Рішення № 11902740, 18.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2010 року                                                                      Справа №08/1736

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача – Ярчак В.В. - представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача           товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро»

до

відповідача приватного підприємства «Агролідер-Плюс»

про стягнення 97162,88 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро» звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства «Агролідер-Плюс»заборгованості в сумі 97162,88 грн., в тому числі: 52356,60 грн. основного боргу, 8619,99 грн. пені, 13214,81 грн. інфляційних, 22971,48 грн. штрафу, 1277,61 грн. 3 % річних, та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Заявою №300 від 17.09.2010 позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 52356,60 грн. основного боргу, 24680, 76 грн. пені, 2617,83 грн. штрафу, 14188,64 грн. інфляційних, 3313, 53 грн. 3% річних.          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, хоча був тричі належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез’явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.10.2010 було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро», в особі представника Буза Р.М., який діє на підставі довіреності №3 від 16.01.2008, надалі «Постачальник», з одного боку та приватним підприємством «Агролідер-Плюс», в особі директора Галущака В.В. який діє на підставі Статуту, надалі «Покупець»було укладено договір №268-08/м (Далі –Договір), за умовами якого Постачальник зобов’язаний поставити у зумовлений строк продукцію для сільгоспвиробника (надалі –товар), а Покупець зобов’язаний прийняти товар і оплати за нього певну грошову суму. Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент) упаковка та маркування, ціна, строк, поставки й інші умови, визначаються специфікаціями, що додаються до Договору.

Строк оплати зазначається в специфікації.

Згідно специфікації №1 до Договору сторони визначили асортимент товару, його кількість, ціну та строк її оплати. Так, відповідно до зазначеної специфікації сторони погодили вид товару –добрива –Пауер 8-20-30+МЕ, загальною кількістю 10 тон, на загальну суму 65445,60 грн., з попередньою авансовою оплатою 20% загальної ціни товару, решта 80% до 20.05.2008.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 30.10.2008, а щодо невиконаних до цього дня зобов’язань та відповідальність –до повного їх виконання.

На виконання умов договору Позивачем за видатковою накладною №КИ-0000092 від 21.05.2008 було поставлено товар вартістю 65445,60 грн.

За поставлений товар боржник частково сплатив заборгованість в сумі 13089 грн. і на день звернення позивача з позовом заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 52356,60 грн.

Невиконання Покупцем взятих на себе зобов’язань стало правовою підставою для звернення до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору Постачальником було поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 65445,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №КИ-0000092 від 21.05.2008 та довіреністю серії НБЄ №986348 від 21.05.2008.

Строк оплати за поставлений товар визначено в Договорі та специфікації до нього, а саме до 20.05.2008.

Всупереч вимогам діючого законодавства та умов Договору, згідно до якого Покупець зобов’язувався здійснювати оплату за Товар в строки, які вказані в специфікації.

Відповідач частково сплатив заборгованість і на день звернення позивача з позовом заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 52356,60 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваним договором, специфікацією та іншими документами у справі.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 52356,60 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У частині 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України встановлено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі пункту 8.2.1, 8.4 Договору, Позивач нарахував Відповідачеві 24680,76 грн. договірної пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на весь строк прострочення, яка підлягає до стягнення.

          Разом з тим, пунктом 8.3.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті ціни товару, покупець також сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від суми боргу. На підставі пункту 8.3.2 Договору Позивач нарахував Відповідачеві штраф в сумі 2617,83 грн., що становить 5% від несплаченої вартості поставленого Товару, які також підлягають до задоволення.

          Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та підлягає стягненню з Відповідача 14188,64 грн. інфляційних а також 3313,53 річних, нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з Відповідача 52356,60 грн. заборгованості за поставлений товар, 24680,76 грн. пені, 2617,83 грн. штрафу, 14188,64 грн. інфляційних та 3313,53 грн. річних за невиконання зобов’язань по договору поставки №№268-08/м від 01.04.2008.

          Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 971,57 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Агролідер-Плюс»(м. Канів, вул. Миру, буд. 25, код 33990328) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро», (м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, код 34397543) –97157,35 грн., (з яких: 52356,60 грн. заборгованості за поставлений товар, 24680,76 грн. - пені, 2617,83 грн. штрафу, 14188,64 грн. інфляційних та 3313,53 грн. річних,) 971,57 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко

Повне рішення складено 21.10.2010.