Рішення № 11902570, 06.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06 жовтня 2010 року справа № 5020-2/153 За позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99010)

до: Приватного підприємства „Тетіс”

(вул.Кулакова, 84, місто Севастополь, 99011)

(вул.Василя Кучера, будинок 7, місто Севастополь, 99011)

про: стягнення 18134,36 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 26.07.2010;

відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „Тетіс” (далі відповідач) про стягнення 18134,36 грн., з яких основна заборгованість 16374,01 грн., заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг 804,10 грн., пеня 956,25 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки щодо внесення суборендної плати за договором б/н від 01.05.2009.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 29-30).

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та приватним підприємством „Тетіс” (Суборендар) був укладений Договір суборенди нежитлового приміщення (далі - Договір) (а.с. 10-11).

Відповідно до розділу 1 Договору орендодавець передає, а суборендар приймає у строкове оплатне користування (суборенду) нежитлове приміщення площею 34,7 кв.м., яке розташоване у будівлі літ. „К1” № ХІІ-1 торгівельно-офісного комплексу за адресою: АДРЕСА_3 (у подальшому іменоване „Приміщення”).

Згідно з пунктом 5.1 розмір плати за місяць суборендного користування Приміщенням складає 3470,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 6.1 Договору комунальні послуги не входять у вартість суборендного користування Приміщенням та оплачуються Суборендарем відповідно до отриманих від Орендодавця рахунків, пропорційно площі Приміщення або відповідно до показників приладів обліку (у випадку їх наявності у приміщенні Суборендаря).

На виконання умов Договору позивачем були виставлені відповідні рахунки (а.с.17-21), які були отримані представником відповідача.

Згідно з пунктом 4.1 Договору в редакції додаткової угоди від 25.05.2001 до Договору строк суборендного користування складає 14 календарних місяців з моменту приймання Приміщення відповідно до Акту приймання-передачі, але не більше строку дії основного договору оренди, зазначеного у пункті 1.1 даного Договору.

01.07.2010 строк дії Договору сплинув.

02.07.2010 відповідач повернув позивачеві орендоване приміщення за актом приймання-передачі (а.с. 15).

Проте, за твердженням позивача, відповідачем орендна плата та плата за комунальні послуги за Договором сплачувалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість зі сплати орендної плати за період з лютого 2010 року по 02.07.2010 у розмірі 16374,01 грн., зі сплати вартості комунальних послуг за період з 17.02.2010 по 02.07.2010 у розмірі 804,10 грн.

20.07.2010 позивач звернувся до відповідача із претензією №2 (а.с. 22) про оплату наявної заборгованості, однак відповіді на вказану претензію не отримав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.2 Договору суборендна плата вноситься щомісячно авансом не пізніше 27 числа кожного попереднього місяця.

Докази оплати відповідачем заборгованості зі сплати орендної плати за період з лютого 2010 року по 02.07.2010 у розмірі 16374,01 грн., зі сплати вартості комунальних послуг за період з 17.02.2010 по 02.07.2010 у розмірі 804,10 грн. відсутні.

Судом встановлено, що станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом дія Договору закінчилась.

Однак, відповідно до частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За таких обставин суд визнає позовні вимоги про стягнення вказаних сум обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 10.2 Договору у випадку прострочення оплати суборендної плати та/або комунальних платежів суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 956,25 грн. за період з 01.03.2010 по 31.08.2010.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Тетіс” (99011, м.Севастополь, вул.Кулакова, 84, 99011, м.Севастополь, вул.Василя Кучера, 7, код ЄДРПОУ 13784960, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99010, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 16374,01 грн. (шістнадцять тисяч триста сімдесят чотири грн. 01 коп.), заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 804,10 грн. (вісімсот чотири грн. 10 коп.), пеню у розмірі 956,25 грн. (девятсот пятдесят шість грн. 25 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 181,34 грн. (сто вісімдесят одна грн. 34 коп.), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 11.10.2010.