Рішення № 11902406, 20.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2010 р.Справа № 12/129-10-3698 Позивач: закрите акціонерне товариство „Виробничий комбінат „Лілея”

Відповідач: закрите акціонерне товариство „Ізмаїльський винзавод”

про стягнення 18525, 26грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: –Строчковський О.М. –довіреність від 17.02.2010р..

СУТЬ СПОРУ: Позивач, закрите акціонерне товариство „Виробничий комбінат „Лілея” (далі по тексту –ЗАТ “ВК „Лілея”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до закрите акціонерне товариство „Ізмаїльський винзавод” (далі по тексту –ЗАТ “Ізмаїльський винзавод”), в якому просить суд стягнути з відповідача 12224,86грн. –відсотків за весь час користування чужими коштами; 1298,86грн. –3% річних та 5001,54грн. –інфляційну суму.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/129-10-3698 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

07.09.2010р. відповідач подав до господарського суду Одеської області апеляційну скаргу (вх. № 2637) на ухвалу господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі від 25.08.2010р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2010 р. апеляційну скаргу (вх. № 2637) відповідача повернуто без розгляду.

22.09.2010 р. суд отримав від позивача заяву (вх. № 25176) про уточнення позовних вимог, якою позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 12224,86грн. –відсотків за весь час користування чужими коштами та 5001,54грн. –інфляційну суму..

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується корінцями поштових повідомлень, які є у матеріалах справи, але в судове засідання не з’явився про поважність неявки суд не повідомив.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 25177).

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд встановив:

Закрите акціонерне товариство «Ізмаїльський винзавод»(відповідач) та Закрите акціонерного товариство «Виробничий комплекс «Лілея»(позивач) уклали Договір №33/08 від 12.06.2008р., про виготовлення друкованої продукції (далі за текстом Договір).

Згідно умов Договору позивач зобов'язався виготовити для відповідача друковану продукцію, а Відповідач в свою чергу зобов'язався у повному обсязі оплатити її вартість.

Стосовно вищевказаного Договору позивач виконав свої зобов'язання повністю, а саме виготовив замовлену продукцію та передав відповідачу, однак відповідач нехтуючи домовленістю та зобов'язаннями, які виникли згідно вищезгаданого Договору не оплатив вартість переданої продукції.

20.02.2009р. позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Одеської області про стягнення з відповідача основного боргу та нарахованих штрафних санкцій.

15.06.2009р. господарським судом Одеської області позов задоволено частково, стягнуто, стягнуто з ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” суму основного боргу - 53208грн., пені - 5560,60грн., 3% річних - 1238,66грн., індекс інфляції - 7208,80грн. в решті позовних вимог відмовлено.

Загальна сума до стягнення за рішенням суду становить 67216,06грн.

Зазначене рішення господарського суду залишено в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2009р. та Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2009р.

Ухвалою від 14.01.2010р. Верховний суд України відмовив відповідачу у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29 вересня 2009р. у справі № 26-8/37-09-933.

17.03.2010р. відділом державної виконавчої служби Ізмаїльської міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчої провадження.

25.03.2010р. відповідач згідно платіжного доручення №152 здійснив оплату заборгованості, яка була стягнута господарським судом Одеської області по справі №26-8/37-09-933 в сумі 67998,51грн.

Позивач вважая, що відповідач не сплачуючи суму боргу з червня 2009р. по березень 2010р. безпідставно користувався належною йому сумою грошових коштів, порушив його охоронювані законом права та інтереси, а тому звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

          Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

          Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання.

          Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно з ч.б ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено матеріалами справи, а саме розрахунком нарахування процентів за користування коштами, позивач нарахував проценти в сумі 12224,86 грн. посилаючись на приписи параграфу 2 (Кредит) глави 71 Цивільного кодексу України.

Проте, суд не може погодитись із правовим обґрунтуванням позивача виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 12.06.2008р. укладено Договір №33/08 про виготовлення друкованої продукції.

Аналізуючи зазначений договір, суд прийшов до висновку що за своєю правовою природою зазначений договір не є комерційним кредитом, а тому до нього не можуть застосовуватися приписи Цивільного кодексу України, що регулюють кредитні відношення (ст. 1054-10561).

Крім того, аналізуючи наданий позивачем розрахунок, суд пришов до висновку, що за своєю правовою природою зазначений розрахунок є розрахунком пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яку і використовував при здійсненні розрахунку позивач.

          Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В договорі №33/08 про виготовлення друкованої продукції від 12.06.2008р. розмір процентів річних не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає що позовні вимоги ЗАТ „Виробничий комбінат „Лілея” підлягають частковому задоволенню.

При подачі позову позивач повинен був сплатити держмито в розмірі 1 відсотку від суми позову, а саме 185,25грн., проте, відповідно до п/д № 308 від 05.05.2010р. державне мито було сплачено в сумі 200 грн. Таким чином позивачу слід повернути з державного бюджету України 14,75грн. –суму надмірно сплаченого державного мита.

          Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 50,01 грн. та ІТЗ судового процесу в сумі 68,51 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, код ЄДРПОУ 00412033) на користь закритого акціонерного товариства „Виробничий комбінат „Лілея” (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 7, код ЄДРПОУ 30622600) –5001 (п’ять тисяч одна) грн. 54 коп. –інфляційних, 50 (п’ятдесят)грн. 01коп. –витрат на оплату державного мита; 68 (шістдесят вісім) грн. 51коп. –витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати довідку на повернення держмита в сумі 14 (чотирнадцять) грн.75 коп.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя