Рішення № 11914132, 03.09.2010, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-1684/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючої судді Самойлової О.В.,

при секретарі: - Ушак Ю.С.,

за участю позивача: - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Феодосійська суднобудівна компанія „Море” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації середнього заробітку, моральної шкоди,

встановив :

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Феодосійська суднобудівна компанія „Море” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації середнього заробітку, моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що позивач працював у відповідача з 1974 року по 02.06.2008 року, відповідач з 2006 року не виплачував йому заробітну плату, посилаючись на відсутність грошових коштів, також відповідач не провів розрахунок при його звільненні, заборгованість склала 18237,02 грн., також не виплачена компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01.09.2009 року 7622,64 грн., у звязку із тим, що з позивачем не було проведено своєчасно розрахунок при звільненні, він просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 13979,20 грн. та компенсацію на цю суму у розмірі 875,45 грн., також вважає, що порушення його прав відповідачем спричинило йому моральну шкоду на суму 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 12376,99 грн. залишені без розгляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, що в ньому зазначені та пояснив, що з березня 1974 року по 02.06.2008 року працював на заводі, йому з 2006 року не виплачували заробітну плату, на тепер заборгованість по заробітній платі частково стягнута за рішенням КТС, за який самий час він не памятає, але рішення на тепер не виконано, також він звертався із заявою до Господарського суду АРК про включення його до реєстру кредиторів на суму заборгованості по заробітній платі, просить стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутність та заперечення, в якому зазначив, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди не визнає, пояснив, що 12 січня 2008 року щодо підприємства порушено справу про банкрутство, ОСОБА_2 написав заяву до Господарського суду АРК про включення його у реєстр кредиторів, заборгованість по заробітній платі у сумі 12376,99 грн. увійшла до реєстру, тому немає підстав для стягнення заборгованості у судовому порядку, заборгованість по заробітній платі за 2008 рік виплачена заводом ОСОБА_2 у добровільному порядку 18.05.2010 року, відомості про те, яка саме сума заробітної плати стягнута за рішенням КТС, відсутні, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також не визнає, тому, що відсутня провина підприємства у цьому, рахунки заводу тривалий час заарештовані, відсутня можливість розпоряджатися грошовими коштами, стосовно стягнення моральної шкоди, та позивачем пропущений строк позовної давності.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

У безспірному порядку судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 19.03.1974 року, наказом № 103/к від 30.05.2008 року позивач був звільнений з посади за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у звязку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору, про що свідчать відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_2 (а.с. 15). З довідки № 170/994 від 24.11.2009 року слідує, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 за час з березня 2006 року по грудень 2007 року складає 12376.99 грн. і включена до реєстру вимог кредиторів на підставі ухвали Господарського суду АР Крим № 2-3/626-2008 від 18.04.2008 року (а.с. 23). З довідки № 16 від 25.03.2009 року (а.с. 5) слідує, що ОСОБА_2 не виплачена заробітна плата за період з березня 2008 року по вересень 2008 року у сумі 5597,36 грн. Сторонами визнано, що заробітна плата за 2008 рік виплачена відповідачем позивачу у добровільному порядку 18 травня 2010 року, але представник відповідача не надав відомостей про розмір виплаченої суми заборгованості, а позивачем наданий чек про отримання через банківську установу 19 травня 2010 року суми у розмірі 5598,71 грн. (а.с. 49), таким чином, недоплачена сума складає 261,32 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача. Крім того, на примусовому виконанні у ВДВС Феодосійського МУЮ знаходяться два посвідчення КТС № 2362 від 19.11.2007 року на суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 8170,42 грн.(а.с. 51) та № 1364 від 19.10.2006 року на суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 3664,86 грн. (а.с. 53).

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці”, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Частина 1 ст. 116 КЗпП України передбачає, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Стаття 34 Закону України „Про оплату праці” передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 грудня 1997 року № 1427. Зазначені нормативні акти поширюються на підприємства, установи, організації усіх форм власності та господарювання і застосовуються в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу чи з будь-яких інших причин, крім вини самого працівника. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

У наданій відділом статистики м. Феодосії довідки від 14.07.2010 року зазначені коефіцієнти приросту споживчих цін по Україні за 2006 2010 роки, відповідно розрахунку сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачу на суму 5860,03 грн. на 01.07.2010 року складає 1393,00 грн. (а.с. 45), що і підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за його несвоєчасну виплату, то вони не підлягають задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.10.2007 року у відношенні відповідача запроваджено процедуру розпорядження майном, також постановлена 02 липня 2008 року ухвала про санацію підприємства, 12 січня 2008 року порушено справу про банкрутство. За таких обставин, вина підприємства, як обставина для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відсутня, тому в цієї частині підстав для задоволення позовних вимог немає.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до вимог статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк.

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із наступними змінами розяснено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності, який позивачем пропущений без поважних причин, тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням того, що позивач оплатив судовий збір у сумі 08.50 грн., з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 08,50 грн., на користь держави з відповідача необхідно стягнути суму судового збору у розмірі 42,50 гривні та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 38, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, Законом України „Про оплату праці”,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Феодосійська суднобудівна компанія „Море” ( м. Феодосія, смт. Приморський вул. Десантників, 1 (ЕДРПОУ 14309008, р/р 260083003350655, філія „Відділення ПІБ м. Феодосія в АРК”, МФО 324388) на користь ОСОБА_2 заборгованість по нарахованій, але не виплаченої заробітній платі у сумі 261,32 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати на 01.05.2010 року у сумі 1393,00 грн., судові витрати у сумі 08 грн. 50 коп., а всього 1662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 82 коп. Сума заборгованості по невиплаченій заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати визначена без рахунку податків та інших обовязкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Феодосійська суднобудівна компанія „Море” ( м. Феодосія, смт. Приморський вул. Десантників, 1 (ЕДРПОУ 14309008, р/р 260083003350655, філія „Відділення ПІБ м. Феодосія в АРК”, МФО 324388) судовий збір на користь держави у розмірі 42,50 грн. та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крім через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Самойлова О.В.