Постанова № 11928606, 11.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2010 р. 12:10Справа № 2а-2707/10/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Меленчук М.Ю., у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

пр. Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017 доПриватного виробничо-комерційного Підприємства

”Новые технологии”,

пров. Парусний, 11-а, кв. 12, м. Миколаїв, 54025 третя особа: Миколаївська обласна профспілка ”Солідарність”

пров. Південний, 30, м. Миколаїв, 54042

простягнення заборгованості в сумі 936,17 грн. за участю представників:

від позивача: Стоянова Н. І., довіреність № 2639/07-10, від 09.10.09

від відповідача: Яворський В. І., довіреність № 1028/01, від 13.07.10

від 3-ї особи: Яворський В.І., доручення №12/01, від 01.01.10

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на його користь 936,17 грн. заборгованості по страховим внескам за період з 1.01.05 по 31.12.09 р.р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач на обліку у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за зазначений період перебував, але страхові внески не сплачував. Сума заборгованості обрахована на підставі копій звітів, які подавалися відповідачем до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що він є платником страхових внесків на соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності до Миколаївської обласної профспілки “Солідарність”, а тому сплачувати внески до Фонду не зобовязаний. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

Представник відповідача підтримав заперечення проти позову.

У звязку з необхідністю надання відповідачем додаткових доказів, та залученням у справу третьої особи, розгляд справи було відкладено на 11.08.10 р.

У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд,

В С Т А Н О В И В:

ПП ВКП ”Нові Технології” зареєстровано як юридичну особу 27.12.99 р. Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за №30680264.

Товариство перебуває на обліку в у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідач уклав договір з МОП “Солідарність” на співробітництво, яким, окрім іншого, було передбачено і страхування працівників відповідача від тимчасової непрацездатності.

Звітів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідач не подавав.

У 2010 році позивач витребував з Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття річні звіти відповідача та на підставі них здійснив розрахунок заборгованості зі страхових внесків.

Враховуючи, що відповідач використовує працю осіб на умовах трудового договору він відповідно до ст.ст.5, 6 Закону України ”Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” № 2240-III від 18.01.01 р. (далі Закон №2240) зобовязаний забезпечити їх страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону №2240 єдиним страховиком визначений Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Положення Закону №2240 не передбачать можливості вибору підприємством страховка на власний розсуд.

За таких обставин аргументи відповідача про те, що ним сплачувалися страхові внески до МОП “Солідарність” є непереконливими та не приймаються судом до уваги при ухваленні рішення по справі.

У суду не викликає сумніву обовязок відповідача сплачувати до Фонду відповідні страхові внески.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що в задоволенні зазначеного позову Фонду необхідно відмовити з наступних підстав.

По-перше, відповідно до ч.1 ст.22 Закону №2240 платниками страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Відповідно до ч.4 ст.22 Закону №2240, юридичні особи, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду.

Оскільки в період з 2005-2009 р.р. відповідач до Фонду звітував та відповідні страхові внески не сплачував, його наймані працівники не отримували з бюджету Фонду відповідні виплати за цей період. В звязку з цим суд вважає, що відповідач фактично не був страхувальником.

За таких обставин суд вважає, що стягнення страхових внесків з підприємства за той період, коли воно не платило внески до Фонду, і фактично не мало статусу страхувальника, та найманим працівникам підприємства не надавалися (не могли бути наданні) послуги з виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності, фінансування санаторно-курортного лікування ті іншого, є безпідставним.

По-друге, відповідно до ст.30 Закону №2240 у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Відповідно до ч.4 ст.30 Закону №2240 право застосовування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.

У цьому ж випадку перевірка відповідача не проводилася, рішення керівника компетентного органу не приймалося.

Суд не виконує функції притягнення відповідача до юридичної відповідальності та не може самостійно накладати на нього стягнення.

По-третє, розрахунок сум страхових внесків зроблений позивачем носить ймовірній та приблизний характер, виконаний не на підставі даних перевірки або звітів відповідача, а на підставі копій звітів підприємства до іншого соціального Фонду.

Зазначена сума розрахунку не підтверджена первинними документами.

Обовязок спростування цієї суми, всупереч вимогам ст.71 КАС України, позивач в судовому засіданні переклав на відповідача.

Суд позбавлений можливості стягувати з підприємства суми страхових внесків, які не узгодженні відповідно до законодавства, та чітко не визначений їх розмір.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволені позову відмовити.

2. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 13.08.2010 р.