Рішення № 119254920, 17.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/235/23-ц

пр. 2-3000/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Акціонерний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення пені.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що рішенням суду розірвано депозитні договори, з відповідача стягнуто на користь позивача суми вкладів, відсотки за договорами, 3 % річних та пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». У зв`язку із тим, що банк досі відмовляється від добровільного виконання зобов`язань перед позивачем та рішення суду, яке набрало законної сили, позивач звернувся до суду із цим позовом з метою спонукати банк якнайшвидше виконати свої зобов`язання.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав відзив на позов, в якому зазначив, що у справі № 202/5076/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів, рішення суду набрало законної сили 21.09.2022. Тобто з моменту набрання рішенням законної сили не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується за період з 21.09.2022. АТ КБ «ПриватБанк» просить суд (в разі задоволення вимог Позивача) зменшити розмір пені, нарахованої Позивачем за договорами №SAMDN01000703431990 від 29 квітня 2008 року Ta№SAMDN01000727203613 від 16 липня 2012 року щонайменше, до 50 000 гривень.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд (в разі задоволення вимог позивача) зменшити розмір пені, нарахованої позивачем за договорами №SAMDN01000703431990 від 29 квітня 2008 року Ta№SAMDN01000727203613 від 16 липня 2012 року щонайменше, до 50 000 гривень, проте на переконання сторони позивача, об`єктивним та справедливим буде зменшення пені до гривневого еквіваленту сум відсотків присуджених за зазначеними депозитними договорами.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав заяву про вирішення спору за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено засідання для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано депозитний договір від 29 квітня 2008 року № SAMDN01000703431990 з особовим рахунком № НОМЕР_1 ) та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу разом із нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі 127 874,17 доларів США; проценти за період із 01 квітня 2014 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 60 176,79 доларів США; 3 % річних за період із 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 15 167,95 доларів США, а всього 203 218,91 доларів США; пеню за період із 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 1 167 949,49 грн із відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.

Розірвано депозитний договір від 16 липня 2012 року № SAMDN01000727203613 з особовим рахунком № НОМЕР_2 та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу разом із нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі 81 802,32 доларів США; проценти за період із 01 квітня 2014 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 36 564,80 доларів США; 3 % річних за період із 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 9 614,30 доларів США, а всього 127 981,42 доларів США; пеню за період із 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 736 953,65 грн із відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.

Розірвано депозитний договір від 31 серпня 2012 року № SAMDN01000728308803 з особовим рахунком № НОМЕР_3 та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу разом із нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі 688 814,05 грн; проценти за період із 01 квітня 2014 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 964 731,98 грн; 3 % за період із 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 105 630,24 грн; пеню за період із 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 1 794 320,70 грн; інфляційні втрати за період із 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 214 500,48 грн, а всього 3 767 997,45 грн із відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Компенсовано АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 14 407,50 грн за рахунок держави.

Постановою Верховного Суду від 01 червня 2022 року заяви представників ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про відмову від частини позовних вимог, задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позову до АТ КБ «ПриватБанк про стягнення неустойки (пені) із АТ КБ «ПриватБанк» за депозитними договорами та в цій частині визнано нечинними рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» у частині позовних вимог про стягнення неустойки (пені). Відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20, провадження № 14-224цс21.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» суми вкладу за депозитними договорами з нарахованими процентами і в цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» суми вкладу за депозитними договорами з нарахованими процентами залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року залишено без змін.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовано правовідносини за участю споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання особою, яка є виконавцем чи надає споживачу послуги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, яка прийнята після ухвалення судових рішень у цій справі та підлягає врахуванню, зазначено, що базою нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (пункт 68).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.

Судом встановлено, що позивач скористався правом на дострокове розірвання депозитних договорів, звернувшись до суду із позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про розірвання депозитних договорів та стягнення коштів, а тому договори вважаються розірваним та відповідно пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» після набрання рішенням суду законної сили не нараховується.

Аргументованими є твердження представника відповідача про те, що з моменту набрання рішенням законної сили не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується за період з 21.09.2022.

Проте, суд зазначає, що позивач також не заперечував вказаної обставини та уточнив свої вимоги, зазначивши, що він має беззаперечне право на стягнення з відповідача пені до 21 вересня 2022 року, з чим погоджується суд.

Щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України

За змістом статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

У разі якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Отже, зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Такий висновок зробили Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15 і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року в справі № 703/1181/16-ц (провадження № 14-442цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Велика Палата Верховного Суду після прийняття постанови у справі № 761/26293/16-ц конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.24) і від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункт 85).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)).

З урахуванням положень частини третьої статті 551 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі 761/26293/16 та принципу пропорційності в цивільному судочинстві суд вважає за можливе стягнути за період з 24.02.2022 р. по 20.09.2022 р. пеню в розмірі суми гривневого еквіваленту відсотків, які мають бути стягнуті з банку.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Акціонерного товариства Акціонерний банк «ПРИВАТБАНК» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) про захист прав споживачів та стягнення пені задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Акціонерний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 20 вересня 2022 року пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»:

- за договором № SAMDN01000703431990 від 29.04.2008 р. в розмірі 2 200 000, 00 грн;

- за договором № SAMDN01000727203613 від 16.07.2012 р. в розмірі 1 300 000, 00 грн;

- за договором № SAMDN01000728308803 від 31.08.2012 р. в розмірі 900 000, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя С. В. Вовк