Рішення № 119102746, 19.04.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 234/12173/21

Провадження № 2/202/1815/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Доценко С.І.

секретаря судового засідання Тарасової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських пав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и в :

08 вересня 2021 року позивачі звернулися до Краматорського міського суду Донецької області з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування вимог позивачі посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 . Її батьками є: відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

17 березня 2020 року мати дитини покинула доньку біля будинку АДРЕСА_1 та 24 квітня 2020 року малолітню було передано до КНП «КБД «Антошка».

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 лютого 2021 року по справі № 234/10295/20 матір дитини було позбавлено батьківських прав.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 травня 2021 року № 604 малолітній дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

21 липня 2021 року рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради № 911 позивачів було призначено опікунами над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та 26 липня 2021 року дитину передано в сім`ю позивачів.

Таким чином, починаючи з 26 липня 2021 року та по теперішній час, ОСОБА_4 , 2020 р.н. проживає у родині позивачів за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачам на праві спільної сумісної власності.

Позивачі вказують, що малолітня знаходиться на повному їхньому утриманні та забезпеченні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки. Після народження дитини, жодного разу в її житті не з`являвся, не провідує її, не виявляє бажання надавати доньці матеріальну допомогу, здоров`ям та життям дитини зовсім не цікавиться, а тому самоусунувся від здійснення своїх батьківських обов`язків щодо дитини.

В зв`язку з наведеним, позивачі просили суд: позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08 листопада 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08 лютого 2022 року закрито підготовче провадження у справі, розгляд якої призначено по суті.

17 листопада 2023 року зазначена цивільна справа надійшла за підсудністю із Краматорського міського суду Донецької області на підставі Розпорядження Верховного Суду №8/0/9-22 від 15.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2024 року дану цивільну справу було прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2024 року закрито провадження у справі, розгляд якої призначено по суті.

В судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, згідно заяви представника останній просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи в своїй заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, зокрема надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , актовий запис про народження № 339, складений 03 квітня 2020 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Її батьками є: відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03 квітня 2020 року.

Встановлено, що 17 березня 2020 року мати дитини покинула доньку біля будинку АДРЕСА_1 та 24 квітня 2020 року малолітню було передано до КНП «КБД «Антошка».

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 лютого 2021 року по справі № 234/10295/20 матір дитини ОСОБА_7 було позбавлено батьківських прав.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 травня 2021 року № 604 малолітній дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

21 липня 2021 року рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради № 911 позивачів було призначено опікунами над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та 26 липня 2021 року дитину передано в сім`ю позивачів.

Судом встановлено, що починаючи з 26 липня 2021 року та по теперішній час, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає у родині позивачів за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачам на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, відповідач з моменту народження дитини, тобто з березня 2020 року самоусунувся від здійснення своїх батьківських обов`язків щодо дитини, не цікавиться її здоров`ям, фізичним, духовним та моральним розвитком, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не спілкується з ним та не відвідує його.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сім`ї мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці». Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, лю6ові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та и людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Оскільки дитина проживає разом з матір`ю, тобто позивачем ОСОБА_8 , вона має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківства.

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, батько (мати) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. В пункті 16 даної Постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. А тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

В своєму висновку Орган опіки та піклування Краматорської міської ради Донецької області від 09 лютого 2024 року за вих..№ 01-49/335 вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Всі питання щодо виховання та забезпечення дитини необхідним вирішуються опікунами дитини - позивачами по справі, без участі та підтримки з боку відповідача.

Положенням ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7 СК України, передбачено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до переконання, що позивачем доведений той факт, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, протягом тривалого часу, а саме, з березня 2020 року не цікавився долею дитини, не спілкується з нею, не цікавиться її життям та здоров`ям, не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, повністю обірвав з нею зв`язок, тобто, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення в цій частині позовних вимог.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, суд застосовує наступні норми права.

Згідно до ст. ст. 180, 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, який набув чинності 08 липня 2017 року були внесені зміни до частини 2 ст. 182 СК України, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку(доходу)матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Судом встановлено, що відповідач є працездатним, ним не надано доказів наявності в нього на утримання інших дітей або непрацездатних батьків, наявності інших обставини, що мають істотне значення.

Як зазначалося вище, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Оскільки позивачами не надано доказів сум заробітку (доходу) відповідача, суд позбавлений можливості визначити, чи має відповідач достатній заробіток (дохід).

Крім того, відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а вразі подання заяви про видачу судового наказу -із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що розмір аліментів на утримання дитини на користь позивача ОСОБА_1 повинен становити 1/4 частку доходів відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, в зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн., сплачений ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141-142, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських пав та стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася у м. Краматорську Донецької області (актовий запис про народження № 339, складений 03 квітня 2020 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомий на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

-третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 04052809, місцезнаходження за адресою: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, пл.. Миру, буд. 2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 19 квітня 2024 року.

Суддя С. І. Доценко