Постанова № 11903426, 29.07.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 липня 2010 року Справа № 2-11/2376-2009

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

відповідача: не з`явився, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз";

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 15 червня 2010 року у справі №2-11/2376-2009

за позовом           дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, місто Київ 116, 04116)

до           відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а, місто Сімферополь, 95001)

про стягнення 2779362,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз", про стягнення 2779362,00 грн., у тому числі 15440,90 грн. штрафу та 1374240,10 грн. пені за ненадання звіту про рух майна, 15440,90 грн. штрафу та 1374240,10 грн. пені за ненадання звіту про виконання договору.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 525, 526, 530, 599, 611 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору від 28.12.2001 № 04/01-847 не надав звіт про рух майна за 2008 рік та звіт про виконання договору за 2008 рік у встановлені договором строки, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2009 у справі № 2-11/2376-2009 (суддя С.С. Потопальський) в задоволенні позову Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове про задоволення позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції заявник скарги зазначив неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до помилкового застосування норм матеріального права та надання невірних висновків по суті спору.

Так, скаржник звертав увагу на положення п. 10.1., 10.2. договору № 04/01-847 від 28.12.01, якими передбачено, що дію договору може бути припинено, але за взаємною згодою сторін.

Оскільки на повідомлення ДК НАК "Нафтогаз України" від 30.11.2006 про розірвання з 01.01.2007 договору № 04/01-827 від 28.12.2001 відповідачем згоди надано не було, окрім того, після надіслання зазначеного повідомлення відповідач продовжував користуватись спірним майном, надаючи звіти про виконання договору та отримуючи відповідний прибуток, на думку заявника скарги, наведені обставини вказують на продовження договірних відносин між сторонами, чому судом першої інстанції уваги приділено не було.

Протягом апеляційного перегляду справи, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 провадження у справі зупинено до вирішення по суті заявлених вимог за позовом товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" про визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 27.12.2006 року до Договору "Про користування державним майном, яке не підлягає приватизації" №04/01-827 від 28.12.2001 року.

На підставі ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 червня 2010 року провадження у справі поновлено.

Також, під час апеляційного перегляду справи представником позивача уточнено, що позовні вимоги заявлені у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору від 28.12.2001 № 04/01-847 в частині ненадання звітів про рух майна та про виконання договору за останній квартал 2008 року.

Представником відповідача надані для долучення до матеріалів справи довідка про рух майна, що не підлягає приватизації, не увійшло до статутних фондів і використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів і природного газу за 2008 рік та інформація про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, за 9 місяців 2008 року по ВАТ "Кримгаз".

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Звертаючись до суду з позовом, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у якості підстав для його задоволення зазначало, що 28.12.2001 між нею (компанія) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (користувач) був укладений договір про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, № 04/01-847, згідно з пунктом 1.1. якого компанія надає, а користувач приймає у тимчасове користування на умовах, визначених договором, державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення постачання та розподілу природного газу, і майно, яке набуло статусу державного під час дії даного договору, а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, яке передане НАК"Нафтогаз України" у користування згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.1998 року №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та зазначене у Додатку 1, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 10.1 договору строк його дії встановлено з 01.01.2002до 31.12.2003. У разі, якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за місяць до закінчення календарного року, договір вважається подовженим на наступний рік на тих самих умовах.

Встановлено, що 27.12.2006 сторонами укладено Додаткову угоду №2, якою внесені зміни до договору шляхом викладення його в новій редакції. Пунктом7 додаткової угоди сторони погодили, що додаткова угода набирає чинності 01.01.2007і є невід’ємною частиною основного договору.

Згідно з пунктом 10.1. додаткової угоди строк її дії складає 12 місяців, до 31.12.2007.

Пунктом 4.4.5 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2006) користувач зобов’язаний вести відокремлений аналітичний облік майна за єдиною системою кодування об’єктів державної власності, затвердженого наказом НАК “Нафтобаз України“ від 02.03.2006 № 145 “Про провадження відокремленого бухгалтерського обліку державного майна“, амортизаційних відрахувань на майно й відрахувань на цілі, передбачені пунктом 5.2 договору, та щоквартально, але не пізніше ніж до 25 числа місяця наступного за звітним кварталом надавати компанії:

- звіт про рух майна за формою, що затверджується додатком 2 до договору;

- звіт про виконання договору, що затверджується додатком 4 до договору.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони згідно з пунктом 6.1 договору несуть відповідальність у розмірі та у порядку, передбаченому чинним законодавством та договором.

Так, відповідно до пунктів 6.2, 6.3 договору, у разі несвоєчасного (простроченого більше ніж на 5 днів) надання звітів, передбачених цим договором, користувач сплачує компанії штраф у розмірі 0,01 % вартості майна станом на 30 вересня року, що передує звітному, а також пеню у розмірі 0,01 % цієї вартості за кожний день прострочення, окремо за неподання кожного із звітів.

За твердженнями позивача, в порушення зазначених умов договору, відповідач своє зобов’язання з надання звіту про відновлення та розвиток майна за 2008 рік та звіту про виконання договору за 2008 рік у встановлені договором строки не виконав та зазначені звіти на адресу позивача не надав, що з’явилось підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення штрафних санкцій.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення штрафних санкцій за договором від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, № 04/01-847, та додаткової до нього угоди №2 від 27.12.2006.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з врахуванням приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009 у справі № 2-22/7956-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2009, встановлений факт припинення з 01.01.2007 дії договору № 04/01-847 від 28.12.2001 разом із додатковою угодою № 2 від 27.12.2006, у зв’язку з чим вимоги позову про стягнення штрафних санкцій внаслідок невиконання договірних зобов’язань є безпідставними.

Разом з тим, на момент винесення оспорюваного рішення у дійсній справі господарська справа № 2-22/7956-2008 була предметом касаційного перегляду.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 09 липня 2009 року у справі № 2-22/7956-2008 судові акти судів попередніх інстанцій скасовано, а справу надіслано на новий розгляд.

За наслідками повторного розгляду справи постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2010, з яким погодився Вищий господарський суд України в постанові від 31.05.2010, встановлено, що відповідачем не відбулось погодження припинення договору № 04/01-847 з 01.01.2007 на підставі листа вих. № 31/27-12653 від 30.11.2006, скерованого на його адресу позивачем.

З урахуванням викладеного та пункту 10.2 спірного договору, згідно з яким припинення його дії можливо за взаємною згодою сторін, рішенням суду, або ліквідацією однієї із сторін, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку про подовження строку його дії на підставі пункту 10.1.

Також, судовими інстанціями зазначено, що на відсутність домовленості сторін з припинення договору № 04/01-847 вказує й укладення ними додаткової угоди № 2, якою внесені зміни до основного договору шляхом викладення його в новій редакції.

Таким чином, факт припинення з 01.01.2007 дії договору № 04/01-847 від 28.12.2001 разом із додатковою угодою № 2 від 27.12.2006, на чому засноване оспорюване рішення, спростований судовими актами, які набрали чинності та додаткового аналізу під час апеляційного перегляду дійсної справи не потребують.

Інші обставини справи місцевим судом першої інстанції не досліджувались та не перевірялись, а тому належать встановленню з наданням відповідної оцінки судом апеляційної інстанції.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів, які б свідчили про надання відповідачем звітів про рух майна та про виконання договору за останній квартал 2008 рік, всупереч приписів статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано.

Втім, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що фактично виконав зобов’язання, визначені в пункті 4.4.5 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2006) за останній квартал 2008 року, оскільки скерував на адресу позивача довідку про рух майна за 2008 рік та інформацію про користування ним за 9 місяців 2008 року по ВАТ "Кримгаз", які містили всю необхідну інформацію, що повинна бути надана у відповідних звітах (а.с. 8-104 том 2).

На думку судової колегії, складення таких документів не є належним підтвердженням виконання зобов'язань користувача за договором, адже пунктом 4.4.5 сторонами узгоджена подача двох видів звітів, які мають відповідати затвердженій формі.

Припущення відповідача стосовно припинення дії спірного договору та додаткової угоди до нього з 01.01.2007, на думку судової колегії, також не є підставою для звільнення його від відповідних зобов’язань, адже факт продовження користування переданим у користування майном після отримання листа позивача (том 2, а.с.115) ним не заперечувався

При цьому, доводи ВАТ „Кримгаз” про неможливість відмови від експлуатації майна, переданого на умовах договору № 04/01-847, оскільки він є єдиним виконавцем послуг з транспортування та розподілу природного газу у межах територіальної одиниції, судова колегія вважає такими, що натомість, підтверджують продовження відносин з володіння і користування майном, переданим за договором.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, судова колегія вважає їх такими, що не врегульовані окремими видами договорів, передбаченими зобов’язальним правом України.

Разом з тим, домовленість сторін у справі є двостороннім письмовим правочином у формі договору, адже вона спрямована на набуття, зміну (додаткова угода) цивільних прав та обов’язків обох сторін і вчинена у письмовій формі.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до статті 627 вказаного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачена обов’язковість для виконання сторонами умов договору.

На підставі вимог статей 637 та 213 вказаного кодексу правом тлумачення договору наділені сторони правочину і суд.

Особливості правового регулювання господарських відносин (стаття 258 Господарського кодексу України) визначаються залежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини, особли востей галузі господарювання, виду господарської діяльності, економічної форми результату господарської діяльності, простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку), особливостей суб'єктів, між якими виникають господарські відносини.

Як відомо, су спільне виробництво утворюють такі його складові як сфера виробництва, сфери розподілу та обігу. Кожна з цих сфер має свою економічну специфіку, а тому й відносини, які складаються у кожній з них, об'єктивно зумовлюють їх специфічне правове регулювання. Сучасне суспільне виробництво є диференційованою системою, що включає численні га лузі народного господарства, безліч видів господарської діяльності.

Умовою, що визначає специфіку правового регулювання господарських відносин, є особливості суб'єктів, між якими виникають ці відносини, а також й зобов’язання у цих правовідносинах.

Відповідно до статей 610 і 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання; у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на викладене та аналізуючи встановлені обставини у їх сукупності, факт порушення відповідачем зобов’язань з виконання пункту 4.4.5 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2006) за останній квартал 2008 року судова колегія вважає встановленим.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пунктами 6.2, 6.3 договору № 04/01-847 (в редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2006) сторонами узгоджено, що в разі несвоєчасного (простроченого більше ніж на 5 днів) надання звітів, передбачених цим договором, користувач сплачує компанії штраф у розмірі 0,01 % вартості майна станом на 30 вересня року, що передує звітному, а також пеню у розмірі 0,01 % цієї вартості за кожний день прострочення

З наданого до матеріалів справи звіту про рух державного майна, що не підлягає приватизації, не увійшло до статутних фондів і використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів і природного газу за 9 місяців 2007 року вбачається, що залишкова вартість майна на кінець звітного періоду становить 154409,00 тис. грн.

Таким чином, штраф за ненадання звіту про рух та відновлення майна за останній квартал 2008 року складає 15440,90 грн. (154409000,00 грн. х 0,01 %). Розмір штрафу за ненадання звіту про виконання умов договору за останній квартал 2008 року розраховується аналогічним чином та складає 15440,90 грн. (154409000,00 грн. х 0,01 % ) .

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем прийнятих договірних зобов’язань, що відповідає приписам статті 230 Господарського кодексу України, якою встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В цілому, визнаючи підставність заявлених позивачем вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 2748480,20 грн (по 1374240,10 грн за ненадання звіту про рух майна та звіту про виконання договору), судова колегія, разом з тим, звертає увагу на надану відповідачем під час апеляційного перегляду справи заяву про зменшення розміру господарських санкцій.

Приписами частини 1 статті 231 Господарського кодексу України частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, зумовлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, з урахуванням ступеню виконання зобов'язання боржником; майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, та відсутністю через порушення спірного зобов'язання збитків в інших учасників господарських відносин суд має право зменшити розмір санкцій.

Наведені приписи узгоджуються з положеннями п.3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, яким визначена процесуальна форма реалізації відповідного права суду.

Отже, зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, яке зумовлено винятковістю певного випадку.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (пункт 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України ).

Аналізуючи зібрані у справі докази та встановлені обставини поведінки сторін, судова колегія вважає наявними підстави для задоволення клопотання ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" та зменшення розміру нарахованої пені, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3.9.2. Роз’яснення Вищого господарського суду України N 02-5/289, 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вбачається, що ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" є єдиним підприємством, що здійснює обслуговування державних газових мереж в Автономній Республіці Крим.

Заявлений до стягнення розмір пені у сумі 2748480,20 грн. є достатньо значним та з урахуванням нестабільності економічних процесів країни та кризових явищ безумовно вплине на фінансове становище відповідача.

Крім того, незважаючи на встановлений факт порушення відповідачем зобов’язань за договором № 04/01-847 (в редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2006), доказів, що таке порушення спричинило позивачеві певні матеріальні збитки матеріали справи не містять та протягом розгляду справи позивачем не представлялись.

До того ж, встановлено, що інформацію за спірний період часу про рух та використання майна, переданого на підставі договору № 04/01-847, хоч й в невстановленій формі, але було надано відповідачем, в подальшому подання відповідних звітів здійснювалось ним належним чином та у визначені договором строки, що представниками позивача в суді не заперечувалось.

Додатково слід звернути увагу й на те, що сторони перебувають тривалий час у судових спорах, у тому числі стосовно цього обов’язку, та штрафні санкції за неналежне виконання договору від 28.12.2001 № 04/01-827 вже стягувались з відповідача на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 у справі 3 2-27/3848.1-2009.

Аналіз викладеного надає підстав для застосування у межах цього спору приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки ситуація, в якій опинився відповідач, зумовлена певною винятковістю випадку.

Отже, виходячи з принципів розумності, та приймаючи до уваги матеріальне становище відповідача, надмірно великий розмір санкцій, встановлених договором, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір нарахованої до стягнення з відповідача пені, й разом з сумами штрафу стягнути з відповідача на користь позивача 1 000 000 грн.

Таким чином, розмір пені за несвоєчасне подання звіту про рух спірного майна за останній квартал 2008 року суд вважає можливим зменшити до 484559,10 грн. ( від заявлених до стягнення 1374240, 10 грн.).

Аналогічну суму становить зменшена пеня за несвоєчасне подання звіту про виконання договору за останній квартал 2008 року 484559,10 грн. (від заявлених 1374240, 10 грн.).

Підсумовуючи наведене, до стягнення з відповідача належать: за ненадання звіту про рух майна штраф у розмірі 15440,90 грн., пеня у розмірі 484559,10 грн.; за ненадання звіту про виконання договору штраф у розмірі 15440,90 грн., пеня у розмірі 484559,10 грн., а всього 1000000 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно до задоволених вимог.

Таким чином, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, але підлягають частковому задоволенню з врахуванням їх зменшення судом.

           На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги стосовно невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та невірного застосування норм чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору.

          Керуючись статтями 83 (пункт 3), 101, 103 (пункт 2), 104 (пункти 1,3,4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-11/2376-2009 скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а, місто Сімферополь, 95001, п/р № 2600731502001 в КРФ АКБ Укрсоцбанку МФО 324010, код ЄДРПОУ 033481117) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, місто Київ, 04116, р. № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код. ЄДРПОУ 31301827) 1010118 грн., у тому числі: за ненадання звіту про рух майна штраф у розмірі 15440,90 грн., пеня у розмірі 484559,10 грн.; за ненадання звіту про виконання договору штраф у розмірі 15440,90 грн., пеня у розмірі 484559,10 грн.; а також 10000 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні решти суми пені –відмовити.

3. Господарському суду Автомномної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                І.В. Черткова