Постанова № 11907147, 14.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6053/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І., Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 24674,07 грн., -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2010 року позивач - Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 24674 грн. 07 коп., в якій просив стягнути з гр. ОСОБА_2 кошти, отримані обманним шляхом в розмірі 24674 грн. 07 коп. (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят чотири грн. 07 коп.) на користь Київського міського центру зайнятості (а.с. 4-7).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року позов Київського міського центру зайнятості задоволено, а саме: стягнено з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-6, р/р 37179301900001 у Головному управлінні Державного казначейства міста Києва, МФО 820019, ідентифікаційний код 03491091) грошові кошти у розмірі 24 674,07 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 07 коп. (а.с. 47-51).

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, представник відповідача - ОСОБА_2 подав заяву про апеляційне оскарження (а.с. 53) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року та винести нову, якою повністю відмовити Київському міському центру зайнятості у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню (а.с. 59-61).

Крім того, разом з апеляційною скаргою апелянт подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій просить суд поновити строк оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010 р., мотивуючи тим, що копію постанови отримав лише 26.07.2010 р., що позбавило його можливості у передбачений КАС України строк подати заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу (а.с. 62).

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (в редакції, яка діяла на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до журналу судового засідання від 17.06.2010 року по справі № 2а-6053/10/2670 відповідач, або його представник не були присутніми при проголошенні вступної та резолютивної частин постанови (а.с. 44-45); постанову складено в повному обсязі та підписано 09 липня 2010 року (а.с. 47-51); дата отримання ОСОБА_2 копії постанови суду від 17.06.10 р. зазначена - 26.07.2010 р., про що відповідач розписався на зворотній частині повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 52-зворотня сторона).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та апеляційна скарга подані в строк, передбачений нормами КАС України з моменту отримання копії оскаржуваного рішення, таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року представником ОСОБА_2 не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позов Київського міського центру зайнятості, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 11 квітня 2007 року по 4 квітня 2008 року відповідач мав статус фізичної особи - підприємця та надав позивачу недостовірні відомості з цього питання.

Відповідно до висновків Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 36 від 24 червня 2009 року відповідач належить до категорії зайнятого населення.

Відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю за період з 11 квітня 2007 року по 4 квітня 2008 року у розмірі 24 674,07 грн.

Доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 24 674,07 грн. отриманих ним в якості допомоги по безробіттю в матеріалах справи не має, а тому сума коштів, на думку суду першої інстанції, незаконно отриманих, підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи не в повному обсязі зясував обставини, що мають значення для справи, невірно надав правову оцінку обставинам справи, таким чином, апеляційну скаргу представника відповідача слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог Київського міського центру зайнятості відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, 11 квітня 2007 року ОСОБА_2 подав заяву до Дарницького районного центру зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості, з проханням надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

При цьому, відповідач зазначив, що він не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа підприємець (а.с. 12).

Наказом Дарницького районного центру зайнятості № 34820/73 від 11 квітня 2007 року відповідачу з 11 квітня 2007 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 11.04.2007 р. по 04.04.2008 р. (а.с. 14).

Наказом Дарницького районного центру зайнятості № 8579/117 від 24 червня 2009 року ОСОБА_2 знято з обліку громадян, які шукають роботу і безробітних у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю (а.с. 17).

Відповідно до висновків Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 36 від 24 червня 2009 року відповідач належить до категорії зайнятого населення (а.с. 18).

Наказом Дарницького районного центру зайнятості № 30 від 25 червня 2009 року прийнято рішення про повернення відповідачем незаконно отриманої суми матеріального забезпечення на випадок безробіття (а.с. 19).

На підставі зазначеного наказу 26 червня 2009 року відповідачу надіслано повідомлення № 24/1226, яким запропоновано в добровільному порядку повернути незаконно отримані кошти у розмірі 24 674,07 грн. протягом 15 днів після отримання цього повідомлення (а.с. 20).

Приймаючи накази від 24.06.2009 року, 25.06.2009 року, позивач виходив з того, листом Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 31-03/09-505 від 27 травня 2009 року його було повідомлено про те, що відповідач з 5 вересня 2001 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. а.с. 42, 43).

Крім того, відповідно до копії Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 26 лютого 2010 року, 24.06.2009 р. відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням (а.с. 21-22).

Та згідно листа Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва № 20132/9/29-005 від 31 травня 2010 року відповідача знято з податкового обліку 27 липня 2009 року на підставі рішення суду № 40/134 від 25 лютого 2003 року (а.с. 41).

Таким чином, на думку суду першої інстанції, ОСОБА_2 в період з 11 квітня 2007 року по 4 квітня 2008 року мав статус фізичної особи - підприємця та надав Київському міському центру зайнятості недостовірні відомості з цього питання.

Отже, грошові кошти в розмірі 24 674,07 грн. отримані відповідачем в якості допомоги по безробіттю за період з 11 квітня 2007 року по 4 квітня 2008 року та в добровільному порядку не повернені на рахунок позивача, підлягають стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили сам направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

У відповідності до ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Згідно ч. 3 ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день самостійно повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.

Отже, Господарський суд самостійно в день набрання таким рішенням законної сили направляє копію рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця державному реєстратору за місцем реєстрації ФОП, а державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення внести відомості до Єдиного державного реєстру.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що обставини, що склалися не залежали від волі відповідача.

А тому, апеляційна скарга представника відповідача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі зясовано обставини, що мають значення для справи, невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга представника відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 20 жовтня 2010 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян

Постанову виготовлено в повному обсязі: 19.10.10.