Постанова № 11929442, 23.09.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2010 р. Справа № 2а-3627/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання-Сахно М.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Горох Г.Г., Бережної І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду з адміністративним позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Шосткинська МДПІ), який згодом уточнила (т.2, а.с.191-192) та просила визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення за №0000681742/0 від 20.08.2009року, яким позивачу визначено податкове зобовязання «податок з доходів фізичних осіб» в розмірі 144274грн. 72коп., за №0000911742/2від 27.11.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання «податок на додану вартість» в розмірі 1393грн. 50коп., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1393грн. 50коп., а також визнати частково неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000671742/0 від 20.08.2009 року в частині визначення податкового зобовязання «податок на додану вартість» з основного платежу 197050,00грн. та 98615грн. 00коп. штрафних (фінансових) санкцій, а також понесені нею судові витрати. Незгоду з вказаними податковими повідомлення-рішеннями пояснює відсутністю в її діях порушень норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», а тому вважає, що відповідачем необґрунтовано позбавлено її права на податковий кредит, в той час як відповідні суми податку на додану вартість були сплачені в ціні придбаного товару, та безпідставно занижено суму валових витрат та донараховано податок з доходів фізичних осіб. Крім того, з огляду на відсутність в її діях порушень податкового законодавства, вважає, що Шосткинською МДПІ необґрунтовано застосовані відносно неї штрафні (фінансові) санкції, які, як стверджує ФОП ОСОБА_4, перевищили 50% межу, встановлену Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач, Шосткинська МДПІ, з позовними вимогами не погодився, винесені податкові повідомлення-рішення вважав правомірними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т.1, а.с.183-193, т.2, а.с.96-98).

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень та доповнень (т.2, а.с.101-107, 156-158, 191-192), підтримав у повному обсязі, пояснив, що позивач лише частково погоджується з донарахованою їй сумою за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 181,00грн. - через відсутність актів списання спецодягу, в результаті чого - неможливості підтвердити факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, також представник позивача погодився з доводами відповідача та наданими доказами (т.1, а.с.218-219, т.2, а.с.96-98, 99-100), щодо обставин та підстав проведення перевірки, в іншій частині - податкові повідомлення-рішення вважав необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, при цьому зазначив, що позивачу взагалі невідомо, з яких підстав було донараховано 3574,00грн. суми податку на додану вартість, просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодились, з підстав викладених у запереченні (т.1, а.с.183-193, т.2, а.с.96-98). Додатково пояснили, що сума податку на додану вартість в розмірі 3574,00грн. була донарахована позивачу за результатами звірки поданих на перевірку податкових накладних та реєстру отриманих та виданих податкових накладних, в результаті чого було зясовано, що ФОП ОСОБА_4 деякі накладні записувала до реєстру, деякі ні внаслідок співставлення і була донарахована вказана сума податкового зобовязання.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7, (т.2, а.с.90,91,93-94), допитані в судовому засіданні в якості свідків, пояснили, що вони в 2008р. мали господарські відносини з ФОП ОСОБА_4 Придбаний у позивача товар, вони інколи отримували як у ФОП ОСОБА_4 з машини на машину, так і зі складів, однак, кому вони належать їм відомо не було. Товар вони придбавали у ФОП ОСОБА_4, але сказати, у кого позивач придбавала дані товари вони не можуть.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 10.10.2001р. виконавчим комітетом Шосткинської міської ради Сумської області було зареєстровано фізичною особою-підприємцем (т.1,а.с.19, 20-23). З 22.10.2001р. по 24.03.2009р. була зареєстрована як платник податку на додану вартість (т.1, а.с.26).

У період з 16.07.2009р. по 29.07.2009р. та з 30.07.2009р. по 05.08.2009р. у строки передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Шосткинською МДПІ була проведена планова документальна виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті №962/17-103/НОМЕР_1 від 10.08.2009р. (т.1, а.с.25-61), Шосткинською МДПІ було встановлено порушення:

- ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян», (далі Декрет №13-92), який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон №889- ІV), ч.1, 5 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного Кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2008 рік на загальну суму 139826,77 грн.;

- ст.13 розділу IV Декрет №13-92, - в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 1 квартал 2007р. 1 квартал 2009р. - на суму 4447,95 грн.

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1, 5 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 186436,00грн., у тому числі: березень 2008р.-53493,00грн., квітень 2008р.-7960,00грн., травень 2008р.-29338,00грн., червень 2008р. 6086,00грн., липень 2008р. 17639,00грн., серпень 2008р. 12600,00грн., вересень 2008р. 35320,00грн., жовтень 2008р. 24000,00 грн.;

- пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.5 п.7.4. ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10795,00грн., а саме: квітень 2008 р. - 3574,00грн.; березень 2009 р. - 7221,00грн. (т.1, а.с.53).

На підставі акта перевірки Шосткинською МДПІ 20.08.2009р. відносно ФОП ОСОБА_4 були винесені податкові повідомлення-рішення за №0000681742/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання «податок з доходів фізичних осіб» в розмірі 144274грн. 72коп., за №0000671742/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання «податок на додану вартість» (далі ПДВ) в загальному розмірі 295846грн. 50коп., в тому числі основного платежу 197231,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 98615грн. 50коп. (т.1, а.с.75,76).

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями подавала первинну, повторну скарги до Шосткинської МДПІ та Державної податкової адміністрації України в Сумській області відповідно (т.1, а.с.77-84,123-131), однак, скарги позивача рішеннями Шосткинської МДПІ та Державної податкової адміністрації України в Сумській області від 26.10.2009р. (т.1, а.с.85-92) та від 19.11.2009р. (т.1, а.с.132-140) були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, та були прийняті - 26.10.2009р. податкові повідомлення-рішення за №0000681742/1, №0000671742/1, (т.1,а.с.121,122), а 27.11.2009р. - податкові повідомлення-рішення за №0000681742/2, №0000671742/2 (т.1, а.с.142,143), якими позивачу встановлено новий строк сплати зобовязань. При цьому за наслідками розгляду повторної скарги відносно ФОП ОСОБА_4. 27.11.2009р. було винесено податкове повідомлення-рішення за №0000911742/2, яким визначено податкове зобовязання «податок на додану вартість» в розмірі 1393грн. 50коп. (т.1, а.с.141), в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1393рн. 50коп. На дане податкове повідомлення-рішення позивачка подавала повторну скаргу (т.1, а.с.144-149), однак, скарга також була залишена без задоволення, а рішення без змін (т.1, а.с.150-152) та 17.12.2009р. винесено нове податкове повідомлення-рішення №0000911742/2 (т1, а.с.153).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачка подала апеляційну скаргу до Державної податкової адміністрації України (т.1, а.с.154-164), однак рішенням від 26.01.2010р. дана скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.1, а.с.165-171), та 26.01.2010р. винесені податкові повідомлення-рішення №0000681742/3, №0000671742/3 №0000911742/3 (т.1, а.с.172-174).

Позивачка вказані податкові повідомлення-рішення вважає такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, при цьому надала висновок №0012 експертних досліджень з питань, викладених у листі фізичної особи-підприємця (т.2, а.с.43-61). Разом з тим, в даному висновку питання «чи підтверджують висновки акта перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановлені перевіркою?» не стосується спеціальних знань, відповіді на них може дати суд, при оцінці в сукупності доказів, досліджених в судовому засіданні, а тому даний висновок судом не може розцінюється як належний доказ, та не приймається до уваги.

При цьому, оцінюючи в сукупності докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, зокрема, про правомірність нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням за №0000681742/0 від 20.08.2009р. (т.1, а.с.76), податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням за №0000681742/0 від 20.08.2009р.(т.1, а.с.76) та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 1393грн. 50коп. податковим повідомленням-рішенням за №0000911742/2 від 27.11.2009р. (а.с.141), виходячи з наступного.

Так, підставами донарахування податкового зобовязання в сумі 74грн. 06коп. за 4 квартал 2007р., викладені в акті перевірки (т.1, а.с.27-30), стало заниження позивачем валового доходу на суму 121049грн. 22коп. (т.1, а.с.27), в результаті того, що ФОП ОСОБА_4, перебуваючи в 2007р. на спрощеній системі оподаткування (т.1, а.с.38) допустила порушення вимог Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (далі Указ Президента № 727/98), та в 4-му кварталі 2007р. перевищила допустимий граничний розмір виручки від реалізації продукції на суму 121049грн. 22коп. (без ПДВ).

ФОП ОСОБА_4 такі висновки вважає неузгодженими з вимогами Указу Президента № 727/98, відповідно до ч.1 ст. 5 якого, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду. При цьому, як стверджує представник позивача в судовому засіданні (т.1, а.с.64-65) ФОП ОСОБА_4 в грудні 2007р. отримала свідоцтва платника єдиного податку на наступний 2008р., на день подачі заяви 13.12.2007р. обсяг виручки за 2007рік складав 368082,00грн. а укладені контракти за 2007 рік не передбачали перевищення граничного обсягу виручки до кінця року. Проте в кінці грудня 2007р. ФОП ОСОБА_4 отримала на свій розрахунковий рахунок кошти відповідно банківських виписок, виручка з яких в 2007р. перевищила граничну допустиму суму в 500 тис. грн. яка склала 645259грн. 64коп. (т.1, а.с.29). При цьому позивач рахувала суму перевищення без врахування суми податку на додану вартість (т.1,ас.65), та яка за її підрахунками складала всього 492500,00грн. З цих підстав, а також у звязку з тим, що свідоцтво платника єдиного податку на 2008р. нею було отримано ще до встановлення факту перевищення, ФОП ОСОБА_4 вважала, що вона на законних підставах перебувала на спрощеній системі оподаткування в 1 кварталі 200р. і лише в 2 кварталі 2008р. (після досягнення граничного розміру виручки в 1 кварталі 2008р.) вона перейшла на загальну систему оподаткування. Стверджує, що донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму перевищення є порушенням ст. 5 Указу Президента № 727/98, та є безпідставним.

Однак, вказану позицію суд не може вважати обґрунтованою, оскільки відповідно ст.1 Указу Президента № 727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Таким чином, позивач, помилково розуміючи норми чинного законодавства, при визначенні суми виручки, включила лише 492500,00грн. (без врахування суми податку), замість отриманої суми виручки за 4 квартал 2007 року (наростаючим підсумком) 645259грн. 64коп., з врахуванням сум податку, що на 145259грн. 64коп. перевищує граничний обсяг виручки (500 тис. грн.), встановлений ст.1 Указу Президента № 727/98. (т.1, а.с.29). Згідно ст. 5 Указу Президента № 727/98, платник єдиного податку у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). При цьому, варто зазначити, що норми вказаного Указу, не містять застережень та можливості для тих платників податку, які, в разі отримання відповідного свідоцтва у звітному періоді, в якому сталося перевищення ще до отримання на розрахунковий рахунок суми виручки, яка перевищує 500тис.грн., переходять на загальну систему оподаткування лише через один звітний період. Такі виключення відсутні і в інших нормативно-правових актах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а тому позиція позивача з цих підстав є необґрунтованою та не приймається судом до уваги.

Як встановлено перевіркою (т.1, а.с.29), перевищення виручки від реалізації продукції 500тис. грн., сталося в 4-му кварталі 2007р., що фактично підтвердив і представник позивача в судовому засіданні. Разом з тим, всупереч вимог Указу Президента № 727/98 ФОП ОСОБА_4. в наступному звітному періоді - 1 кварталі 2008р. продовжувала знаходитись на спрощеній системі оподаткування, заяв про перехід на загальну систему оподаткування не подавала, та вважала, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, що перейти на загальну систему оподаткування вона мала тільки з другого кварталу 2008р., оскільки в 4 кварталі 2007р. вона отримала свідоцтво платника єдиного податку на 2008р., ще до перевищення виручки від реалізації. Положеннями статті 1 Указу Президента № 727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права субєкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на переконання суду, залежить від виконання останнім установлених Указом Президента № 727/98 вимог. При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою субєктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень. Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента № 727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до субєкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу Президента №727/98 визначено, що субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку. Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем її державної реєстрації, залежно від виду діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сімї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Таким чином, на переконання суду, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання субєктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом. Враховуючи, що зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем (що не означає виключення такого обовязку), оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

При цьому згідно з пп. 9.12.1 п. 9.12 статті 9 Закону №889-ІV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Пп. 19.12.2 ст. 9 Закону №889-ІV передбачено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 13 Розділу ІV Декрету №13-92, оподатковуваний дохід сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належить документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва. У звязку із заниженням позивачем, всупереч вимог ст. 13 Декрету №13-92 суми чистого доходу за 4 квартал 2007 рік на 493грн. 76коп. ( 121049грн. 22коп. (сума перевищення без ПДВ) 120555грн. 46коп. (документально підтверджені валові витрати) Шосткинською МДПІ правомірно проведено донарахування податку з доходів фізичних осіб за 4 квартал 2007 рік, з урахуванням ставок податку з доходів, визначених ст.7 Закону №889-ІV 74грн. 06коп. (493грн. 76коп. *15%)(т.1, а.с.37).

Враховуючи, що позивачка не мала права знаходитись на спрощеній системі оподаткування в 2008р., на переконання суду, Шосткинською МДПІ правомірно дохід, отриманий ФОП ОСОБА_4 в 1 кварталі 2008р. в сумі 1066220грн. 49коп. (без урахування ПДВ) був оподатковуваний згідно вимог Декрету №13-92 (т.1, а.с.30, 87), а тому відповідачем правомірно було донараховано податок з доходів фізичних осіб за 1 квартал 2008р. в сумі 642грн. 06коп. (т.1, а.с.37), без врахування суми податку 139826грн. 77коп., донарахованої за операціями з ТОВ "Кватро - центр" , ТОВ "Кові - тос", ТОВ «Салком 2007» та ТОВ «Ревентон» (за 2008р.)

Що стосується зменшення суми валових витрат на суму 24878грн. 98коп. за 1 квартал 2009р.. (т.1, а.с.30), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.112) позивач згідно податкової накладної від 01.12.2008р. за №2367 придбала у ТОВ «Аметт» будівельні матеріали на загальну суму 31224грн. 43коп. (в т.ч.ПДВ - 5204грн. 07коп.). Розрахунки за придбаний товар здійснювались у готівковій формі, підтвердженням чого є квитанція до прибуткового касового ордеру.

До матеріалів позову позивачем надано квитанцію на оплату придбаного товару від 28.01.2009р. (а.с.113), в результаті чого стверджує, що витрати вона понесла в І кварталі 2009р., а тому правомірно віднесла їх до складу валових витрат за І квартал 2009р. Разом з тим, дані доводи спростовуються наступним. Так, як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с.25-53, 90) на перевірку було надано податкову накладну від ТОВ „Аметт" №2367 від 01.12.2008 року на загальну суму 31224,43 грн. (т.2, а.с.112) та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 01.12.2008 року, на суму 31224,43грн. На запит відповідача для зясування фактичної дати оплати придбаного товару було надано акт звірки від 23.10.2009р. про неможливість проведення зустрічної перевірки вказаного контрагента ТОВ «Аметт» (т.1, а.с.194). Крім того під час перевірки (т.1, а.с.25-54), були використані первинні документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, квитанції до прибуткових касових ордерів, в т.ч. квитанція від 01.12.2008р., книги обліку доходів та витрат фізичної особи підприємця. При цьому наявність даних первинних документів є підтвердженням фактично понесених витрат, а суми понесених витрат повинні бути відображені в книзі обліку доходів та витрат суб'єкта підприємницької діяльності. Однак, суд зазначає, що в книзі обліку доходів та витрат (т.2, а.с.108-111) на сторінках 5,6,7,8 у графі 14 «витратні документи (акти повернення, документи на реалізацію та ін.)» квитанції до прибуткового касового ордеру за № 2367 від 28.01.2009р., отриманої від ТОВ «Аметт» не зазначено. Таким чином, на переконання суду, відповідачем правомірно на підставі наявних та наданих на перевірку ФОП ОСОБА_4 документів, було зменшено позивачу суму валових витрат за 1 квартал 2009 року на придбання товару у сумі 31224грн. 43коп. (в т.ч. ПДВ 5204грн. 07коп.), які позивачем, в порушення розділу IV ст.13 Декрету №13-92 та додатку № 7 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (в редакції наказу ДПА України від 16.07.2003 року №352) „Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податків - фізичних осіб» були віднесені за 1 квартал 2009р.

При цьому, враховуючи, що позивачем на перевірку були надані інші документи, підтверджуючі його витрати, понесені в 1 кварталі 2009 та не занесені до відповідних книг обліку підприємця, як пояснив представник відповідача Бережна І.М., вказані витрати, фактично понесені ФОП ОСОБА_4 в першому кварталі 2009 року, а саме сплата до Пенсійного фонду та плата за розрахунково-касове обслуговування, які підтверджені банківськими виписками, що були надані на перевірку, на загальну суму 1141,38 грн., були враховані Шосткинською МДПІ, а тому валові витрати були зменшені за виключенням вказаної суми та склали 24878грн. 98коп. (26020грн. 36коп. 1141грн. 38коп.). Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість донарахування позивачу суми податку з доходів фізичних осіб за 1 квартал 2009р. в розмірі 3731грн. 83коп. (т.1, а.с.37).

Крім того, за результатами перевірки позивачці, у звязку з завищенням нею валових витрат в 2008р. Шосткинською МДПІ було донараховано суму податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 139826грн. 77коп. та встановлено безпідставне віднесення 186436грн. суми ПДВ.

При цьому, перевіркою встановлено (т.1, а.с.32-37), що ФОП ОСОБА_4 протягом 2008р. були укладені усні угоди з ТОВ "Кватро - центр" , ТОВ "Кові - тос", ТОВ «Салком 2007» та ТОВ «Ревентон» на підставі яких отримала товарно-матеріальні цінності та послуги на загальну суму 1118614грн. 19коп. (в. т.ч. ПДВ 186436грн.), в тому числі, з ТОВ «Ревентон» на загальну суму 103812,00грн. (в т.ч. ПДВ - 17302,00грн.) (т.1, а.с.241-246), з ТОВ "Кові - тос" на загальну суму 406044,45грн. (в т.ч. ПДВ 67673рн.88коп.) (т.1, а.с.247-250, т.2, а.с.1-12), з ТОВ «Салком 2007» на загальну суму 178073грн. 35коп. (в т.ч. ПДВ 29678грн. 89коп.) (т.2, а.с.13-18), з ТОВ «Кватра-центр» на загальну суму 430684грн. 39коп. ( в т.ч. ПДВ 71780грн. 73коп.) (т.2, а.с.19-42). Відповідно наданих на перевірку та в судове засідання квитанцій до прибуткових касових ордерів ФОП ОСОБА_4 розрахувалась за отриманий товар та надані послуги з вказаними підприємствами - постачальниками готівковими коштами (т.2, а.с.119-123).

Вартість отриманих від ТОВ "Кватро - центр", ТОВ "Кові - тос", ТОВ «Салком 2007» та ТОВ «Ревентон» товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг було віднесено позивачкою до валових витрат за період березень - жовтень 2008р., на загальну суму 932178грн. 49коп.(без ПДВ).

ФОП ОСОБА_4, в обґрунтування позовних вимог надала копії довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "Кватро - центр", ТОВ "Кові - тос", ТОВ «Салком 2007» та ТОВ «Ревентон», згідно яких вказані підприємства на момент укладення операцій були зареєстровані як юридичні особи, та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.93-120). При цьому позивач стверджує, що вказані суми нею були правомірно віднесені до складу валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ, порушення законодавства (відповідних статей Кримінального кодексу України) було допущено не нею, а контрагентами, приховування чи несплата податків безпосередньо нею судами не розглядались, вважає, що вона не допустила порушення вимог Декрету №13-92 та Цивільного кодексу України, а тому вважає, що донарахування податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість є безпідставним.

Однак, суд не приймає доводи позивача та зазначає, що відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів перевірки (т.1 а.с.25-53), відповідачем встановлено, що укладені позивачкою з вказаними контрагентами правочини були спрямовані на безпідставне отримання податкової вигоди, шляхом формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ без реального виконання таких правочинів. На підтвердження своєї позиції відповідачем надано копія постанови Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 року по кримінальній справі №1-119/09 за звинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в скоєнні злочинів передбачених статтею 205 ч.2 (фіктивне підприємництво) та статтею 358 ч.1,3 (підробка документів, печаток, штампів, їх збут, використання підробних документів) Кримінального кодексу України (т.1, а.с.196-198). Згідно вказаної постанови обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 організували створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ «Салком 2007» та ТОВ «Ревентон», для прикриття незаконної діяльності, яка полягала в документальному оформленні безтоварних операцій та давала змогу незаконно формувати податковий кредит та валові витрати легально діючим суб'єктам підприємницької діяльності, тим самим зменшуючи об'єкт оподаткування та суми податків, які повинні сплачуватись до бюджету. В дійсності, особи, що формально є засновниками та керівниками вищевказаних підприємств, не мали на меті займатися фінансово-господарською та іншою підприємницькою діяльністю, документи фінансово-господарської діяльності та податкової звітності вказаних підприємств не складали, печатками не користувалися. Виготовленням документів фінансово-господарської діяльності та податкової звітності таких підприємств займалась громадянка ОСОБА_10 під безпосереднім керівництвом громадянина ОСОБА_9, який діяв за вказівками громадянина ОСОБА_8

Враховуючи, що Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 року по кримінальній справі №1-119/09 (т.1, а.с.196-198) встановлено, факт створення в тому числі ТОВ «Кватро-центр», ТОВ «Кові-тос», ТОВ «Салком-2007», ТОВ «Ревентон» з метою здійснення незаконної діяльності, яка полягала в документальному оформленні безтоварних операцій та давала змогу незаконно формувати податковий кредит та валові витрати легально діючим суб'єктам підприємницької діяльності, тим самим зменшуючи об'єкт оподаткування то, відповідно, суми податків, які повинні сплачуватись до бюджету, вказані підприємства не мали наміру сплачувати, але надали право ФОП ОСОБА_4 включити до складу валових витрат за період березень - жовтень 2008р. 932178грн. 49коп., і тим самим на зменшення належного до сплати податку з доходів фізичних осіб та включити до складу податкового кредиту 186436грн. податку на додану вартість, а відповідно на зменшення податкових зобов'язань відповідного податкового періоду чи на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (пункт 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Пункт 2 статті 215 Цивільного кодексу України зазначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним і визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Враховуючи положення ст. 72 КАС України, суд вважає доведеним факт, що позивач, укладаючи правочини з ТОВ «Кватро-центр», ТОВ «Кові-тос», ТОВ «Салком-2007», ТОВ «Ревентон» не мав на меті реального настання їх правових наслідків, оскільки, враховуючи обставини викладені в постанові Вишгородського районного суду Київської області №1-119/09 від 24.03.2009 року, зазначені підприємства були створені без мети здійснення підприємницької діяльності, що виключає можливість реального виконання правочинів, укладених з позивачем.

Позивач стверджує, що вона, укладаючи вказані правочини, мала на меті здійснення підприємницької діяльності, представник позивача зазначив, що ФОП ОСОБА_4, яка займаючись оптовою торгівлею і посередництвом в торгівлі (т.2,а.с.115-117), дійсно отримувала товар від вказаних контрагентів, транспортування здійснювалось власним транспортом позивача, або сином, (т.1, а.с.239-240), чи попутним транспортом, залізничним транспортом, або поштою, пояснив, що інколи товар зберігався на складах контрагентів позивача, або доставлявся транспортом контрагентів, при цьому дані витрати були включені в ціну договору, укладеному в усному порядку. Крім того, в підтвердження транспортування ФОП ОСОБА_4 було надано акт виконаних робіт від 13.10.2008р., наданого ОСОБА_11 на 7700грн. та копія квитанції до прибуткового касового ордеру (т.2, а.с.166,167), дані витрати також були відображені в книзі обліку доходів та витрат (т.2, а.с.108-109). На переконання представника позивача, свідки, допитані в судовому засіданні, також підтвердили реалізацію вказаного товару.

Разом з тим, вказані докази не можуть прийматись судом до уваги, оскільки вони не можуть підтвердити факт реального здійснення операцій ФОП ОСОБА_4 з вказаними контрагентами, акт виконаних робіт з ОСОБА_11 (т.2, а.с.167), наданий на підтвердження транспортування товару, не містить відомостей, яким транспортом транспортувався цей товар, який саме товар транспортувався та маршрут транспортування. Крім того, Шосткинською МДПІ для підтвердження здійснення перевезення товару було запропоновано під час перевірки ФОП ОСОБА_4 надати копії договорів поставки, копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, видаткових накладних, накладних на отримання товару, копії актів виконаних робіт, податкових накладних щодо операцій з вказаними контрагентами, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів (т.2, а.с.173-175), однак, позивач відмовилась їх надати, мотивуючи своєю незгодою з вказаними порушеннями. В судове засідання позивачем, на підтвердження своєї позиції про транспортування придбаного товару, не надано належних документів, які б свідчили про вказаний факт.

Отже, беручи до уваги, вказані обставини а також , те що ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ «Салком 2007» та ТОВ «Ревентон» були створені з метою здійснення незаконної діяльності, яка полягала в документальному оформленні безтоварних операцій, ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ «Салком 2007» та ТОВ «Ревентон», укладаючи відповідні угоди не переслідували за мету створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, на переконання суду, усні угоди на поставку товарно-матеріальних цінностей та надання послуг між ФОП ОСОБА_4 та даними субєктами господарювання були укладені без мети реального настання правових наслідків, а тому ФОП ОСОБА_4 в 2008р. було завищено валові витрати на суму 932178грн. 49коп. (без ПДВ) у зв'язку з безпідставним віднесенням до їх складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг від ТОВ «Ревентон» на суму 103812,00грн. (в т.ч. ПДВ - 17302,00грн.), від ТОВ "Кові - тос" на суму 406044,45грн. (в т.ч. ПДВ 67673рн.88коп.), від ТОВ «Салком 2007» на суму 178073грн. 35коп. (в т.ч. ПДВ 29678грн. 89коп.), від ТОВ «Кватра-центр» на суму 430684грн. 39коп. ( в т.ч. ПДВ 71780грн. 73коп.).

У звязку з тим, що в порушення статті 13 розділу IV Декрет №13-92 ФОП ОСОБА_4 завищено валові витрати на суму 932178грн. 49коп., суд приходить до висновку про обґрунтованість донарахування позивачу Шосткинською МДПІ податку з доходів фізичних осіб за 2008р. в сумі 139826грн. 77коп. (932178грн. 49коп.*15%).

Крім того, відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що операції ФОП ОСОБА_4 з ТОВ "Кватро - центр", ТОВ "Кові - тос", ТОВ «Салком 2007» та ТОВ «Ревентон», по купівлі-продажу товару та отримання послуг на загальну суму 1118614грн. 19коп. (в тому числі ПДВ 186436грн.) не виконувалися, не мали реального товарного характеру, товар не закуповувався, не перевозився і не використовувався, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_4 неправомірно зависила податковий кредит на суму 186436,00грн. у зв'язку з безпідставним віднесенням протягом 2008 року до його складу згідно відповідних податкових накладних сум податку на додану вартість, по господарським операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг від ТОВ "Кватро - центр", ТОВ "Кові-тос" ,ТОВ «Салком 2007» та ТОВ «Ревентон». Враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 в порушення пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" було завищено податковий кредит за 2008р. на суму 186436,00грн. суд приходить до висновку про обґрунтованість донарахування Шосткинською МДПІ позивачу за 2008р. 186436,00грн. податку на додану вартість.

Що стосується донарахованої суми 3574,00грн. ПДВ за квітень 2008р. (т.1, а.с.42-43) позивач стверджує, що дана сума взагалі нарахована безпідставно, оскільки нею не були порушено норм чинного законодавства, що могло б призвести до такого донарахування.

Разом з тим, доводи позивача спростовуються матеріалами перевірки, якою було встановлено неправильне відображення підсумкових сум податкових зобов'язань на суму 4163 грн. та податкового кредиту на суму 589 грн. в реєстрах виданих податкових накладних та в податкових деклараціях з ПДВ, в результаті чого було допущено порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість» та занижено податок на додану вартість у квітні 2008 року на суму 3574 грн. Як пояснив представник відповідача Бережна І.М. в судовому засіданні, та вбачається з реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.2, а.с.133-151), вказане порушення було допущено позивачем, в результаті не внесення всіх податкових накладних до вказаного реєстру починаючи з жовтня 2007р. по квітень 2008р., (що було встановлено за результатами співставлення наданих на перевірку первинних документів та реєстру отриманих та виданих податкових накладних), а також в результаті неправильного вирахування позивачем суми ПДВ за відповідні податкові періоди. Так, наприклад, як вбачається з реєстру (т.2,а.с.146-149), сума податкового зобовязання обрахована та врахована ФОП ОСОБА_4 за квітень 2008р. становить 12251,00грн., однак згідно дійсного підрахунку сум, вказаних в реєстрі дана сума становить 8125грн.73коп. (т.2, а.с.149).

Враховуючи, що позивачем було допущено вказані вище норми Закону України «Про податок на додану вартість», (т.1,а.с.42-43, 190), на переконання суду, Шосткинською МДПІ було правомірно донараховано суму ПДВ в розмірі 3574 грн. за квітень 2008 року.

Що стосуються донарахування позивачу суми ПДВ в розмірі 7221,00грн. (т.1, а.с.40-41), суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с.24, 41) позивачкою 23.03.2009р. було подано заяву про припинення підприємницької діяльності, 24.03.2009р. ФОП ОСОБА_4 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість №НОМЕР_2.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму, своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Однак, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.41) ФОП ОСОБА_4 в податковій декларації за березень 2009 року не було визнано умовний продаж товарів, стосовно яких був нарахований податковий кредит та не збільшена сума податкових зобов'язань по товарах на суму 36092,81грн. (сума ПДВ 7221,00 грн.). Так, в судовому засіданні встановлено, що:

- в грудні 2007 року ФОП ОСОБА_4 придбано - поліуретан - 352 кг. згідно податкової накладної №52 від 28.12.2007 року на суму 35200,0 грн. (ПДВ 7040,0 грн.) - постачальник ОСОБА_12 (т.2, а.с.162,163),

- у січні 2008 року ФОП ОСОБА_4 придбано бязь - 73,5 м. згідно податкової накладної №10893 від 22.01.2008. року на суму 288,12 грн.(ПДВ 57,62 грн.) - постачальник ДП „Саватекс-2000",

- у лютому 2008 року ФОП ОСОБА_4 придбано брезент - 44.,6 м.п. згідно податкової накладної №000327 від 05.02.2008 року на суму 324,69 грн.(ПДВ 64,94 грн.) -постачальник ТОВ „Тексіка"

- придбано послуги з пошиву костюмів - 39 шт. згідно податкової накладної №3 від 04.02.2008 року на суму 280,0 грн.(ПДВ 58,0 грн.) - постачальник ТОВ „Ромашка".

Дані податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди. При перевірці книги обліку доходів та витрат підприємця, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладних, податкових накладних на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ - 24.03.2009 року, перевіркою не встановлено факт реалізації даних товарів, а також факт використання їх для потреб власної підприємницької діяльності (т.1, а.с.41), що дало підставу відповідачу зробити висновок, що дані товари не реалізовані, тому знаходяться на залишку.

Під час розгляду справи позивач визнала суму донарахованого податкового зобовязання з ПДВ в сумі 181грн., однак не погодилась з донарахуванням ПДВ в сумі 7040,00грн., пояснивши це тим, що 352 кг придбаного поліуретану було використано нею для створення рекламної продукції, у звязку з чим був укладений договір та акт виконаних робіт з ТОВ „Грантвіс ЛТД" (т.2, а.с.157). На підтвердження правомірності своєї позиції позивачем надано податкову накладну №132712 від 25.12.2007р. (т.2, а.с.159), копію квитанції до прибуткового касового ордеру (т.2, а.с.159), копію накладної (т.2, а.с.161), копію акта виконаних робіт з ТОВ «Грантвіс ЛТД» (т.2, а.с.160), з якого вбачається, що придбаний поліуретан вагою 352кг був використаний позивачкою у господарській діяльності на виготовлення рекламно-інформаційних буклетів для поширення інформації про позивача на ринку України, у звязку з новорічними святами.

Разом з тим, варто зазначити, що згідно інформаційної довідки від 28.08.2009 року №3497/23-12/33941354, наданої ДПІ у Печерському районі м. Києва (т.1, а.с.195), загальна сума податкових зобов'язань з врахуванням ПДВ (р.9) згідно даних податкової декларації по ФОП ОСОБА_4 у ТОВ "Грантвіс ЛТД" за грудень 2007р. складає всього 686,00грн., в той час як за даними перевірки ФОП ОСОБА_4 у грудні 2007 року включено до податкового кредиту по ТОВ „Грантвіс ЛТД» - ПДВ на суму 11751,57 грн. (т.2, а.с.160). Крім того, вказаний акт виконаних робіт від 30.12.2007 року, укладений з ТОВ „Грантвіс ЛТД", на який посилається ФОП ОСОБА_4, на перевірку надано не було, що підтверджується дослідженими матеріалами справи (т.1, а.с.25-55,91), під час складання узагальненого переліку документів, позивачем поставлено підпис, яким засвідчено, що інших документів, які свідчать про її господарську діяльність та спростовують викладені в акті порушення в неї немає (т.1, а.с.60). Таким чином, на момент перевірки, на підставі наданих позивачем документів та доказів, відповідачем правомірно було встановлено, що на дату анулювання свідоцтва платника ПДВ - 24.03.2009 року документально підтверджено наявність залишків товарів на суму 36092,81 грн. (сума ПДВ 7220,56 грн.), а саме: поліуретан - 352 кг. та костюми - 39 шт., по яких ФОП ОСОБА_4 повинна була визнати умовний продаж та включити до податкових зобов'язань до податкової декларації за березень 2009 року, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість донарахування позивачу 7221грн. податку на додану вартість за березень 2009р.

Що стосується нарахованих позивачу податковим повідомленням-рішенням №0000671742/0 від 20.08.2009р. штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 98615грн. 50коп. та податковим повідомленням-рішенням №0000911742/2 від 27.11.2009р в розмірі 1393грн. 50коп. - суд, зазначає, що згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи допущені позивачем порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», факт вчинення яких не було спростовано в судовому засіданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування йому фінансових санкцій, при цьому погоджується з тим, що сума санкцій згідно пп.17.1.3 п.17.3 ст. 17 Закону №2181 та п.6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України за №110 від 17.03.2001р. повинна бути розрахована виходячи не із загальної суми донарахованого податку, як було визначено у податковому повідомленні-рішення №0000671742/0 (т.1, а.с.61), а із сум недоплат за кожний податковий період (без врахування переплат в інших податкових періодах) загальний розмір яких складає 20 0018,00грн., а тому відповідачем правомірно донараховано занижену суму застосованих штрафних санкцій в розмірі 1393грн. 50коп. (т.1, а.с.141).

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 року за №0000671742/0, від 20.08.2009року за №0000681742/0, від 27.11.2009 року за №0000911742/2 прийняті відповідачем обґрунтовано, вони ґрунтуються на нормам чинного законодавства, відповідач під час їх винесення діяв в межах повноважень наданих йому законами України та ст. 19 Конституції України, дані рішення відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для їх скасування.

Оскільки судове рішення прийнято на користь відповідача, то судові витрати понесені позивачем ФОП ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2009 року за №0000681742/0 та від 27.11.2009 року за №0000911742/2, а також визнання частково неправомірним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення за №0000671742/0 від 20.08.2009року відмовити за його безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 27.09.2010року.