Ухвала суду № 11930411, 14.09.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року справа №2а-18422/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Горбенко К.П.

суддів Лях О.П., Блохіна А.А.,

при секретарі Турко І.Б.,

за участю представника позивача Чебаненко Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року по адміністративній справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 842155,60 грн. та пені у сумі 19706,70 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 842155,60 грн. та пені у сумі 19706,70 грн. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що через те, що у 2009 році на підприємстві відповідача працювало 173 інваліда замість 228 інвалідів, ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» були порушені приписи статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 842155,60 грн. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач посилаючись на статтю 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», просив стягнути з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 19706,70 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій вони просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою повністю задовольнити їх позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням норм матеріального права, а саме: позивач винен у невиконанні вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочих місць для інвалідів, що є порушенням ним правил здійснення господарської діяльності, та як слідство стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені.

Представник відповідача у судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» (відповідач) є юридичною особою, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 30832888.

22 лютого 2010 року відповідачем був наданий до Фонду соціального захисту інвалідів в Донецькій області звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік. Відповідно до рядку 01 наданого відповідачем звіту середньооблікова кількість працівників облікового складу складає 5695 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 173 особи.

Кількість інвалідів штатних працівників, що повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» була визначена відповідачем на рівні 228 осіб.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Пунктом 10 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Тобто, на підприємство або фізичну особу, яка використовує найманий труд, покладений обовязок щодо створення робочих місць для інвалідів та належних умов для їх праці.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні конкретно визначений порядок працевлаштування інвалідів.

Відповідачем протягом 2009 року щомісячно надавалася звітність форми 3 ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд першої інстанції вмотивовано дійшов до висновку про те, що відповідач не мав самостійно виявляти інвалідів з метою подальшого їх працевлаштування, у встановленому законом порядку подавав до Державної служби зайнятості звіти про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, а одже, вимоги Закону виконував у повному обсязі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у справі № 2-а-18422/10/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 842155,60 грн. та пені у сумі 19706,70 грн.- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: