Ухвала суду № 119131855, 15.05.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9080/24

провадження № 6/753/501/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Шаповалової К.В., за участі секретаря судового засідання Давидюк В.О., приватного виконавця Павлюка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, боржник ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Таскомбанк»,

В С Т А Н О В И В:

7 травня 2024 року до суду надійшло вказане вище подання приватного виконавця.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 травня 2024 року справу передано в провадження судді Шаповаловаї К.В. Фактично справу було передано судді 10 травня 2024 року.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа№ 753/11686/15, виданого 25 січня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованості у розмірі 217844, 90 доларів США. За результатами перевірки майнового стану боржника приватному виконавцю стало відомо, що у нього є нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка не зареєстрована за боржником на праві власності. Оскільки боржник злісно ухиляється від виконання свого зобов`язання перед стягувачем та іншого майна та коштів у нього немає, приватний виконавець вважає за необхідне отримати дозвіл суду на звернення стягнення на вказану квартиру.

Відповідно до частини одинадцятої статті 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного, приватного виконавця.

У судове засідання 15 травня 2024 року у режимі відеоконференцзв`язку з`явився приватний виконавець, підтримав доводи, викладені у поданні, вказав, що боржнику відомо про відкрите відносно нього виконавче провадження, проте на виклик приватного виконавця він не з`явився, декларацію не подав, ухиляється від виконання зобов`язань перед стягувачем. Просив подання задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши долучені до подання докази, заслухавши обґрунтування приватного виконавця, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 5 липня 2016 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та стягнуто з них солідарно заборгованість у розмірі 217844,90 доларів США.

Постановою приватного виконавця Павлюка Н.В. від 12 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Доказів надсилання вказаної постанови боржнику до подання не долучено, оскільки список згрупованих відправлень та чек Укрпошти не є належними доказами надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику. Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

13 квітня 2021 року приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів та майна боржника. 15 вересня 2022 року приватним виконавцем винесено також постанову про арешт коштів боржника.

Відповідно до постанови приватного виконавця від 30 вересня 2022 року змінено стягувача у виконавчому провадженні з АТ «Універсал банк» на АТ «Таскомбанк».

Також до подання приватним виконавцем долучені відповіді на запити банківських установ щодо наявності/відсутності коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 та залишок таких коштів.

Судом також встановлено, що відповідно до долученої до подання копії договору дарування від 3 грудня 2015 року ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 2 листопада 2023 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким визнано недійсним договір дарування квартири від 3 грудня 2015 року.

Згідно із відомостей з ДРРП станом на 4 квітня 2024 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців (ч. 1 ст. 5 закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

У відповідності до пункту 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Порядок звернення стягнення на майно боржника передбачений у ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Частини перша, друга статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Таким чином, звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку можливе за умови належного проведення виконавчих дій, достовірного встановлення належності цього майна боржнику та відсутності у боржника коштів чи іншого нерухомого майна на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача.

Відповідно до наданих до суду документів, судом не вбачається, чи приватним виконавцем було належним чином проведено всі необхідні виконавчі дії, чи з`ясовувалося наявність чи відсутність у боржника рухомого майна, коштів чи іншого нерухомого майна. Приватний виконавець не вказав, якою на даний час є заборгованість боржника за виконавчим листом.

Так до подання не надано доказів того, що приватний виконавець здійснював запити, зокрема до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Головний сервісний центр МВС України, Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, Держспоживслужбу, Морську адміністрацію України з вимогою надати інформацію щодо реєстрації майна за боржником.

Відсутні відомості чи звертався приватний виконавець із запитами до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби, Пенсійного фонду України для встановлення наявності у боржника доходу, коштів, на які можливо звернути стягнення.

Відсутні також відомості того чи виходив приватний виконавець за місцем проживання боржника для можливості опису рухомого та нерухомого майна.

Відповідно до положень частини першої статті 438, частини першої статті 439 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Так, з матеріалів подання убачається, що приватним виконавцем вихід за адресою проживання боржника не здійснювався, майновий стан боржника за місцем його мешкання не перевірявся.

Також приватний виконавцем не з`ясовано чи є нерухоме майно, дозвіл на звернення стягнення якого він просить у суду, спільною сумісною власністю подружжя, чи зареєстровані за адресою такого нерухомого майна малолітні/неповнолітні діти і чи не призведе таке звернення стягнення на нерухоме майно до порушення прав таких осіб.

У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частини шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Окрім того, у відповідності до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Н.В. надав суду неповну інформацію щодо статусу та належності цього та іншого майна боржника, наявність у боржника коштів, що виключає на даний час можливість звернення стягнення на нього в порядку статті 440 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 260, 261,353, 354, 355, 440 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні подання приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, боржник ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Таскомбанк» - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 20 травня 2024 року.

Суддя К.В. Шаповалова