Рішення № 11902408, 18.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2010 р.Справа № 12/106-10-3402 Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю „ЛІЗОФОРМ”

Відповідач: відкрите акціонерне товариство „Одеський олійножировий комбінат”

про стягнення 11700,33 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кануннікова К.О. –довіреність від 22.09.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “ ЛІЗОФОРМ” (далі по тексту –ТОВ “ ЛІЗОФОРМ”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Одеський олійножировий комбінат” (далі по тексту –ВАТ “ Одеський олійножировий комбінат”), в якому просить суд стягнути з відповідача 10656,57 грн. –боргу за поставлену продукцію, 1043,76 грн. –пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2010 р. порушено провадження у справі № 12/106-10-3402 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суд Одеської області від 04.10.2010 р. за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено до 19.10.2010 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

23.07.2010 р. суд отримав від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення по суті справи (вх.№19081).

          Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про що свідчать поштові повідомлення, що є у матеріалах справи, але в судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

12.01.2009р. між ТОВ „Лізоформ” та ВАТ”Одеський олійножировий комбінат” було укладено Договір поставки № 51 від 12.01.2009р. (надалі за текстом - Договір).

Згідно з п.1.1. позивач зобов'язався поставити Товар, а Відповідач - прийняти його й оплатити на умовах оговорених у Договорі.

Відповідно до п. 1.2. повне найменування асортименту і ціна товару узгоджується Сторонами в Специфікації, яка оформляється на кожну окрему партію товару і є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 4.2. Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 30 календарних днів з моменту постачання Товару.

ТОВ «Лізоформ»по видатковій накладній № Л/Т -174 від 26 січня 2009 року передав товар на загальну суму 126,00 грн. Строк оплати до 25 січня 2009 року.

Представник ВАТ «Одеський олійножировий комбінат»Рине Віталій Вікторович по довіреності № 00149 одержав продукцію.

ТОВ «Лізоформ»по видатковій накладній № Л/Т -2227 від 20 травня 2009 року передав товар на загальну суму 2534,66 грн. Строк оплати до 19 червня 2009 року.

ВАТ «Одеський олійножировий комбінат»одержало продукцію в повному об'ємі, про що свідчить підпис і печатка на видатковій накладній.

ТОВ «Лізоформ»по видатковій накладній № Л/Т -2933 від 17 червня 2009 передав товар на загальну суму 3096,05 грн. Строк оплати до 17.07.2009р.

Представник ВАТ «Одеський олійножировий комбінат»Зарембе Юрій Михайлович по довіреності № 00454 одержав продукцію.

ТОВ «Лізоформ»по видатковій накладній № Л/Т - 7304 від 28 грудня 2009 року передав товар на загальну суму 15172,48 грн. Строк оплати до 27 січня 2010 року.

Представник ВАТ «Одеський олійножировий комбінат»Зарембе Юрій Михайлович по довіреності № 00825 одержав продукцію.

Як зазначає в своїй позовній заяві позивач та не спростовує відповідач станом на 27.07.2010р. ВАТ «Одеський олійножировий комбінат»погасив частково заборгованість, з простроченням терміну оплати, про що видно з розрахунку позивача, у зв’язку з чим за відповідачем станом на 27.07.2010р. утворилась заборгованість на суму 10656,57 грн.

Згідно акту звірки підписаного ТОВ „Лізоформ” та ВАТ ”Одеський олійножировий комбінат” станом на 22.09.2010р. заборгованість відповідача по Договору поставки № 51 від 12.01.2009р. становить 10656,57 грн.

Відповідно до пункту 5.2. Договору у випадку прострочення оплати Покупцем поставленого Товару, осатаній сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення оплати Товару.

Так як, пеня у розмірі 0,5 % перевищує подвійну облікову ставку НБУ, за кожний день прострочки оплати Товару позивачем зроблено розрахунок з урахуванням подвійної облікової ставку НБУ та пеня за розрахунком позивача становить 1043,76 грн.

В порядку досудового врегулювання спору Позивач направив Відповідачу претензію № 02-04/141 від 08.07.10 р., в якій запропонував оплатити борг в семиденний строк. Однак, до теперішнього часу відповіді не одержав.

Враховуючи несплату боргу відповідачем та невиконання зобов’язань за договором поставки № 51 від 12.01.2009р., позивач був вимушений звернутись з позовом до господарського суду.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

          Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

          Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання.

          Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

          Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

          Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ТОВ “ ЛІЗОФОРМ”, щодо стягнення з ВАТ “ Одеський олійножировий комбінат” 10656,57 грн. –боргу за поставлену продукцію, 1043,76 грн. –пені підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 117 грн. та ІТЗ судового процесу на суму 236 грн.

          Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Одеський олійножировий комбінат” (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 16, код 00376509) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ ЛІЗОФОРМ” (01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 17, код 34937637) –10656 (десять тисяч шістсот п’ятдесят шість) грн. 57 коп. –боргу за поставлену продукцію, 1043 (одна тисяча сорок три) грн. 76 коп. –пені; 117 (сто сімнадцять) грн. –витрат на оплату державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 22.10.2010 р.

Суддя