Постанова № 11903400, 28.07.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

29 липня 2010 року Справа № 2-23/1154-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧерткової І.В.,

суддівВолкова К.В.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Тітаренко Наталя Геннадіївна, довіреність № б/н від 20.07.2010,

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 29.04.2010 у справі №2-23/1154-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (вул. Набережно-Лугова, 9, місто Київ, 04071) (вул. Новікова, 56, місто Севастополь, 99043)

до сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" (вул. Леніна, 128, с. Віліне, Бахчисарайський р-н, 98433)

про стягнення 204 620,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" про стягнення 181643, 40 грн заборгованості, 8215, 73 грн інфляційних втрат, 12877, 02 грн пені та 3% річних у сумі 1884, 44 грн.

Під час розгляду справи позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України були подані заяви (т. 1, а. с. 85, 124). Відповідно до останньої заяви товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" просило стягнути з відповідача 180643, 40 грн заборгованості, нарахованих на неї 3% річних у сумі 3002, 32 грн, 18982, 10 грн інфляційних втрат, 20516, 03 грн пені, а також 18760, 60 грн різниці зі збільшення вартості товару та нарахованих на неї 3% річних у сумі 299, 40 грн, 1370, 40 грн інфляційних втрат, 2045, 90 грн пені.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2010 у справі №2-23/1154-2010 позов задоволено частково.

Стягнуто з сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" 180 643, 40 грн боргу, 18 760, 60 грн різниці зі збільшення вартості товару, 21 385, 84 грн пені, 3% річних у сумі 3 301, 72 грн, 20 353, 50 грн інфляційних втрат. Відмовлено у позові в частині стягнення 1 176, 09 грн пені. Вирішено питання розподілу та повернення судових витрат.

Господарський суд, посилаючись на положення статей 525, 526, 655 Цивільного кодексу України та умови укладеного сторонами договору, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем товару, а факт його оплати, навпаки, є недоведеним.

Відмова у позові в частині стягнення 1 176, 09 грн пені обґрунтована порушенням позивачем частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення.

В апеляційній скарзі її заявник, заперечуючи факт отримання ним продукції за договором № 20/27-02/09 від 04.01.2009, вказує, що суд дійшов помилкових висновків, оскільки надані позивачем в якості доказів накладні не містять посилань ні на укладений договір, ні на довіреності, на підставі яких отримані матеріальні цінності, ні печатки сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим". Крім того, відповідач зазначає на те, що підписи, проставлені в накладних та довіреностях, виданих на імя ОСОБА_1, не співпадають.

Позивачем наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому в заперечення наведених в скарзі доводів вказує, що факт поставки товару належним чином підтверджений ним первісними документами, а саме видатковими накладними № СЗ-0000311 від 14.09.2009, № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009, транспортними накладними № 391159 від 14.09.2009, № 391162 від 15.09.2009, № 391169 від 23.09.2009 та податковими накладними № 557/с від 14.09.2009, № 565/с від 15.09.2009, № 590/с від 23.09.2009.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Заявлене сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом іншої повязаної справи № 5002-6/2918-2010 за позовом сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" про визнання недійсним договору, стягнення заборгованості за яким є предметом даної справи, задоволенню не підлягає, оскільки всі обставини можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.07.2010 по 29.07.2010.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

04.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (продавець) та сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 20/27-02/09, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобовязався продати виноматеріали виноградні оброблені (товар) згідно з специфікаціями, які є невідємними частинами договору (додаток № 1), а покупець прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пункт 4.1 договору встановлює, що ціна на товар, кількість та асортимент зазначається в специфікаціях на кожну партію товару. У звязку з цим сторонами були підписані специфікації № 1 - № 10 (т. 1, а. с. 12 21), якими на кожну партію товару визначено асортимент продукції, кількість, ціна та строк поставки.

Позивач вказує, що на виконання саме специфікації № 9 (т. 1, а. с. 20) ним згідно з видатковими накладними № СЗ-0000311 від 14.09.2009, № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009 (т. 1. а. с. 23, 25, 28), транспортними накладними (т. 1, а. с. 24, 26, 29) поставлено товар на загальну суму 243887, 80 грн.

Дані посилання судова колегія вважає обґрунтованими, оскільки строком поставки товару за цією специфікацією, на відміну від інших, є вересень, жовтень 2009 року.

Крім того, позивач зазначає, що товар отриманий представником покупця Бочаровим В.М., на імя якого видані довіреності № 228 від 14.09.2009, № 237 від 23.09.2009 (т. 1, а. с. 22).

Відповідач, заперечуючи щодо факту поставки товару, вказує, що надані позивачем видаткові накладні не містять посилань ні на укладений договір, ні на довіреності, на підставі яких отримані матеріальні цінності, ні печатки сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим". Крім того, покупець зазначає на те, що підписи, проставлені в накладних та довіреностях, виданих на імя ОСОБА_1, не співпадають.

Для підтвердження чи спростування факту отримання відповідачем товару колегією суддів направлено запит до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим для перевірки стосовно включення сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка", до складу податкового кредиту у звітній податковий період.

Перевіркою повноти та своєчасності відображення обліку та звітності взаєморозрахунків з сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" (т. 3, а. с. 5) встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу за № 20/27-02/09 від 04.01.2009 про продаж виноматеріалів виноградних оброблених. На виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" було відвантажено продукцію на адресу сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" за наведеними в таблиці видатковими та податковими накладними.

Суми податку на додану вартість, що зазначені в податкових накладних, включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, зареєстровані у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Реалізовану продукцію отримував за довіреностями № 51 від 03.03.2009, № 75 від 11.04.2009, № 86 від 01.05.2009, № 92 від 08.05.2009, № 132 від 23.06.2009, № 170 від 04.08.2009, № 171 від 05.08.2009, № 182 від 17.08.2009, № 198 від 20.08.2009, № 199 від 20.08.2009, № 228 від 14.09.2009, № 237 від 23.09.2009 особисто ОСОБА_1; за довіреностями № 166 від 23.07.2009, № 154 від 13.07.2009, № 155 від 13.07.2009 - особисто ОСОБА_2

Розрахунки між товариствами здійснювались у безготівковій формі, у зв'язку з чим сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" було перераховано на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" грошові кошти в сумі 2 232 870 грн.

Довідкою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (т. 3, а. с. 1) підтверджено, що податкові накладні знайшли своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку відповідача (у тому числі податкові накладні № 557/с від 14.09.2009, № 565/с від 15.09.2009, № 590/с від 23.09.2009).

У зазначеній довідці вказується, що у періоді, який перевіряється, отриманий вониматеріал на суму 2 416, 5 тис. грн, розрахунки проведені на суму 2 223, 9 тис. грн, кредиторська заборгованість перед постачальником на 30.09.2009 складає 192, 6 тис. грн і відображена на рахунку 631.

Дані обставини підтверджують факт отримання відповідачем товару.

Згідно з банківськими виписками, платіжними дорученнями та актом звірки станом на 19.11.2009 за сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" числилась заборгованість у сумі 189643, 40 грн. Після цього відповідач здійснив часткову оплату заборгованості: 04.12.2009 3000 грн, 09.12.2009 3000 грн, 03.02.2010 2000 грн, 11.03.2010 500 грн та 12.03.2010 500 грн (т. 1, а. с. 30, 134 - 179, т. 2, а. с. 13 - 49).

Листом за вих.. № 735 від 27.11.2009 товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" направлена претензія про сплату боргу (т. 1, а. с. 34).

Невиконання даної претензії стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" з позовом до суду про стягнення 180643, 40 грн суми заборгованості, нарахованих на неї 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також 18760, 60 грн різниці зі збільшення вартості товару та нарахованих на неї 3% річних, інфляційних втрат та пені у примусовому порядку.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 4.3 договору купівлі-продажу № 20/27-02/09 від 04.01.2009 (т. 1, а. с. 9) сторони передбачили порядок та строки оплати. Проте, при підписанні специфікації № 9, яка згідно з пунктом 1.1 договору є його невідємною частиною, сторонами було змінено умови оплати товару, поставленого за цією специфікацією (т. 1, а. с. 20).

Відповідач факт укладення договору та підписання специфікації не оскаржує.

Так, відповідно до специфікації покупець зобовязався оплатити товар на умовах 100% передплати в строк до 30.09.2009 згідно з наступним графіком: 350000 грн до 15.08.2009, 350000 грн до 22.08.2009, 320000 грн до 29.08.2009, 320000 грн до 05.09.2009, 320000 грн до 12.09.2009, 320 00 грн до 19.09.2009, 350000 грн до 30.09.2009.

Виконання даної вимоги відповідачем не доведено: відповідно до акта звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами (т. 1, а. с. 30), відповідач здійснив оплату у строки, передбачені специфікацією, лише перших двох платежів, у подальшому строки та суми платежів останнім не дотримувались. При цьому перерахування за умовами специфікації здійснюється незалежно від вивозу товару. 21.09.2009 відповідач перерахував суму в розмірі 64300 грн, 13055, 60 грн з яких позивач зарахував в погашення заборгованості за попередню поставку, що не предметом даної справи, а 51244, 40 зарахував в погашення боргу по видатковій накладній № СЗ-0000311 від 14.09.2009. Інші платежі на загальну суму 12000 грн було здійснено 17.11.2009, 04.12.2009, 09.12.2009, 03.02.2010, 11.03.2010, 12.03.2010, які також було зараховано в оплату товару за видатковою накладною № СЗ-0000311 від 14.09.2009. Таким чином, сума заборгованості за вказаною накладною становить 27742, 60 грн (90987 грн 63244, 40 грн). Товар за іншими двома видатковими накладними № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009 взагалі не оплачувався. Отже, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 180643, 40 грн.

Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 180643, 40 грн боргу за договором купівлі-продажу № 20/27-02/09 від 04.01.2009.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що він не отримував товар в рамках укладеного договору за видатковими накладними № СЗ-0000311 від 14.09.2009, № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009, судова колегія вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що між сторонами існували будь-які інші договірні відносини поза межами договору купівлі-продажу № 20/27-02/09 від 04.01.2009. При цьому факт укладення вказаного договору 04.01.2009 останній не заперечує. Разом з цим відповідачем неодноразово підписувалися ряд специфікацій на виконання договору: № 1 від 04.01.2009, № 2 від 13.04.2009, № 3 від 06.05.2009, № 4 від 03.05.2009, № 6 від 20.06.2009, № 7 від 26.06.2009, № 8 від 10.07.2009. Ці специфікації в їх сукупності є беззаперечним доказом існування тривалих договірних відносин в рамках договору № 20/27-02/09 від 04.01.2009. Більш того, матеріалами справи підтверджується поставка товару та часткова оплата покупцем отриманого товару. Слід також зазначити, що беззаперечним доказом отримання відповідачем товару за видатковими накладними № СЗ-0000311 від 14.09.2009, № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009 є довідка Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (т. 3, а. с. 1), згідно з якою податкові накладні, видані товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" на виконання договору № 20/27-02/09 від 04.01.2009 (у тому числі податкові накладні № 557/с від 14.09.2009, № 565/с від 15.09.2009, № 590/с від 23.09.2009), знайшли своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку відповідача.

З викладених підстав судова колегія дійшла також висновку, що доводи відповідача про те, що поставка за видатковими накладними № СЗ-0000311 від 14.09.2009, № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009 здійснювалась поза межами договору, оскільки надані позивачем в якості доказів накладні не містять посилань ні на укладений договір, ні на довіреності, на підставі яких отримані матеріальні цінності, ні печатки сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим", не відповідають дійсності.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що договір № 20/27-02/09 від 04.01.2009 підписаний виконавчим директором товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" Колодієм О.В. з перевищенням повноважень, не впливають на вирішення спору, оскільки відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. У даному випадку виконання договору № 20/27-02/09 від 04.01.2009 з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Різновидом неустойки є пеня, яка згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.3 договору купівлі-продажу сторони передбачили, що у випадку порушення пункту 4.3 договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Таким чином, пункт 5.3 договору відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а, отже, підлягає застосуванню.

Положення пункту 4.3 договору, порушення якого передбачає нарахування пені, були змінені специфікацією № 9 (т. 1, а. с. 20). Порушення умов вказаної специфікації щодо строків та розміру сум переплат підтверджується матеріалами справи, про що зазначалось вище.

Так, згідно з умовами специфікації відповідач повинен був до 12.09.2009 здійснити передплату в розмірі 320000 грн. Проте, така умова не була виконана. Лише 21.09.2009 покупцем була перерахована сума в розмірі 64300 грн, 13055, 60 грн з яких позивач зарахував в погашення заборгованості за попередню поставку, що не предметом даної справи, а 51244, 40 зарахував в погашення боргу по видатковій накладній № СЗ-0000311 від 14.09.2009. Інші платежі на загальну суму 12000 грн було здійснено 17.11.2009, 04.12.2009, 09.12.2009, 03.02.2010, 11.03.2010, 12.03.2010.

Отже, прострочення платежу має місце станом на 12.09.2009.

Позивач згідно з наданим розрахунком (т. 1, а. с. 127) просить стягнути пеню, нараховану на суми заборгованості за видатковими накладними, починаючи не з 12.08.2009, а з дня поставки за цими накладними: 14.09.2009, 15.09.2009, 23.09.2009, що є правом останнього та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Проте, позивачем допущено помилку при визначені загального періоду нарахування пені, оскільки відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, правомірним є обмеження нарахування пені за видатковою накладною № СЗ-0000311 від 14.09.2009 за період з 14.09.2009 до 14.03.2010 (загальна кількість днів 181 днів), за видатковою накладною № СЗ-0000313 від 15.09.2009 з 15.09.2009 по 15.03.2010 (загальна кількість днів 181 днів), за видатковою накладною № СЗ-0000315 від 23.09.2009 23.03.2010 (загальна кількість днів 181 днів).

Суд першої інстанції правомірно зменшивши період нарахування за видатковими накладними № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009, при розрахунку пені за видатковою накладною № СЗ-0000311 від 14.09.2009 на дану обставину не звернув увагу, що призвело до прийняття невірного рішення у справі в цій частині.

Так, враховуючи дати здійснення відповідачем перерахування грошових коштів (21.09.2009, 17.11.2009, 04.12.2009, 09.12.2009, 03.02.2010, 11.03.2010, 12.03.2010, розмір пені за видатковою накладною № СЗ-0000311 від 14.09.2009 становить 3670, 70 грн, де 357, 72 грн за період з 14.09.2009 по 21.09.2009 (7 днів х 90987, 00 грн х 10.2500% х 2 : 365), 1272, 31 грн за період з 21.09.2009 по 17.11.2009 (57 днів х 39742, 60 грн х 10.2500% х 2 : 365), 350, 82 грн за період з 17.11.2009 по 04.12.2009 (17 днів х 36742, 60 грн х 10.2500% х 2 : 365), 94, 76 грн за період з 04.12.2009 по 09.12.2009 (5 днів х 33742, 60 грн х 10.2500% х 2 : 365), 966, 92 грн за період з 09.12.2009 по 03.02.2010 (56 днів х 30742, 60 грн х 10.2500% х 2 : 365), 581, 15 грн за період з 03.02.2010 по 11.03.2010 (36 днів х 28742, 60 грн х 10.2500% х 2 : 365), 15, 86 грн за період з 11.03.2010 по 12.03.2010 (1 день х 28242, 60 грн х 10.2500% х 2 : 365), 31, 16 грн за період з 12.03.2010 по 14.03.2010 (2 дні х 27742, 60 грн х 10.2500% х 2 : 365).

При цьому судова колегія враховує, що позивач, здійснюючи розрахунок пені, допустив також арифметичну помилку, внаслідок чого за період з 04.12.2009 до 09.12.2009 просить стягнути 94, 35 грн, а фактично розмір пені становить 94, 76 грн, за період з 21.09.2009 по 17.11. 2009 1272, 30 грн, а фактично розмір пені становить 1272, 31 грн.

Враховуючи дані обставини, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, слід зменшити на різницю цих сум (3670, 70 грн 0, 42 грн).

Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені за видатковою накладною № СЗ-0000311 від 14.09.2009 лише в частині 3670, 28 грн. У частині стягнення 264, 89 грн пені за вказаною видатковою накладною позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За видатковими накладними № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009 господарський суд здійснив вірний розрахунок пені, а тому задоволення позовних вимог в частині стягнення 7926, 12 грн пені та 7617, 40 грн пені відповідно та відмова в стягненні 1176, 09 грн пені за цими накладними є правомірною.

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 19213, 80 грн.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування 3% річних на суму заборгованості за видатковими накладними № СЗ-0000311 від 14.09.2009, № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009, судова колегія вважає його обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 3% річних у сумі 3002, 32 грн правомірними.

Проте, при здійснені розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено помилку при визначені періоду, за який може бути нараховані такі втрати. Так, здійснюючи нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною № СЗ-0000311 від 14.09.2009, сума заборгованості за якою постійно зменшувалась, позивач нараховує інфляційні втрати на всі зменшені суми боргу, починаючи з дня платежу та до 01.04.2010. При цьому він не враховує, що зменшена сума є складовою попередньої суми заборгованості, а тому нарахування на них інфляційних втрат за періоди, що співпадають (до 01.04.2010), є повторним нарахуванням на складові однієї суми інфляційних втрат.

Виходячи з розрахунку позивача, правомірним є наступне нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною № СЗ-0000311 від 14.09.2009. На суму 39742, 60 грн за жовтень, листопад 2009 року (102, 0099), на суму 30742, 60 грн за грудень 2009 року, січень 2010 року (102, 7162), на суму 28742, 60 грн за лютий 2010 року (101, 9).

При здійсненні такого розрахунку судова колегія враховує рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 № 62-97р, відповідно до яких слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

На підставі викладеного розмір інфляційних втрат становить 2180, 44 грн, де 799, 30 грн за жовтень, листопад 2009 року (40541, 39 грн - 39742, 60 грн), 835, 03 грн за грудень 2009 року, січень 2010 року (31577, 63 грн - 30742, 60 грн), 546, 11 грн за лютий 2010 року (29288, 71 грн 28742, 60 грн).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, нарахованих за видатковою накладною № СЗ-0000311 від 14.09.2009, лише в частині 2180, 44 грн. Вимоги щодо стягнення за цією накладною 5781, 93 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Інфляційні втрати на суму заборгованості за видатковою накладною № СЗ-0000313 від 15.09.2009 77968, 80 грн за період з 15.09.2009 по 01.04.2010 (вересень 2009 року березень 2010 року) становлять 6700, 90 грн (108, 59432956). Проте, оскільки позивач просить стягнути з відповідача за цією видатковою накладною лише 5945, 70 грн інфляційних втрат, то позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Інфляційні втрати на суму заборгованості за видатковою накладною № СЗ-0000315 від 23.09.2009 74932, 00 грн за період з 23.09.2009 по 01.04.2010 (жовтень 2009 року березень 2010 року) становлять 5794, 09 грн (107, 7324698). Проте, оскільки позивач просить стягнути з відповідача за цією видатковою накладною лише 5074, 02 грн інфляційних втрат, то позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 13200, 16 грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення 18760, 60 грн різниці зі збільшення вартості товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо їх задоволення.

Так, дійсно згідно з умовами специфікації № 9 продавець у випадку порушення покупцем графіку платежів має право в односторонньому порядку збільшити ціну на товар до 28, 00 грн за 1 дал. Проте, позивач, знаючи про порушення відповідачем строків внесення передплати, таким правом не скористався та поставив останньому товар за 26, 00 грн за 1 дал (договірна ціна), що підтверджується видатковими накладними № СЗ-0000311 від 14.09.2009, № СЗ-0000313 від 15.09.2009, № СЗ-0000315 від 23.09.2009, транспортними та податковими накладними. Збільшення у подальшому ціни (після поставки) суперечить частині 3 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Разом з тим, оскільки позивачем незаконно заявлені вимоги про стягнення 18760, 60 грн різниці зі збільшення вартості товару, то позовні вимоги про стягнення нарахованих на неї 3% річних у сумі 299, 40 грн, 1370, 40 грн інфляційних втрат, 2045, 90 грн пені також задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції в цій частині прийняв невірне рішення.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи в частині стягнення різниці зі збільшення вартості товару, розрахунку 3% річних, пені та інфляційних втрат в зазначених частинах, а також про порушення судом норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2010 у справі №2-23/1154-2010 скасувати в частині стягнення 18 760, 60 грн різниці зі збільшення вартості товару, 2 310, 79 грн пені, 3% річних у сумі 299, 40 грн, 7 152, 34 грн інфляційних втрат.

3.Прийняти нове рішення в цій частині.

4.Стягнути з сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" (98433, Бахчисарайський р-н, с. Віліне, вул. Леніна, 128, р/р 26006000251001 у банку ФКД АТ "Індекс банк", місто Сімферополь, МФО 384845, ЄДРПОУ 03759754, ідентифікаційний номер 037597501139) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (юридична адреса: 04071, місто Київ, вул. Набережно-Лугова, 9; поштова адреса: 99043, місто Севастополь, вул. Новікова, 56, р/р 26006055025902, ВАТ "Сведбанк". Місто Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 32458858, ідентифікаційний номер 321588526555) 180643, 40 грн боргу, 19213, 80 грн пені, 3% річних у сумі 3002, 32 грн, 13200, 16 грн інфляційних втрат, а також 2160, 60 грн державного мита та 207, 68 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Відмовити у позові в частині стягнення 18 760, 60 грн різниці зі збільшення вартості товару, 2 310, 79 грн пені, 3% річних у сумі 299, 40 грн, 7 152, 34 грн інфляційних втрат.

6.У решті рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2010 у справі №2-23/1154-2010 залишити без змін.

7.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяІ.В. Черткова

СуддіК.В. Волков

Ю.М. Гоголь