Ухвала суду № 119216598, 08.05.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 654/3319/18

н/п 4-с/766/70/24

У Х В А Л А

08.05.2024р. Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Рядча Т.І., за участю секретаря Дембіцької Е.О. розглянувши матеріали скарги представника боржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва, в частині вимог про зобов`язання повернути кошти,

в с т а н о в и л а:

Скаржниця, з урахуванням уточнених вимог, просить визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 20.04.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інше майно боржника, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та виключити заявницю з реєстру боржників, зобов`язати повернути скаржниці відраховані 06.03.2024 року з грошового забезпечення грошові кошти в сумі 4756 грн. 12 коп., які перераховані на розрахунковий рахунок приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни Херсонським зональним відділом Військової служби правопорядку.

Ухвалою від 13.03.2024 р. скаргу було прийнято до розгляду.

В судове засідання скаржниця не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд скарги без її участі.

В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. не з`явилась, про розгляд справи була повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Згідно ч.1ст.1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2ст.1212 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття "спір про право", наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду також звернула увагу, що процесуальні кодекси не містять норми про процесуальну аналогію. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні […] Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії".

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги в скарзі в частині повернення скаржниці відраховані 06.03.2024 року з грошового забезпечення грошові кошти в сумі 4756 грн. 12 коп., які перераховані на розрахунковий рахунок приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни Херсонським зональним відділом Військової служби правопорядку підлягає залишенню без розгляду, оскільки суд дійшов висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючисьст. 294 ЦПК України

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва в частині повернення скаржниці відрахованих 06.03.2024 року з грошового забезпечення грошових коштів в сумі 4756 грн. 12 коп. заявнику залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Т.І. Рядча