Постанова № 11903388, 28.07.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 липня 2010 року Справа № 2-19/8959.1-2008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Семіголовський Володимир Сергійович (повоноваження перевірені), протокол загальних зборів 4 від 01.07.10, Директор, приватне підприємство "Канцлер".

представник відповідача: Шруб Ольга Миколаївна, довіреність № 1 від 03.01.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Південна продовольча компанія".

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Канцлер" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 01 червня 2010 року у справі №2-19/8959.1-2008

за позовом           приватного підприємства "Канцлер" (проспект Вернадського, 2, корпус 5,Сімферополь,95000)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Південна продовольча компанія" (вул. Будівельників, 5-2,Молодіжне, Сімферопольський р-н,97501)

про стягнення 26375,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Канцлер" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Південна продовольча компанія" про стягнення заборгованості за договорами оренди від 01.01.2004 р. та від 01.04.2004 р. у сумі 26375,65 грн., у тому числі 21800,00 грн. основної заборгованості, 871,65 грн. суми відсотків за користування та 3705,00 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладених договорів не сплачував рахунки щодо орендної плати.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2010 року у справі №2-19/8959.1-2008 (суддя Мокрушин В.І.) позов приватного підприємства "Канцлер" задоволено частково.

                    З товариства з обмеженою відповідальністю "Південна продовольча компанія" на користь приватного підприємства "Канцлер" стягнуто 12400,00грн. орендної плати. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, приватне підприємство "Канцлер" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, особа, що звернулася з апеляційною скаргою, вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги статей 85,87 господарського - процесуального кодексу України.

При постанові рішення від 01червня 2010 року Господарський суд Автономної Республіки Крим допустив помилку у розрахунках основної суми боргу, а саме вказав, що загальна сума боргу складає не 21 800 грн., а 19 300 грн. з якої вдруге вираховує суму часткової сплати у розмірі - 2 500 грн. З вказаного розрахунку сума заборгованості складає 16 800 гривень. Вірною є формула: 21 800 /загальна сума боргу/ - 2 500 /сума часткової сплати /= 19 300 гривень.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апелянт вказує, що висновки господарського суду Автономної республіки Крим щодо стягнення з приватного підприємства «Канцлер.»суми у розмірі 1801,56 грн. - витрат за проведення комплексної судової - економічної та авто товарознавчої експертизи не є обґрунтованими, тому що відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України суми щодо сплати проведення судових експертиз при задоволенні позову покладаються на сторону за провиною якої виник спір. Відповідно до Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2008 року, та Постанови Севастопольського Апеляційного Господарського суду від 06 травня 2008 року позовні вимоги приватного підприємства «Канцлер.»до товариства з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія»по стягненню заборгованості були задоволені у повному обсязі. Таким чином, суму у розмірі 1801,56 грн. -витрат за проведення комплексної судової - економічної та автотоварознавчої експертизи покласти на відповідача.

Загальна сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія»складає:

-          19 300 грн. - сума основного боргу;

-          6 291,80 грн. - індекс інфляції;

-          1 640,50 грн. - 3 % річних;

-          1 801,56 грн. —витрати за проведення експертизи;

-          179,48 грн. - судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача з доводами та вимогами апеляційної скарги не погодився.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

01 січня 2004 року приватне підприємство «Канцлер», (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія», (орендар) уклали договір оренди автомобіля УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ (а.с.8 т.1). Даний договір переукладався на новий термін 01.01.2005 р. та 01.12.2005 р. (а.с.9-10 т.1).

Відповідно до п.1 вказаного договору предметом договору є передача в тимчасове платне користування автомобіля УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ.

Згідно з актом приймання-передачі від 05 квітня 2004 року позивач свої зобов'язання за договором виконав та передав відповідачеві автомобіль УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ (а.с.11 т.1).

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору розмір орендної плати встановлений сторонами у розмірі 100,00 грн. на місяць. Орендна плата вноситься щомісячно на умовах передплати до 5 числа поточного місяця (п.3.2 договору). Розмір щомісячної орендної плати встановлений сторонами в п.3.1 договору та становить 100,00 грн. на місяць.

Крім того, 01 квітня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди майна (а.с. 12 т.1). Відповідно до п.1 вказаного договору предметом договору є передача в тимчасове платне користування майна, зазначеного в додатку №1 до договору. Згідно з актом приймання-передачі від 01 квітня 2004 року приватне підприємство «Канцлер», свої зобов'язання за договором виконав та передав товариству з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія” майно у кількості 13 одиниць (а.с.13 т.1).

Розмір щомісячної орендної плати встановлений сторонами в п.3.1 і становить 355,00 грн. на місяць. Орендна плата вноситься щомісячно на умовах передплати до 15 числа поточного місяця (п. 3.2 договору).

Додатковою угодою від 04 жовтня 2004 року до договору оренди від 01 квітня 2004 року сторони змінили розмір орендної плати, який становить 400,00 грн. (а.с. 14 т.1)

Згідно із статтею ЗЗ Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-ХП із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приватним підприємством «Канцлер»заявлено вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія»орендної плати за зазначеними договорами оренди за період з жовтня 2004 року по жовтень 2007 рік в розмірі 21800,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 871,65 грн. - сума відсотків за користування та 3705,00 грн. - індекс інфляції.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 27 листопада 2007 року який підписано керівництвом позивача та відповідача та з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27 листопада 2007 року становить 21800,00 грн. (а.с.75 т.1)

Акт звірки взаєморозрахунків від 21 січня 2008 року який надано та підписано позивачем, але не підписано відповідачем (а.с.89 т.1). Згідно цього акту сума заборгованості з орендної плати ТОВ «Південна продовольча компанія»перед Приватним підприємством «Канцлер»станом на 21 січня 2008 рік становить 19300,00 грн.

Приватним підприємство «Канцлер»надано пояснення до відзиву на позовну заяву від 02 грудня 2008 року у яких частково погоджується з відзивом на позовну заяву, а саме: підтверджує часткову сплачену суму орендної плати в розмірі 2500 грн., та погоджується з твердженням відповідача про застосування строків позовної давності. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 14890 грн. (21800 грн. - 2500 грн. - 4410 грн.), яка з урахуванням відсотків за користування та індексу інфляції дорівнює 19466,65 грн.

З вимогами відповідача (орендаря) про проведення заліку взаємних вимог на суму 5776,30 грн., тобто на суму проведеного ремонту автомобіля, позивач не погоджується, оскільки під час виконання договорів оренди від відповідача жодного разу не надходило заяв про необхідність здійснення саме капітального ремонту автомобіля, а поточний ремонт згідно п.2.2 договору від 01 січня 2005 року є обов'язком орендаря.

Приватне підприємство «Канцлер»зазначає, що розмір суми заборгованості з орендної плати підтверджується саме актом звірки взаємних рахунків від 27 листопада 2008 року на суму 21800 грн., який підтверджений виставленими рахунками та підписаний відповідачем до подання позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що наданий позивачем як доказ акт звірки заборгованості від 27 листопада 2007 року за різними договорами перешкоджає з'ясуванню прав та обов'язків сторін, оскільки за договором оренди автомобіля відповідач виконував роботи по капітальному ремонту автомобіля, який у пункті 2.1 договору був покладений на позивача, як орендодавця.

Проведення ремонту орендованого автомобіля відповідач підтверджує накладною від 19.07.2005 р. № Т-00001530 на придбання шин на суму 900 грн. (а.с 151 т.1), накладною № 161 від 16.11.2006 р. на придбання автозапчастин на суму 2391,35 грн. (а.с. 154 т.1), рахунком фактурою № СФ-00032 від 24.02.2006 р. на суму 2484,95 грн. (а.с. 152 т.1) та актом виконаних робіт по ремонту автомобілю № 02-020 від 20.02-24.02.2006 р. (а.с.153 т.1). Всього відповідачем за період оренди автомобіля було придбано комплектуючих та призведено ремонтних робіт на суму 5776,30 грн.

Також товариство з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія»зазначає, що ним були підписані акти виконаних робіт, що містяться у матеріалах справи, на суму 19300 грн. за період з 01.01.2004 р. по 01.11.2007р.

Підстави до своїх заперечень відповідач вказує на строк позовної давності згідно п.п.3,4 ст.267 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-ІУ із змінами та доповненнями) та зазначає, що сума заборгованості за договорами оренди майна та автомобіля утворилася за період з 01.12.2004 р. по 01.11.2007 р. оскільки договори були укладені з 01.01.2004 р. та 01.04.2004 р. та продовжувались відповідно до 31.12.2006 р. та 01.04.2005 р. (договори без пролонгації), а позовну заяву подано позивачем до суду у грудні 2007 р.

Остаточну суму заборгованості, з якою погоджується відповідач, вказано ним в уточненні до відзиву на позовну заяву від 18.01.2010 р., яка складає 12 400 грн. з урахуванням позовної давності (4300 грн.) та часткової проплати (2500 грн.) (а.с.76-77 т.2).

Також, відповідач просить прийняти рішення щодо повернення надмірно сплаченої суми за рішенням господарського суду АР Крим від 28.01.2008 р. у справі № 2-30/17172-2008, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2008 р. вищевказане рішення було скасовано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України (Закон України у редакції від 16.01.2003 року) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями) господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавством.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України (Закон України у редакції від 16.01.2003 року) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписами п.1 ст.762 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-ІУ із змінами та доповненнями) та ч.З ст.285 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-ІУ), встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди був укладений сторонами у справі 01 січня 2004 року та 01 квітня 2004 році. відповідач в порушення умов укладених договорів не сплачував рахунки щодо орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

          Ухвалою господарського суду АР Крим від 13 січня 2009 року було призначено по справі комплексну судово-економічну та автотоварознавчу експертизи, проведення якої було доручено ТОВ „Кримське експертне бюро”.

У висновку експерта № 07/09 від 07 грудня 2009 року (а.с.59-69 т.2) встановлено, по-перше, згідно наданих на дослідження актів виконаних робіт (послуг) у період з січня 2004 року по жовтень 2007 року, які підписані обома сторонами, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія»перед приватним підприємством «Канцлер»за договорами оренди автомобіля від 01 січня 2004 року та оренди майна від 01 квітня 2004 року станом на 27 листопада 2007 року підтверджується в розмірі 19200,00 грн. У тому числі до цієї суми входить і заборгованість за надані послуги по оренді автомобілю марки УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ у розмірі 4000 грн.; по-друге, проведення ремонту автомобіля марки УАЗ-452, державний номер 37-34 КРХ підтверджується первісними бухгалтерськими документами ТОВ «Південна продовольча компанія»в сумі 2484,95 грн.; по-третє, перелік робіт, які викладені в акті виконаних робіт № 02-020 від 20.02-24.02.2006 р. на суму 2484,95 грн., відноситься до поточного ремонту.

Згідно виписки з рахунку приватного підприємства «Канцлер»(а.с.90т.1) відповідачем була здійснена часткова проплата у сумі 2500 грн. за оренду майна.

Приватне підприємство «Канцлер»у своїй позовній заяві зазначив, що за відповідачем, у зв’язку з порушенням ним умов договору оренди, створилася наступна заборгованість:

- 19 300 грн. - сума основного боргу;

- 6 291,80 грн. - індекс інфляції;

- 1 640,50 грн. - 3 % річних;

- 1 801,56 грн. - витрати за проведення експертизи;

- 179,48 грн. - судові витрати.

Судова колегія погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості з орендної плати, наданий приватним підприємством «Канцлер».

Розрахунок.          Індекс інфляції:

3 01.12.2004 до 31.12.2004 року-102,40 = 463,20 гривен.

З 01.01.2005 до 31.12.2005 року- 110,30 = 19.87,90 гривен.

З 01.01.2006 до 31.12.2006 року- 111,60 = 2238,80 гривен.

З 01.01.2007 до 31.01.2007 року- 100,50 = 95,50 гривен.

З 01.02.2007 до 28.02.2007 року - 100,60 = 115,80 гривен.

3 01.03.2007 по 31.03.2007 року - 100,20 = 38,60 гривен.

З 01.04.2007 до 30.04.2007 року - 100 = 0 гривен.

З 01.05.2007 до 31.05.2007 року - 100,60 = 115,80 гривен.

З 01.06.2007 до 30.06.2007 року - 102,20 = 424,60 гривен.

З 01.07.2007 року до 31.07.2007 року- 101,40 = 270,20 гривен.

З 01.08.2007 до 31.08.2007 року-100,60 = 115,80 гривен.

З 01.09.2007 до 30.09.2007 року - 102,20 = 424,60 гривен, а разом 6291,80 гривен.

Індекс інфляції на суму основного боргу 19 300 грн. складає - 6291, 80 гривен.

З % річних :

З 01.12.2004 до 31.12.2004 року - 102,40 = 48,25 гривен.

З 01.01.2005 до 31.12.2005 року- 110,30 = 579,00 гривен.

З 01.01.2006 до 31.12.2006 року - 111,60 = 579,00 гривен.

З 01.01.2007 до 31.01.2007 року - 100,50 =48,25 гривен.

З 01.02.2007 до 28.02.2007 року- 100,60 = 48,25 гривен.

З 01.03.2007 по 31.03.2007 року- 100,20 = 48,25 гривен.

З 01.04.2007 до 30.04.2007 року-100 = 48,25 гривен.

З 01.05.2007 до 31.05.2007 року - 100,60 = 48,25 гривен.

З 01.06.2007 до 30.06.2007 року- 102,20 = 48,25 гривен.

З 01.07.2007 року до 31.07.2007 року - 101,40 = 48,25 гривен.

З 01.08.2007 до 31.08.2007 року - 100,60 = 48,25 гривен.

З 01.09.2007 до 30.09.2007 року - 102,20 = 48,25 гривен, а разом 1 640, 50 гривен.

          З відсотки річних на суму основного боргу 19 300 грн. складає - 1 640, 50 гривен.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив помилку у розрахунках основної суми боргу, а саме вказав, що загальна сума боргу складає ні 21 800 грн., а 19 300 грн. з якої вдруге вираховує суму часткової сплати у розмірі - 2 500 грн. З вказаного розрахунку сума заборгованості складає 16 800 гривень.

Вірною є формула: 21 800 /загальна сума боргу/ - 2 500 /сума часткової сплати /= 19 300 гривень.

Також висновки суду щодо стягнення з приватного підприємства «Канцлер.»суми у розмірі 1801,56 грн. - витрат за проведення комплексної судової-економічної та авто товарознавчої експертизи не є обґрунтованими тому що відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України суми щодо сплати проведення судових експертиз при задоволенні позову покладаються на сторону за провиною якої виник спор. Відповідно до Рішення Господарського суду АРК від 28 січня 2008 року, та Постанови Севастопольського Апеляційного Господарського суду від 06 травня 2008 року позовні вимоги приватного підприємства «Канцлер»до товариства з обмеженою відповідальністю «Південна продовольча компанія»по стягненню заборгованості були задоволені у повному обсязі. Таким чином, суму у розмірі 1801,56 грн. - витрат за проведення комплексної судової - економічної та авто товарознавчої експертизи покласти на відповідача.

Загальна сума заборгованості ТОВ «Південна продовольча компанія» складає:

-          19 300 грн. - сума основного боргу;

-          6 291,80 грн. - індекс інфляції;

-          1 640,50 грн. - 3 % річних;

-          1 801,56 грн. - витрати за проведення експертизи;

-          179,48 грн. - судові витрати.

При цьому, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно помилковості прийняття господарським судом першої інстанції рішення є спроможним.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення не дослідивши всіх обставин у справі, у зв’язку з чим є підстави для скасування судового рішення.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Канцлер" задовольнити у повному обсязі.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2010 року скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

3.1. Позов приватного підприємства "Канцлер" задовольнити на суму 29213,34 грн.

3.2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Південна продовольча компанія" (АР Крим, Сімферопольський район, с. Молодіжне, вул. Строїтелів, 5, кв. 2, п/р 2600401004692 в КРФ АТ "Кредит банк", МФО 324913, ЄДРПОУ 32502998) на користь приватного підприємства "Канцлер" (АР Крим, м. Сімферополь, вул. З. Рухадзе, 25, кв. 60, поштова адреса: м. Сімферополь, вул. Воровського, 65, п/р 2600912090 в КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24878189) 29213,34 грн, з яких: 19300,00 грн - сума основного боргу, 6291,80 грн - інфляційні втрати, 1640,50 грн - 3% річних, 1801,56 грн - витрати за проведення експертизи, 179,48 - судові витрати.

3.3. Стягнути з приватного підприємства «Канцлер»(АР Крим, м.Сімферополь, вул. З. Рухадзе, 25, кв.60, поштова адреса: м. Сімферополь, вул. Воровського, 65, п/р 2600912090 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24878189) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро»(АР Крим, м.Сімферополь, вул. К. Маркса, 44, офіс 20, р/р 26007000130855 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції»в М.Сімферополі МФО 384577 ЄДРПОУ 31937105) 1801,56 грн витрат за проведення комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.І. Гонтар

Судді                                                                                Ю.В. Борисова

                                                                                В.В.Сотула