Вирок № 11921817, 25.10.2010, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 1-234 / 2010 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2010 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючої судді Флоряк Д.В.

секретаря Марчук С.В.,

з участю прокурора Cавчук Н.А.,

захисника - адвоката ОСОБА_1

представника потерпілих-адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Надвірна справу, по якій обвинувачується:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець та житель АДРЕСА_1, з вищою освітою, займається підприємницькою діяльністю, не одружений, на утриманні нікого немає, не судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.172 та ч.1 ст.366 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_3 вчинив грубе порушення законодавства про працю та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Злочини ним вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_3, будучи субєктом підприємницької діяльності, наділений правом прийому на роботу, звільнення з роботи, несучи відповідальність за додержання вимог трудового законодавства, і будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, без укладення трудових договорів в квітні 2008 року прийняв на роботу на посаду лікаря стоматолога ОСОБА_4, яка протягом квітня 2008 року до 03 листопада 2008 року виконувала обовязки лікаря стоматолога, підлягала правилам внутрішнього трудового розпорядку, отримувала заробітну плату за виконану роботу, тобто перебувала у фактичних трудових відносинах з ОСОБА_3 та несла повний обсяг прав та обовязків працівника прийнятого на роботу згідно трудового договору. Проте, діючи умисно, в порушення ст. ст. 21, 22, 24, 24-1 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_3 протягом квітня 2008 року та до 03 листопада 2008 року не укладав трудового договору з ОСОБА_4 Окрім того, 27 жовтня 2009 року він звільнив з роботи ОСОБА_4, яка на той час перебувала на лікарняному, та умисно в односторонньому порядку, без відома працівника, вніс до трудового договору із ОСОБА_4 неправдиві відомості про його розірвання за згодою двох сторін, чим обмежив трудові права найманого працівника та грубо порушив законодавство про працю.

Своїми умисними діями, які виразились у грубому порушенні законодавства про працю ОСОБА_3, порушив трудові права працівника, а саме в результаті відсутності укладеного та належним чином оформленого трудового договору та в результаті внесення до трудового договору із ОСОБА_4 неправдивих відомостей про його розірвання за згодою двох сторін, обмежив трудові права найманого працівника, які надані та забезпечуються державою, тобто право на пенсійне забезпечення за стажем роботи, право на відпустки, право на відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, право на загальнообовязкове соціальне страхування, тощо.

В результаті таких протиправних дій ФОП ОСОБА_3 не сплатив податкових зобовязань суму 6829,96 грн. та страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 15093 грн. 56коп., всього на суму 21923 грн. 25 коп.

Також органами досудового слідства ОСОБА_3 вмінено, що в травні 2009 року він прийняв на роботу в стоматологічний кабінет, який знаходиться за адресою вул. АДРЕСА_2 на посаду лікаря стоматолога ОСОБА_5, який протягом травня 2009 року до 26 жовтня 2009 виконував обовязки лікаря стоматолога, підлягав правилам внутрішнього трудового розпорядку, отримував заробітну плату за виконану роботу, тобто що ОСОБА_5 перебував у фактичних трудових відносинах з ОСОБА_3 та ніс повний обсяг прав та обовязків працівника прийнятого на роботу згідно трудового договору. Діючи умисно, в порушення ст. ст. 21, 22, 24, 24-1 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_3 з травня 2009 року трудового договору з ОСОБА_5 не укладав, а 26.10.09 незаконно звільнив його з роботи, чим обмежив його трудові права найманого працівника та грубо порушив законодавство про працю.

Допитаний в якості підсудного ОСОБА_3 в судовому засіданні вину не визнав і пояснив, що з 08 грудня 2006 року він здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про реєстрацію фізичної особи підприємця, надає послуги медичної практики ортопедичної стоматології. Для здійснення своєї підприємницької діяльності він відкрив 3 стоматологічні кабінети, а саме в м.Надвірна, м.Галич та в м.Бурштин. На даний час, в його кабінетах працюють 6 лікарів стоматологів, з якими укладено трудові договори.

В жовтні 2008 року до нього в стоматологічний кабінет в м.Надвірна прийшла ОСОБА_4 та запитала, чи може він прийняти її на роботу на посаду лікарястоматолога. Він запропонував їй кілька раз підійти до нього в стоматологічний кабінет, подивитись на умови праці, і якщо вона буде згідна, після цього він прийме її на роботу.

03 листопада 2008 року він разом з ОСОБА_4 в приміщенні Надвірнянського районного центру зайнятості уклав та зареєстрував трудовий договір і з вказаного числа та до 27 жовтня 2009 року ОСОБА_4 працювала в його стоматологічному кабінеті, який знаходиться в м.Галич по вул. Коновальця, 1, та виконувала роботу лікаря стоматолога і отримувала заробітну плату за виконану роботу в розмірі 720 грн., як це було обумовлено в трудовому договорі. Заробітної плати в розмірі 3200 гривень він ніколи їй не виплачував. В жовтні 2009 року ОСОБА_4 повідомила йому, що хоче відкривати свій стоматологічний кабінет та що хоче розірвати з ним трудовий договір. 27 жовтня 2009 року він разом з ОСОБА_4 направився до Надвірнянського районного центру зайнятості та розірвав з нею трудовий договір. При розірванні трудового договору вона була разом з ним та ставила підписи в трудовому договорі власноручно.

Щодо працевлаштування ОСОБА_5 то він пояснив, що такого працівника в нього не було, та що він не виконував робіт лікаря стоматолога. Посилання ОСОБА_5 на факт роботи лікарем-стоматологом вважає неправдивими і нічим не підтвердженими. Здійснювати щоденний контроль за всіма працівниками він не міг, скільки він має декілька стамоткабінетів, а тому бачити, хто і на яких підставах там знаходиться і чим займається, він не має фізичної змоги.

Оскільки порушень трудового законодавства по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 він не допускав, просить його виправдати.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини у предявленому йому обвинуваченні, його видна доводиться зібраними та дослідженими доказами по справі.

Так, допитана в якості потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердила, що після закінчення медичної академії в м.Івано-Франківську їй повідомили про те, що підприємець ОСОБА_3 набирає працівників в стоматологічний кабінет в м.Галич. Тому в квітні 2008 року вона підійшла до ОСОБА_3 та домовилась з ним про те, що він приймає її на роботу в стоматологічний кабінет що в м.Галич, на посаду лікаря-стоматолога. Крім того ОСОБА_3 сказав, що хоче подивитись, як вона працює та що вона повинна відпрацювати 2-3 тижні в стоматологічному кабінеті в м.Надвірна. З другої половини квітня 2008 року вона приступила до виконання обовязків лікаря стоматолога в стоматологічному кабінеті в м.Надвірна. Після того, як вона відпрацювала певний час в м.Надвірна, ОСОБА_3 повідомив, що вона влаштовує його як працівник та щоб вона виходила на роботу в стоматологічний кабінет в м.Галич. Вона розпочала працювати в ОСОБА_3 в стоматологічному кабінеті в м.Галич і 03.11.2008 року він уклав з нею трудовий договір та зареєстрував його в Надвірнянському районному центрі зайнятості. Згідно з умовами трудового договору до її обовязків як лікарястоматолога входило прийом пацієнтів та їх лікування, обумовлено робочий день, який тривав з 09.00 год. до 20.00 год., та заробітну плату, яка становила 3200 грн., і вихідний день неділя.

03 листопада 2008 року ОСОБА_3 сам приніс їй трудовий договір про її прийняття на роботу та сказав, щоб вона його підписала і що він сам поїде в Надвірнянський районний центр зайнятості та зареєструє її як найманого працівника.

Також потерпіла пояснила, що в червні 2009 року її чоловік ОСОБА_5 також попросився на роботу в стоматологічний кабінет в м.Галич і ОСОБА_3 прийняв його на роботу на посаду лікаря стоматолога, проте трудового договору з ним не укладав. До обовязків її чоловіка ОСОБА_5 як лікаря стоматолога, також входило прийом пацієнтів, та їх лікування, робочий день тривав з 09.00 год. до 20.00 год., заробітна плата обумовлена в 2000 грн., вихідний день неділя.

В квітні 2009 року вона повідомила ОСОБА_3 про те, про те, що хоче відкрити свій стоматкабінет і що приблизно на протязі півроку вона звільниться з роботи, на що він зреагував негативно і повідомив, що буде їй в цьому перешкоджати.

23.10.09 року, коли вона та її чоловік ОСОБА_5 знаходились на робочому місці в стоматологічному кабінеті в АДРЕСА_2, коли в офіс зайшов ОСОБА_3 та шахрайським способом заволодів її мобільним телефоном та телефоном її чоловіка, які потім повернув вже без сім-карток. Як стало відомо пізніше, ОСОБА_3 того ж дня переоформив номери мобільних телефонів на контракт та використовує їх у власних цілях.

А коли в понеділок 26.10.09 року вона та її чоловік вийшли на роботу в стоматкабінет, то побачили, що їхні робочі місця були заняті іншими працівниками. Згодом приїхав ОСОБА_3 та повідомив, що вони більше не працюють в його кабінеті. Ні вона, ні її чоловік не писали заяв про звільнення і на той час не мали бажання звільнятись з роботи. По цій причині того ж дня їй стало погано, та наступного дня - 27.10.09 її чоловік викликав дільничного лікаря додому, який відкрив їй лікарняний. З 27.10.09 по 10.11.09 згідно лікарняного листа вона перебувала в дома на амбулаторному лікуванні.

В другій половині листопада 2009 року вона зателефонувала до Надвірнянського районного центру зайнятості, де їй повідомили про те, що ОСОБА_3 розірвав з нею трудовий договір, але не в односторонньому порядку, як вона думала, а за згодою двох сторін. Проте на час розірвання трудового договору вона була в дома на лікарняному та не могла бути присутньою в центрі занятості. Отримавши копію трудового договору в Надвірнянському центрі занятості, вона побачила, що в договорі вказано заробітну плату в розмірі 720 грн., а не ту яку він реально їй виплачував 3200грн., та що підроблено її підпис. Крім того їй також стало відомо що ОСОБА_3 так і не уклав письмового трудового договору з її чоловіком ОСОБА_5

Звільнивши її та її чоловіка з роботи, ОСОБА_3 не виплатив їм зарплату, а також компенсації за невикористані відпустки, крім того при розірванні трудового договору ОСОБА_3 не вніс відповідного запису в її трудову книжку. Вона та її чоловік ОСОБА_5 втратили весь обсяг прав працівників, тобто право на відпустки, право на відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, право на загальнообовязкове соціальне страхування, тощо. Крім того за вказані періоди вона та її чоловік втратили право на пенсійне забезпечення за стажем роботи.

Протиправними діями ОСОБА_3 порушено її законні права, не виплачено заробітну плату та заподіяно моральну шкоду. Просить покарати підсудного згідно з вимогами закону та стягнути 2233,62 грн. заборгованості по зарплаті, 2374,19 грн. компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2009 рік, 30399,05 грн. заборгованості за вимушені прогули та 35006,86 грн. моральної шкоди.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 дав показання аналогічні за своїм змістом показам потерпілої ОСОБА_4, додатково доповнивши, що ще під час закінчення інтернатури в Івано-Франківському держаному медичному університеті він домовився з ОСОБА_3 про те, що той приймає його на роботу в стоматологічний кабінет, що в м.Галич, і що протягом травня - червня 2009 року він проходив стажування в цьому стоматологічному кабінеті. Про те, що ОСОБА_3 набирає працівників в стоматологічний кабінет, йому повідомила його дружина ОСОБА_4, яка вже працювала в нього з квітня 2008 року. В першій половині червня 2009 року ОСОБА_3 допустив його до виконання обовязків лікаря-стоматолога в стоматологічному кабінеті в м.Галич.

При прийнятті його на роботу він запитав, чи буде ОСОБА_3 укладати з ним трудовий договір. Протягом кількох днів в червні 2009 року ОСОБА_3 приніс йому трудовий договір про прийняття на роботу та сказав щоб він його підписав та що він сам поїде в Надвірнянський районний центр зайнятості та зареєструє його як найманого працівника. Записів в його трудову книжку про прийом на роботу ОСОБА_3 не зробив.

Таким чином з червня 2009 року він добросовісно виконував свої трудові обовязки, та за період роботи претензій до нього не було.

Звільнивши його та його дружину з роботи, ОСОБА_3 не виплатив їм зарплату а саме дружині 3200грн., та йому 2000 грн., а також компенсації за невикористані відпустки, крім того при розірванні трудового договору, ОСОБА_3 не вніс відповідного запису в їхні трудові книжки. Також він підтвердив, що 27.10.09 на момент розірвання ОСОБА_3 трудового договору за згодою двох сторін в Надвірнянському центрі зайнятості, його дружина була хвора та перебувала вдома на амбулаторному лікуванні.

Протиправними діями ОСОБА_3 також порушено його законні права, не виплачено заробітну плату та заподіяно моральну шкоду. Просить покарати підсудного згідно з вимогами закону та стягнути 1416,18 грн. заборгованості по зарплаті, 670,45 грн. компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2009 рік, 18363,82 грн. заборгованості за вимушені прогули та 20450,45 грн. моральної шкоди.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні суду пояснила, що вона працює на посаді провідного спеціаліста Надвірнянського районного центру зайнятості, з 29.01.2009 року і до її посадових обовязків входить реєстрація та зняття з реєстрації трудових договорів між ФОП та найманими працівниками, прийняття звітів від ФОП та інше. На момент укладення договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона не працювала в Надвірнянському районному центрі зайнятості. Однак, вже 27.10.2009 року до неї в кабінет зайшов ОСОБА_3 з незнайомою їй жінкою. Як він пояснив, жінка була його наймана працівниця ОСОБА_4 та що він бажає розірвати з нею трудовий договір за згодою двох сторін. ОСОБА_3 представив 2 екземпляри трудового договору між ним та ОСОБА_4 Нею було посвідчено розірвання трудового договору, вона внесла записи в екземпляр трудового договору, який зберігався в Надвірнянському РЦЗ, та в представлені ОСОБА_3 два екземпляри, про розірвання трудового договору та завірила відтиском печатки Надвірнянського РЦЗ. При розірванні трудового договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трудова книжка останньої представлена не була, оскільки ОСОБА_3 був зобовязаний вносити записи в трудову книжку особисто, а РЦЗ тільки посвідчує запис у трудовій книжці відтиском печатки. При розірванні трудового договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 паспорт останньої вона не перевіряла.

Після розірвання трудового договору 27.10.2009 року ОСОБА_3 до Надвірнянського РЦЗ за посвідченням запису про розірвання трудового договору в трудовій книжці ОСОБА_4 не звертався.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 ствердила, що з квітня 2008 року по серпень 2009 року вона працювала медичною сестрою в стоматкабінеті в м.Галичі по вул. Коновальця, однак трудового договору з нею не було укладено. В цей же період там також працювала лікарем-стоматологом ОСОБА_4, а приблизно з червня 2009 року також працював і ОСОБА_5 Заробітну плату їм виплачували без ведення жодних відомостей в тому розмірі, який був погоджений із ОСОБА_3 На яких підставах вони працювали, і чи були укладені з ними трудові договори, вона пояснити не може.

Винність підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину також доводиться:

- копією листка непрацездатності серії НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_4 з 27.09.2010 року відкрито лікарняний (а.с. 12 );

- висновком експерта №09/07-219 від 25.06.2010 року, з якого вбачається, що підписи у графі «працівник» рядків №15, 17, 20 трудового договору між працівником ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 від 03.11.08 виконані не ОСОБА_4 а іншою особою (а.с.52-54);

- висновком експерта №23/6481 від 21.07.2010 року, з якого також вбачається, що підписи у графі «працівник» рядків №15, 17, 20 трудового договору між працівником ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 від 03.11.08 виконані не ОСОБА_4 а іншою особою (а.с. 91-93);

- трудовим договором між працівником і фізичною особою від 03.11.2008 року, в якому зазначено заробітну плату в розмірі мінімальної, крім того підписи виконані від імені працівника, не належать ОСОБА_4 ( а.с. 94);

- листом ДПІ №3753 від 22.07.2010 року, відповідно до якого нараховано несплачені податкові зобовязання ФОП ОСОБА_3 на суму 682 9.96 грн. (а.с. 110-111);

- листом ПФУ №3616/-04 від 26.07.2010 року, відповідно до якого нараховано несплачені внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 15093,56 грн. (а.с. 113-114);

- актом перевірки №09-14-075/45 від 01.06.2010 року, проведеної територіальною державною інспекцією праці в Івано-Франківській області, з якого вбачається, що ОСОБА_3 допущено порушення вимог трудового законодавства по відношенню до ОСОБА_4 (а.с.36-37).

Разом з тим суд вважає, що з предявленого ОСОБА_3 обвинувачення слід виключити епізод, який повязаний з грубим порушенням вимог трудового законодавства відносно потерпілого ОСОБА_5, так як ні досудовим слідством, так і наданими і дослідженими в судовому засіданні доказами і показами свідків не доведено такого факту.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 про те, що приблизно в червні 2009 року він лікував зуби в ОСОБА_5 суд не може поставити в основу доведеності вини ОСОБА_3, оскільки жодних підтверджуючих доказів проведення такого лікування чи доказів оплати за лікування свідок суду не надав.

З цих же міркувань суд не може взяти до уваги покази допитаних в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_5 був прийнятий на роботу лікаря-стоматолога в стоматкабінет в м.Галичі, де здійснював лікарську діяльність і за це отримував заробітну плату, оскільки зазначені свідки є близькими родичами ОСОБА_5 і прямо заінтересовані в результаті справи.

Інших доказів, втому числі і письмових доказів, які хоча б будь-яким чином підтверджували вину ОСОБА_3 по даному епізоду, ні досудовим слідством, ні в ході судового слідства не здобуто.

Таким чином, оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.172 КК України, оскільки він вчинив грубе порушення законодавства про працю, та за ч.1 ст. 366 КК України, оскільки він вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а також обставини, при яких злочини вчинені.

Обставин, які б обтяжували чи помякшували вину підсудного, судом не встановлено.

По місцю проживання підсудний ОСОБА_3 характеризуються позитивно.

Враховуючи всі обставини справи, дані про особу підсудного, його молодий вік, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, думку потерпілої ОСОБА_4 щодо покарання в межах закону, суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_3 слід призначити покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів в межах санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинені злочини у вигляді штрафу. Також суд вважає, що є всі підстави застосувати до підсудного ст.69 КК України і при вирішенні питання про призначення покарання відповідно до п.2 вказаної статті КК України не призначати ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю, зважаючи на те, що це є джерелом його існування та погашення певних боргових та інших зобовязань перед третіми особами.

З врахуванням правовідносин, які склалися, суд вважає за необхідне надати потерпілій ОСОБА_4 можливість звернутися з позовом про відшкодування заподіяної шкоди в цивільно-правовому порядку, а за даних обставин її цивільний позов слід залишити без розгляду.

Також з огляду на наведене вище суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні цивільного позову ОСОБА_12

По справі було проведено почеркознавчу експертизу (а.с.90), витрати за яку слід стягнути з підсудного.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. ст.172 та ч.1ст.366 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.172 КК України - 700 грн. штрафу;

- за ч.1 ст.366 України - 850 грн. штрафу із застосуванням ст. 69 КК України без позбавленням права займатися підприємницькою діяльностю.

Згідно ст.70 КК України визначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України 850 грн. штрафу без позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Цивільний Позов ОСОБА_4 залишити без розгляду.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 328,44 грн. на користь УДК Івано-Франківської області (код 25574765 МФО 836014 р/р 31255272210165 банк одержувач УДК Івано-Франківської області для НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області за експертизу 09/03-275).

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб в Івано-Франківський апеляційний суд через Надвірнянський районний суд.

Суддя підпис Флоряк Д.В.

Згідно з оригіналом. Суддя Флоряк Д.В.