здійснені необхідні заходи з можливості встановлення проїзду, минаючи земельну ділянку відповідача.

Відповідач не має відношення щодо реалізації позивачем своїх прав щодо з’ясування інших шляхів до ділянки позивача.

Таким чином, на цей час не існує підстав вважати, що право позивача порушується відповідачем.

Відповідно до ст. 15 ЦК України суд може захистити порушене право.

Однак, право позивача на цей час у даному випадку не порушене.

Оскільки право позивача не порушене, підстав для задоволення позову не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Окрім цього, частиною 2 статі 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, додані до позову копії документів, якими позов обґрунтовується, не засвідчені.

Так, на копіях документів, доданих до позовної заяви, відсутнє прізвище та посада особи, яка засвідчила копії.

Тобто, копії засвідчені невідомою особою з невідомими повноваженнями.

При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може засновуватись на припущенні. Тобто, оскільки особа, що засвідчила копії, не вказана, суд не має права припускати таку особу.

Таким чином, додані до позову копії документів не можуть вважатись доказами, та, відповідно, позивач таким чином також не довів обставин, на які посилається.

Оскільки відповідні докази в обґрунтування позову не надані до прийняття рішення, не існує підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття рішення.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Оскільки підстав для задоволення позову не існує, відповідно, в позові відмовляється.

Таким чином, існує декілька обставин, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно калькуляції вартості проведення судової експертизи вартість експертизи складає 3222,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 1030 від 25 червня 2010 року відповідачем Державною гідрометеорологічною службою Центром з гідрометеорології в Автономної Республіки Крим за проведення будівельно-технічної експертизи сплачено 1611,00 грн.

Позивачем не надано доказів сплати за експертизу.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення, не існує підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття рішення.

Таким чином, згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України з позивача на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз підлягає стягненню 1611,00 грн. за проведення судової експертизи (висновок будівельно-технічної експертизи № 1608 від 29.07.2010 року).

Окрім цього, позивач повинен відшкодувати відповідачу вартість витрат за проведення судової експертизи (висновок будівельно-технічної експертизи № 1608 від 29.07.2010 року) в сумі 1611,00 грн.

Підстав для відшкодування позивачу судових витрат згідно статті 49 ГПК України не існує.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (97576, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Андрусово, вул. Лесная 1 , р/р 26005054906304 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код: 25135942) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова 55-А, р/р № 31252272210502, ЗКПО 34740405, Банк ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, отримувач: Крим ННІСЕ) 1611,00 грн. судових витрат за проведення судової експертизи (висновок будівельно-технічної експертизи № 1608 від 29.07.2010 року).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (97576, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Андрусово, вул. Лесная 1 , р/р 26005054906304 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код: 25135942) на користь Державної гідрометеорологічної служби Центр з гідрометеорології в Автономної Республіки Крим (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Б Хмельницького 27, ідентифікаційний код: 22274933) 1611,00 грн. судових витрат за проведення судової експертизи (висновок будівельно-технічної експертизи № 1608 від 29.07.2010 року).

Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.